Клаудіо Монтеверді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Клаудіо Монтеверді
Claudio Monteverdi.jpg
Народився 15 травня 1567(1567-05-15)[1][2]
Кремона[1]
Помер 29 листопада 1643(1643-11-29)[1][2] (76 років)
Венеція[1]
Діяльність оперний композитор[d], хореограф, музикознавець[d], теоретик музики, гамбіст[d], католицький священик і композитор
Студент у Marc'Antonio Ingegneri[d]
Відомі студенти Giovanni Rovetta[d]
Брати, сестри Giulio Cesare Monteverdi[d]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Кла́удіо Джова́ні Анто́ніо Монтеве́рді (італ. Claudio (Giovanni Antonio) Monteverdi; нар. 15 травня 1567, Кремона — пом. 29 листопада 1643, Венеція) — італійський композитор, один з основоположників жанру опери (т. зв. drama per musica), видатний майстер мадригалу.

Біографія[ред.ред. код]

Клаудіо Монтеверді, бл. 1597, автор невідомий, (Музей Ашмола, Оксфорд). Найбільш ранній з відомих портретів Монтеверді. Тут композитору близько 30 років, портрет написаний в Мантуї.

Народився в Кремоні, у сім'ї Бальтазара Монтеверді — доктора, аптекаря і хірурга.[3] Він був старшим з п'яти дітей.[4] З дитячих років навчався у капельмейстера кафедрального собору в Кремоні М.-А. Індженьєрі[4], брав участь у виконанні літургійних піснеспівів.[5] Пізніше вчився в Університеті Кремони.[5]

Перші збірки, що включали невеликі мотети і духовні мадригали, були опубліковані в 1582 і 1583 роках (Cantiunculae Sacrae , 1582; Madrigal Spirituali, 1583). За ними були випущені збірники триголосних канцонет (1584), пізніше дві «книги» (збірника) п'ятиголосних мадригалів (1587; 1590). З 1590 (або 1591) до 1612 Монтеверді працював при дворі герцога Вінченцо Гонзаги (1562—1612) в Мантуї спочатку як півчий і гамбіст, а з 1602 як капельмейстер, організатор музичного життя при герцогському дворі.

У 1599 Монтеверді одружився на придворній співачці Клаудії Каттанео[6], з якою прожив 8 років (Клаудія померла в 1607).[6] У них народилися два хлопчики і дівчинка, померлі незабаром після народження.[7] 1607 року Монтеверді найвідомішу свою оперу — «Орфей»

У 1613 Монтеверді переїхав до Венеції, де обійняв посаду капельмейстера собору Сан-Марко. На цій посаді він швидко відновив професійний рівень музикантів хору та інструменталістів (капела перебувала в занепаді через постіййні хвороби та цілковите невміння керувати коштами його попередника — Джуліо Чезаре Мартіненґо).

Близько 1632 Монтеверді був висвячений на священика. В останні роки життя ним були написані найвідоміші його твори: Повернення Улісса (Il ritorno d'Ulisse in patria, 1641), і історична опера Коронація Поппеї (L'incoronazione di Poppea, 1642), в сюжетну основу якої лягли події з життя імператора Нерона.

Творчість[ред.ред. код]

Творчість Монтеверді представлена трьома групами творів: мадригали, опери і духовна музика. Головна особливість композиційної техніки Монтеверді — поєднання (нерідко в одному творі) імітаційної поліфонії, характерної для композиторів пізнього Відродження, і гомофонії, досягнення нової епохи бароко. Новаторство Монтеверді викликало різку критику з боку відомого теоретика музики Джованні Артузі, в полеміці з яким Монтеверді (і його брат Джуліо Чезаре) виявили свою прихильність так званій «другій практиці» музики. Згідно з декларацією братів Монтеверді, в музиці другої практики безроздільно панує поетичний текст, якому підкоряються всі елементи музичної мови, перш за все, мелодія, гармонія і ритм. Поетичний текст виправдовує будь-які нерегулярності музичних компонентів.

Мадригали[ред.ред. код]

До 40 років Монтеверді працював переважно в жанрі мадригала (всього 8 збірників ["книг"]; дев'ята, неавторська, збірка видана посмертно). Робота над першою книгою, що складається з 21 п'ятиголосого мадригалу, зайняла близько 4-х років.[5] Перші вісім книг мадригалів представляють величезний стрибок від поліфонії Ренесансу до монодії, характерної для музики бароко.

«Коронація Поппеї»[ред.ред. код]

Кульмінацією всієї творчості Монтеверді вважають оперу Коронація Поппеї. Вона поєднує трагічні, романтичні і комічні сцени (новий крок у драматургії оперного жанру), реалістичніші портретні характеристики персонажів і мелодії, що відрізняються надзвичайною теплотою і чуттєвістю. Для виконання опери потрібний невеликий оркестр, і також відводилася невелика роль хору. Протягом довгого часу, опери Монтеверді розглядалися тільки як музично-історичний факт. Але починаючи з 1960-х, Коронація Поппеї була відновлена в репертуарі найбільших оперних сцен світу. У 2005 році Міхаель Ґрюбер зняв фільм-оперу «Коронація Поппеї».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Record #118583700 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.
  3. Halsey, William D., ed. Collier's Encyclopedia. Vol. 16 New York: MacMillan Educational Company, 1991.
  4. а б Redlich, H. F. Claudio Monteverdi: Life and Work. London: Oxford University Press, 1952.
  5. а б в Schrade, Leo. Monteverdi: Creator of Modern Music. New York: W. W. Norton and Company, 1950.
  6. а б Whenham, John, and Richard Wistreich, eds. The Cambridge Companion to Monteverdi. Cambridge: Cambridge University Press, 2007.
  7. Ringer, Mark. Opera's First Master: The Musical Dramas of Claudio Monteverdi. Canada: Amadeus Press, 2006.

Література[ред.ред. код]

  • Bukofzer M. Music in the Baroque era. New York, 1947.
  • Schrade L. Monteverdi, creator of modern music. London, 1950.
  • Бронфин Е. Клаудио Монтеверди. — Л., Музыка, 1970.
  • Конен В. Д. Монтеверди. Москва, 1971.
  • Arnold D. Monteverdi. London, 1975.
  • The letters of Claudio Monteverdi, ed. by D. Stevens. London, 1980.
  • Arnold D., Fortune N. The new Monteverdi companion. London, Boston, 1985.
  • Carter T. Music in late Renaissance and early Baroque Italy. London, 1992.
  • Скудина Г. Клаудио Монтеверди: Орфей из Кремоны. Москва, 1998.
  • Whenham J., Wistreich R. The Cambridge companion to Monteverdi. Cambridge, New York, 2007.

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Клаудіо Монтеверді