Клаудіо Монтеверді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Клаудіо Монтеверді
Claudio Monteverdi.jpg
Народився 15 травня 1567(1567-05-15)[1][2]
Кремона[1]
Помер 29 листопада 1643(1643-11-29)[1][2] (76 років)
Венеція[1]
Діяльність оперний композитор[d], хореограф, музикознавець[d], теоретик музики[d], гамбіст[d], католицький священик і композитор
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Кла́удіо Джова́ні Анто́ніо Монтеве́рді (італ. Claudio (Giovanni Antonio) Monteverdi; нар. 15 травня 1567, Кремона — пом. 29 листопада 1643, Венеція) — італійський композитор, один з основоположників жанру опери (т. зв. drama per musica), видатний майстер мадригалу.

Біографія[ред.ред. код]

Клаудіо Монтеверді, бл. 1597, автор невідомий, (Музей Ашмола, Оксфорд). Найбільш ранній з відомих портретів Монтеверді. Тут композитору близько 30 років, портрет написаний в Мантуї.

Народився в Кремоні, у сім'ї Бальтазара Монтеверді — доктора, аптекаря і хірурга.[3] Він був старшим з п'яти дітей.[4] З дитячих років навчався у капельмейстера кафедрального собору в Кремоні М.-А. Індженьєрі[4], брав участь у виконанні літургійних піснеспівів.[5] Пізніше вчився в Університеті Кремони.[5]

Перші збірки, що включали невеликі мотети і духовні мадригали, були опубліковані в 1582 і 1583 роках (Cantiunculae Sacrae , 1582; Madrigal Spirituali, 1583). За ними були випущені збірники триголосних канцонет (1584), пізніше дві «книги» (збірника) п'ятиголосних мадригалів (1587; 1590). З 1590 (або 1591) до 1612 Монтеверді працював при дворі герцога Вінченцо Гонзаги (1562—1612) в Мантуї спочатку як півчий і гамбіст, а з 1602 як капельмейстер, організатор музичного життя при герцогському дворі.

У 1599 Монтеверді одружився на придворній співачці Клаудії Каттанео[6], з якою прожив 8 років (Клаудія померла в 1607).[6] У них народилися два хлопчики і дівчинка, померлі незабаром після народження.[7] 1607 року Монтеверді найвідомішу свою оперу — «Орфей»

У 1613 Монтеверді переїхав до Венеції, де обійняв посаду капельмейстера собору Сан-Марко. На цій посаді він швидко відновив професійний рівень музикантів хору та інструменталістів (капела перебувала в занепаді через постіййні хвороби та цілковите невміння керувати коштами його попередника — Джуліо Чезаре Мартіненґо).

Близько 1632 Монтеверді був висвячений на священика. В останні роки життя ним були написані найвідоміші його твори: Повернення Улісса (Il ritorno d'Ulisse in patria, 1641), і історична опера Коронація Поппеї (L'incoronazione di Poppea, 1642), в сюжетну основу якої лягли події з життя імператора Нерона.

Творчість[ред.ред. код]

Творчість Монтеверді представлена трьома групами творів: мадригали, опери і духовна музика. Головна особливість композиційної техніки Монтеверді — поєднання (нерідко в одному творі) імітаційної поліфонії, характерної для композиторів пізнього Відродження, і гомофонії, досягнення нової епохи бароко. Новаторство Монтеверді викликало різку критику з боку відомого теоретика музики Джованні Артузі, в полеміці з яким Монтеверді (і його брат Джуліо Чезаре) виявили свою прихильність так званій «другій практиці» музики. Згідно з декларацією братів Монтеверді, в музиці другої практики безроздільно панує поетичний текст, якому підкоряються всі елементи музичної мови, перш за все, мелодія, гармонія і ритм. Поетичний текст виправдовує будь-які нерегулярності музичних компонентів.

Мадригали[ред.ред. код]

До 40 років Монтеверді працював переважно в жанрі мадригала (всього 8 збірників ["книг"]; дев'ята, неавторська, збірка видана посмертно). Робота над першою книгою, що складається з 21 п'ятиголосого мадригалу, зайняла близько 4-х років.[5] Перші вісім книг мадригалів представляють величезний стрибок від поліфонії Ренесансу до монодії, характерної для музики бароко.

«Коронація Поппеї»[ред.ред. код]

Кульмінацією всієї творчості Монтеверді вважають оперу Коронація Поппеї. Вона поєднує трагічні, романтичні і комічні сцени (новий крок у драматургії оперного жанру), реалістичніші портретні характеристики персонажів і мелодії, що відрізняються надзвичайною теплотою і чуттєвістю. Для виконання опери потрібний невеликий оркестр, і також відводилася невелика роль хору. Протягом довгого часу, опери Монтеверді розглядалися тільки як музично-історичний факт. Але починаючи з 1960-х, Коронація Поппеї була відновлена в репертуарі найбільших оперних сцен світу. У 2005 році Міхаель Ґрюбер зняв фільм-оперу «Коронація Поппеї».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Record #118583700 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в data.bnf.fr: open data platform — 2011.
  3. Halsey, William D., ed. Collier's Encyclopedia. Vol. 16 New York: MacMillan Educational Company, 1991.
  4. а б Redlich, H. F. Claudio Monteverdi: Life and Work. London: Oxford University Press, 1952.
  5. а б в Schrade, Leo. Monteverdi: Creator of Modern Music. New York: W. W. Norton and Company, 1950.
  6. а б Whenham, John, and Richard Wistreich, eds. The Cambridge Companion to Monteverdi. Cambridge: Cambridge University Press, 2007.
  7. Ringer, Mark. Opera's First Master: The Musical Dramas of Claudio Monteverdi. Canada: Amadeus Press, 2006.

Література[ред.ред. код]

  • Bukofzer M. Music in the Baroque era. New York, 1947.
  • Schrade L. Monteverdi, creator of modern music. London, 1950.
  • Бронфин Е. Клаудио Монтеверди. — Л., Музыка, 1970.
  • Конен В. Д. Монтеверди. Москва, 1971.
  • Arnold D. Monteverdi. London, 1975.
  • The letters of Claudio Monteverdi, ed. by D. Stevens. London, 1980.
  • Arnold D., Fortune N. The new Monteverdi companion. London, Boston, 1985.
  • Carter T. Music in late Renaissance and early Baroque Italy. London, 1992.
  • Скудина Г. Клаудио Монтеверди: Орфей из Кремоны. Москва, 1998.
  • Whenham J., Wistreich R. The Cambridge companion to Monteverdi. Cambridge, New York, 2007.

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Клаудіо Монтеверді