Клаус Митуш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клаус Митуш
Klaus Mietusch
Bundesarchiv Bild 101I-674-7775-33, Flugzeug Messerschmitt Me 109, Pilot.jpg
Народження 5 серпня 1918(1918-08-05)
Німецька імперія Позен, Позен
Смерть 17 вересня 1944(1944-09-17) (26 років)
Третій Рейх Керкен, Південна Вестфалія
загиблий у бою
Поховання Німеччина військове кладовище Дюссельдорфа (Nordfiredhof of Düsseldorf, Field 112-Row 0-Grave 117)
51°15′29″ пн. ш. 6°46′17″ сх. д. / 51.258106° пн. ш. 6.771492° сх. д. / 51.258106; 6.771492Координати: 51°15′29″ пн. ш. 6°46′17″ сх. д. / 51.258106° пн. ш. 6.771492° сх. д. / 51.258106; 6.771492
Громадянство Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Люфтваффе Люфтваффе
Рід військ винищувальна авіація
Роки служби 19371944
Звання Luftwaffe epaulette Major.svg майор
Формування JG 26
Командування III./JG 26
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Золотий німецький хрест
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач Почесний Кубок Люфтваффе
Клаус Митуш у Вікісховищі?

Клаус Митуш (нім. Klaus Mietusch; нар. 5 серпня 1918, Позен — пом. 17 вересня 1944, поблизу Керкена, Південна Вестфалія) — німецький військовий льотчик-ас за часів Третього Рейху, майор (1944) Люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям (посмертно, 1944). За 452 бойових вильоти у повітряних боях він здобув 75 перемог, але загинув у повітряній сутичці з американським винищувачем P-51 «Мустанг». За підрахунками істориків, Митуш був збитий 9 разів, й щонайменше поранений чотири рази, проте ніколи не повертався не виконавши завдання.

Біографія[ред. | ред. код]

Клаус Митуш народився 5 серпня 1918 у місті Позен у прусській імперській провінції Позен.

1 вересня 1938 обер-фенріх Клаус Митуш після закінчення льотної школи прибув до 2./JG234 (з 1 травня 1939 — 2./JG26). 23 вересня 1939 у званні лейтенанта його перевели до 7./JG26.

Першу перемогу він здобув 31 травня 1940, збивши над Дюнкерком, Франція, британський «Харрікейн» з 213-ї ескадрильї Королівських ВПС. 8 червня вже його Bf-109E-1 W.Nr.2746 був збитий «Харрікейном» за лінією фронту поблизу Нефшатель-Ардело. Вистрибнувши з парашутом, Митуш потрапив у полон. При цьому, поки німецький льотчик опускався на землю, місцеві селяни відкрили по ньому вогонь із мисливських рушниць і він отримав поранення в сідницю. Наприкінці червня 1940, після капітуляції Франції, він був звільнений із полону.

31 серпня 1940 р., після повернення до ескадрильї, Митуш здобув другу перемогу, збивши «Спітфайр» з 19-ї ескадрильї Королівських ВПС. Наприкінці 1940 йому присвоїли звання обер-лейтенанта.

У січні 1941 7./JG26 під командуванням обер-лейтенанта Й. Мюнхеберга була передислокована на Сицилію. У боях над островом Мальта Митуш одержав 3 перемоги, доки у квітні 1941 ескадрилья не була перекинута на завоювання Югославії. У небі над Подгорицєю він збив югославський біплан «Ф'юрі».

Загалом у період з 26 лютого по 17 червня 1941 в боях над островом Мальта, Югославією і Північною Африкою він збив сім «Харрікейнів» і один біплан «Ф'юрі», і його рахунок досяг десяти перемог. У вересні ескадрилья повернулася до Північної Франції. 19 вересня 1941 обер-лейтенант Й. Мюнхеберг прийняв командування II./JG 26, замість загиблого у бою гауптмана А. Вальтера, відповідно Адольф Митуш очолив рідну ескадрилью.

19 серпня 1942 він збив у небі над Дьєпом при спробі висадки союзного морського десанту на узбережжя Франції два британських винищувачі «Спітфайр». Загалом протягом 1942, діючи на Західному фронтові, він збив вісім «Спітфайрів» і «Бостон», і 15 жовтня був нагороджений Німецьким Хрестом у золоті.

У лютому 1943 7./JG26 направили на Східний фронт, у район Ленінграда, на заміну I./JG 54. Ескадрилья розташувалася на аеродромі Красногвардійськ. До цього часу на рахунку гауптмана Митуша вже було 29 перемог. Рано вранці 31 травня, він збив два ЛаГГ-3 і Пе-2, й подолав рубіж у 30 перемог. У трьох вильотах 18 червня він збив одночасно п'ять літаків: чотири ЛаГГ-3 і Як-7, подолавши планку в 40 перемог. Його 7./JG26 записала на свій рахунок 63 збитих радянських літаки.

5 липня 1943 гауптмана Митуша призначили командиром III./JG26, і він повернувся до Західної Європи. До цього часу на його рахунку були 15 радянських літаків: 12 ЛаГГ-3, Пе-2, Як-7 і І-153. Увечері 25 липня німецький ас збив B-17F — це була його 45-а перемога.

20 жовтня Митуш здобув 50-ту перемогу. 8 березня 1944 він збив чергову «Літаючу фортецю», та досяг рубежу в 60 перемог, але потім і його Bf-109G-6-W Nr. 162032 був збитий американським P-47 «Тандерболт», які входили до ескорту бомбардувальників. Отримавши поранення, Митуш вистрибнув з парашутом і на кілька тижнів потрапив у госпіталь.

26 березня 1944 його нагородили Лицарським Хрестом, а згодом у квітні присвоїли звання майора.

12 квітня 1944 під час посадки на аеродромі Руе-Етен шасі його Bf-109G-6 W.Nr. 162345 потрапили в погано розрівняну вирву від бомби. Літак перекинувся, і, отримавши нові травми, Митуш знову потрапив у госпіталь.

Після повернення зі шпиталю у період з 12 травня по 23 червня Клаус Митуш збив три P-38, два P-47, два В-17, В-24 і «Тайфун». 4 липня він здобув 70-ту перемогу, збивши ще один «Лайтнінг». 17 липня на його рахунку був «Спітфайр» з 602-ї ескадрильї Королівських ВПС, збитий південно-західніше від міста Кан. Проте в тому ж бою був збитий і його Bf-109G-6/U4 W.Nr.440640. Отримавши поранення, Митуш вистрибнув із парашутом. Його відправили в госпіталь в Німеччину, але вже через місяць він повернувся до групи.

17 вересня 1944 при проведенні союзниками масштабного наступу за планом операції «Маркет-Гарден» у бою північніше Менхенгладбах він збив Р-51 з американської 361-ї винищувальної групи — це була його 75-та і остання перемога. Через п'ятнадцять хвилин його Bf-109G-6/U4 W.Nr.441646 був збитий «Мустангом» лейтенанта Вільяма Байєра з 376-ї ескадрильї 361-ї винищувальної групи. Винищувач впав у районі Альдекерк, у 15 км на північний захід від Крефельда, і Митуш загинув.

18 листопада 1944 р. його посмертно нагородили Лицарським Хрестом з дубовим листям (Nr.653).

Загалом майор Клаус Митуш здійснив 452 бойових вильоти, при цьому його самого збивали дев'ять разів і чотири рази він був поранений. У числі збитих їм літаків було 12 важких бомбардувальників В-17 і В-24.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Caldwell, Donald L. (1998). JG 26 War Diary Volume Two 1943–1945. London: Grub Street. ISBN 1-898697-86-8.
  • Caldwell, Donald L (1993). JG26 — Top Guns of the Luftwaffe Ballantine ISBN 0-87938-845-5
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.
  • Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939–1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 978-3-87341-065-7.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
гауптман
Рольф Гарміхен
JG26-Emblem.svg
командир III./26-ої винищувальної ескадри
«Шлагетер»

5 липня 1943 — 17 вересня 1944
Наступник:
гауптман
Пауль Шаудер