Перейти до вмісту

Клаудіо Монтеверді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Клаудіо Монтеверді
італ. Claudio Monteverdi Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Дата народження15 травня 1567(1567-05-15)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняКремона, Міланське герцогство, Іспанська імперія[1][4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті29 листопада 1643(1643-11-29)[1][2][…] (76 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіВенеція, Венеційська республіка[1][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняСобор Санта-Марія-Глоріоза-дей-Фрарі Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1582 — 1643
Громадянство Венеційська республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
Віросповіданнякатолицтво Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїтеоретик музики, гамбіст, католицький священник, композитор класичної музики, співак, композитор, оперний композитор, хореограф, музикознавець Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіMarc'Antonio Ingegnerid Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніGiovanni Rovettad Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментиviola da bracciod, віола да гамба і орган[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанриопера і музика бароко Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusКоронація Поппеї, Орфей, Повернення Улісса на батьківщину і Il combattimento di Tancredi e Clorindad Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зEster Expositod Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриGiulio Cesare Monteverdid Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Кла́удіо Джова́нні Анто́ніо Монтеве́рді (італ. Claudio (Giovanni Antonio) Monteverdi; 9 травня 1567, Кремона — 29 листопада 1643, Венеція) — італійський композитор, один із основоположників жанру опери (т. зв. drama per musica), видатний майстер мадригалу.

Біографія

[ред. | ред. код]
Клаудіо Монтеверді, бл. 1597 року, автор невідомий (Музей Ашмола, Оксфорд). Найраніший з відомих портретів Монтеверді. Тут композитору близько 30 років; портрет написано в Мантуї.

Народився в Кремоні 9 травня 1567 року (як зазначено на надгробній плиті), хоча деякі джерела вказують на 15 травня — день хрещення Монтеверді, що відбулося в церкві святих Назарія та Цельсія. Він був старшим сином із п'яти дітей Бальтазара Монтеверді — лікаря, аптекаря і хірурга — та Маддалени Зіньяні.[7][8]

З дитячих років навчався у капельмейстера кафедрального собору в Кремоні М.-А. Індженьєрі[8], брав участь у виконанні літургійних піснеспівів.[9] Пізніше навчався в Університеті Кремони.[9]

Перші збірки, що включали невеликі мотети й духовні мадригали, були опубліковані 1582 і 1583 року (Cantiunculae Sacrae, 1582; Madrigali Spirituali, 1583). За ними вийшли збірки триголосних канцонет (1584), а згодом — дві «книги» п’ятиголосних мадригалів (1587, 1590).

З 1590 (або 1591) до 1612 року Монтеверді працював при дворі герцога Вінченцо Ґонзаґи (1562—1612) у Мантуї — спочатку співаком і гамбістом, а з 1602 року — капельмейстером і організатором музичного життя при герцогському дворі.

У 1599 році Монтеверді одружився з придворною співачкою Клаудією Каттанео[10], з якою прожив вісім років (Клаудія померла 1607 року).[10] У подружжя народилися двоє синів і донька, які померли невдовзі після народження.[11] Того ж року Монтеверді написав свою найвідомішу оперу — «Орфей».

У 1613 році композитор переїхав до Венеції, де обійняв посаду капельмейстера Базиліки Святого Марка. На цій посаді він швидко відновив професійний рівень хору та інструменталістів (капела перебувала в занепаді через хвороби та фінансову недбалість попередника — Джуліо Чезаре Мартіненґо).

Близько 1632 року Монтеверді був висвячений на священника. В останні роки життя він створив свої найвідоміші твори: «Повернення Улісса» (італ. Il ritorno d'Ulisse in patria, 1641) та історичну оперу «Коронація Поппеї» (італ. L'incoronazione di Poppea, 1642), сюжет якої ґрунтується на подіях із життя імператора Нерона.

Творчість

[ред. | ред. код]

Творчість Монтеверді представлена трьома групами творів: мадригали, опери і духовна музика. Головна особливість композиційної техніки Монтеверді — поєднання (нерідко в одному творі) імітаційної поліфонії, характерної для композиторів пізнього Відродження, і гомофонії, досягнення нової епохи бароко. Новаторство Монтеверді викликало різку критику з боку відомого теоретика музики Джованні Артузі, в полеміці з яким Монтеверді (і його брат Джуліо Чезаре) виявили свою прихильність так званій «другій практиці» музики. Згідно з декларацією братів Монтеверді, в музиці другої практики безроздільно панує поетичний текст, якому підкоряються всі елементи музичної мови, перш за все, мелодія, гармонія і ритм. Поетичний текст виправдовує будь-які нерегулярності музичних компонентів.

Мадригали

[ред. | ред. код]
Lamento della Ninfa з Madrigali Guerrieri et Amorosi
диригує Trisdee na Patalung
Проблеми з програванням файлу? Див. довідку.

До 40 років Монтеверді працював переважно в жанрі мадригала (всього 8 збірників [«книг»]; дев'ята, неавторська, збірка видана посмертно). Робота над першою книгою, що складається з 21 п'ятиголосого мадригалу, зайняла близько 4-х років.[9] Перші вісім книг мадригалів представляють величезний стрибок від поліфонії Ренесансу до монодії, характерної для музики бароко.

«Коронація Поппеї»

[ред. | ред. код]

Кульмінацією всієї творчості Монтеверді вважають оперу «Коронація Поппеї». Вона поєднує трагічні, романтичні і комічні сцени (новий крок у драматургії оперного жанру), реалістичніші портретні характеристики персонажів і мелодії, що відрізняються надзвичайною теплотою і чуттєвістю. Для виконання опери потрібний невеликий оркестр, а також відводилася невелика роль хору. Протягом довгого часу опери Монтеверді розглядалися тільки як музично-історичний факт. Але починаючи з 1960-х років, «Коронація Поппеї» була відновлена в репертуарі найбільших оперних сцен світу. 2005 року Міхаель Ґрюбер зняв фільм-оперу «Коронація Поппеї».

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118583700 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. ↑ Treaty of Noyon
  6. ↑ https://www.francemusique.fr/personne/claudio-monteverdi
  7. ↑ Halsey, William D., ed. Collier's Encyclopedia. Vol. 16. New York: MacMillan Educational Company, 1991.
  8. ↑ а б Redlich, H. F. Claudio Monteverdi: Life and Work. London: Oxford University Press, 1952.
  9. ↑ а б в Schrade, Leo. Monteverdi: Creator of Modern Music. New York: W. W. Norton and Company, 1950.
  10. ↑ а б Whenham, John, and Richard Wistreich, eds. The Cambridge Companion to Monteverdi. Cambridge: Cambridge University Press, 2007.
  11. ↑ Ringer, Mark. Opera's First Master: The Musical Dramas of Claudio Monteverdi. Canada: Amadeus Press, 2006.

Література

[ред. | ред. код]
  • Bukofzer M. Music in the Baroque era. New York, 1947.
  • Schrade L. Monteverdi, creator of modern music. London, 1950.
  • Бронфин Е. Клаудио Монтеверди. — Л., Музыка, 1970.
  • Конен В. Д. Монтеверди. Москва, 1971.
  • Arnold D. Monteverdi. London, 1975.
  • The letters of Claudio Monteverdi, ed. by D. Stevens. London, 1980.
  • Arnold D., Fortune N. The new Monteverdi companion. London, Boston, 1985.
  • Carter T. Music in late Renaissance and early Baroque Italy. London, 1992.
  • Скудина Г. Клаудио Монтеверди: Орфей из Кремоны. Москва, 1998.
  • Whenham J., Wistreich R. The Cambridge companion to Monteverdi. Cambridge, New York, 2007.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Клаудіо Монтеверді

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клаудіо_Монтеверді&oldid=46395926