Клаус Йоганніс

Клаус Йоганніс
Клаус Йоганніс
рум. Klaus Werner Iohannis; нім. Klaus Werner Iohannis
	Клаус Йоганніс
Президент Румунії
	Нині на посаді
На посаді з	21 грудня 2014
Попередник	Траян Бесеску
Мер Сібіу
	30 червня 2000 — 2 грудня 2014
Попередник	Дан Кондурат
Наступник	Астрід Фодор
Президент Національної ліберальної партії
	28 червня 2014 — 18 грудня 2014
Попередник	Крін Антонеску
Наступник	Аліна Горджію; Васіле Блага
Народився	13 червня 1959 (65 років); Сібіу, Народна Республіка Румунія
Відомий як	шкільний учитель, політик, вчитель фізики, school inspector, державний діяч, письменник
Місце роботи	Samuel von Brukenthal National Colleged
Країна	Румунія
Національність	Трансильванський саксон
Alma mater	Клузький університет (1983)
Політична партія	Національна ліберальна партія
Батько	Густав Хайнц Йоганніс
Мати	Сусанна Йоганніс
У шлюбі з	Кармен Йоганніс
Релігія	Протестант (лютеранин)
Нагороди
Кавалер ордена Зірки Румунії	Національний орден «За заслуги» (Румунія)
Підпис
	klausjohannis.ro
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Медіафайли у Вікісховищі

Клаус Вернер Йоганніс (рум. Klaus Werner Iohannis; нар. 13 червня 1959(19590613), Сібіу, Народна Республіка Румунія) — румунський політик, Президент Румунії (з 21 грудня 2014 року), діяч місцевого самоврядування та викладач етнічного саксонського походження. В 2000-2014 був мером міста Сібіу, давній лідер Демократичного форуму німців в Румунії^[en], у червні-грудні 2014 року очолював Націонал-ліберальну партію.

21 грудня 2014 обраний Президентом Румунії.^[1]

Життєпис

В 1979–1983 вивчав фізику в Університеті Бабеша-Бойяї, Клуж-Напока. В 1983-1989 працював учителем у кількох школах у Сібіу. У 1989–1997 викладав у школі Liceul Brukenthal Sibiu. В 1997-2000 обіймав посаду головного інспектора освіти у Сібіу.

1990 року став членом Демократичного форуму німців в Румунії (FDGR). У структурах партії, що представляє німецьку меншину в Румунії, він обіймав різні посади, в 2001-2013 був її очільником.

30 червня 2000 обраний мером Сібіу. На виборах 2004 здобув 88,7 % голосів, на виборах 2008 — 83,2 % голосів. 2012 року вчетверте поспіль обраний на цю посаду (77,9 % голосів). Обіймав посаду до 2014 року.

13 жовтня 2009, після прийняття парламентом вотуму недовіри уряду меншості Еміля Бока, Націонал-ліберальна партія (НЛП) оголосила про можливий розгляд кандидатури Клауса Йоганніса на посаду прем'єр-міністра нового тимчасового уряду.

2013 року вступив до лав Націонал-ліберальної партії, обраний її віцеголовою. 28 червня 2014 замінив Кріна Антонеску на посаді голови партії. В телефонній розмові з президентом Володимиром Зеленським розкритикував закон України про національні меншини.^[2]

Примітки

↑ Клаус Йоханніс перемагає на виборах президента Румунії [Архівовано 24 Серпня 2018 у Wayback Machine.] radiosvoboda.org
↑ Закон України про нацменшини: чи є підстави для критики? – DW – 06.01.2023. dw.com (укр.). Процитовано 22 квітня 2023.

Посилання

Офіційний сайт

[1] Клаус Йоханніс перемагає на виборах президента Румунії [Архівовано 24 Серпня 2018 у Wayback Machine.] radiosvoboda.org

[2] Закон України про нацменшини: чи є підстави для критики? – DW – 06.01.2023. dw.com (укр.). Процитовано 22 квітня 2023.

[1]

[2]

У соціальних мережах	Instagram · Facebook · Twitter
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	Вікісховище · C-SPAN
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	Internet Movie Database · The Movie Database
Генеалогія та некрополістика	WikiTree
Література та бібліографія	LibraryThing
Тематичні сайти	Quora
Словники та енциклопедії	Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Brockhaus Enzyklopädie · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica
Довідкові видання	Munzinger IBA · OpenSanctions · Quirinale.it
Нормативний контроль	FAST: 1987953 · Freebase: /m/05r9fw · GND: 106274649X · ISNI: 0000000447741084 · LCCN: nb2015016913 · MAK: 9810679637105606 · NKC: jo20181011381 · NTA: 424292602 · OpenVlacc: 000039849 · SUDOC: 241566371 · VIAF: 315535975

п о р Лауреати премії імені Карла Великого
1950-ті	Ріхард Ніколас Куденгофе-Калерґі (1950) • Гендрік Бруґманс (1951) • Альчіде де Гаспері (1952) • Жан Монне (1953) • Конрад Аденауер (1954) • Вінстон Черчилль (1956) • Поль-Анрі Спаак (1957) • Робер Шуман (1958) • Джордж Маршалл (1959)
1960-ті	Жозеф Беш (1960) • Вальтер Гальштайн (1961) • Едвард Гіт (1963) • Антоніо Сеньї (1964) • Єнс Отто Краг (1966) • Йозеф Лунс (1967) • Європейська комісія (1969)
1970-ті	Франсуа Сейду Форньє де Клозон (1970) • Рой Дженкінс (1972) • Сальвадор де Мадаріага (1973) • Лео Тіндеманс (1976) • Вальтер Шеєль (1977) • Константінос Караманліс (1978) • Еміліо Коломбо (1979)
1980-ті	Сімона Вейль (1981) • Хуан Карлос I (1982) • Карл Карстенс (1984) • Народ Люксембургу (1986) • Генрі Кіссинджер (1987) • Франсуа Міттеран і Гельмут Коль (1988) • Брат Роже (1989)
1990-ті	Дьюла Горн (1990) • Вацлав Гавел (1991) • Жак Делор (1992) • Феліпе Гонсалес (1993) • Ґру Гарлем Брундтланд (1994) • Франц Враніцкі (1995) • Королева Нідерландів Беатрикс (1996) • Роман Герцог (1997) • Броніслав Геремек (1998) • Тоні Блер (1999)
2000-ні	Білл Клінтон (2000) • Дьйордь Конрад (2001) • Євро (2002) • Валері Жискар д'Естен (2003) • Пет Кокс (2004) • Іван Павло II (2004) • Карло Адзеліо Чампі (2005) • Жан-Клод Юнкер (2006) • Хав'єр Солана (2007) • Ангела Меркель (2008) • Андреа Ріккарді (2009)
2010-ті	Дональд Туск (2010) • Жан-Клод Тріше (2011) • Вольфганг Шойбле (2012) • Даля Грибаускайте (2013) • Герман ван Ромпей (2014) • Мартін Шульц (2015) • Папа Франциск (2016) • Тімоті Ґартон Еш (2017) • Емманюель Макрон (2018) • Антоніу Гутерреш (2019)
2020-ті	Клаус Йоганніс (2020) • Світлана Тихановська, Марія Колесникова, Вероніка Цепкало (2022) • Володимир Зеленський та народ України (2023)

Клаус Йоганніс

Життєпис

Примітки

Посилання

Навігаційне меню

Пошук