Клер Голлінгворт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клер Голлінгворт
Клер Холлінгворт.jpg
Клер Голлінгворт у 1942 році
Народилася 10 жовтня 1911(1911-10-10)
Knightond, Повіс, Уельс, Сполучене Королівство[1][2][3]
Померла 10 січня 2017(2017-01-10) (105 років)
Гонконг
Громадянство
(підданство)
Flag of England.svg Англія
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Національність англійка
Діяльність журналістика
Alma mater Університетський коледж Лондона і Загребський університет
Знання мов англійська і польська
Заклад Ліберасьйон, The Daily Telegraph[4], Гардіан[2] і The Economist[4]
Учасник Друга світова війна
Нагороди
Офіцер ордена Британської імперії

Клер Голлінгворт, OBE (англ. Clare Hollingworth; 10 жовтня 1911 — 10 січня 2017) — англійська журналістка та письменниця, яка першою повідомила про початок Другої світової війни[джерело?].

Біографія[ред. | ред. код]

Клер Голлінгворт народилася 10 жовтня 1911 року у місті Лестер (графство Лестершир).

Кар'єра[ред. | ред. код]

Вона була першим військовим кореспондентом, яка повідомила про початок Другої світової війни, описавши події «сенсацією століття».[5] Як кореспондент «Дейлі Телеграф» у 1939 році під час поїздки з Польщі в Німеччину вона повідомила про німецькі війська, сконцентровані на кордоні з Польщею. Заголовок газети звучав так: «1000 танків скупчилися на кордоні Польщі. Десять дивізій доповідають про готовність до негайного удару»[6]. Стаття не містила прізвища журналістки, що було поширеною практикою для тогочасних газет. Три дні по тому вона була першою, хто повідомив про німецьке вторгнення в Польщу.[7]

Її стаж журналіста налічував понад 40 років, під час війни Голлінгворт працювала в Румунії, Туреччині, Греції та країнах Східної Африки. У повоєнний час Клер не залишила гарячі точки планети, відвідавши Палестину, Китай, Іран, Ірак, В'єтнам. З нею зустрічалися арабські шейхи та саудівські принци, що раніше не допускали до себе жінок-журналістів. Своє прощальне інтерв'ю давав їй останній шах Ірану Мохаммед Реза Пехлеві, який назвав англійку «єдиною людиною, з якою йому хотілося б поговорити».

До того, як стати репортеркою, Голлінгворт допомагала тисячам людей врятуватися від гітлерівських військ, роблячи для них британські візи. Одна з тих, кому допомагала журналістка, Марго Станьєр, згадувала її як «велику пані, яка була в правильному місці в правильний час»[6].

Сама репортерка ледве уникла смерті в 1946 році, коли вибух бомби зруйнував готель «Цар Давид» в Єрусалимі. Біля 1000 людей загинули внаслідок вибуху, від епіцентру якого Холлінгворт перебувала всього за 300 ярдів (274 м)[6].

В Бейруті Клер Голлінгворт влаштувала стеження за радянським резидентом Кімом Філбі. Будучи переконаною, що Філбі був частиною шпигунської мережі, яка включала Гая Берджесса і Дональда Мак-Лейна (вивезені в СРСР у 1951 році), вона написала, що він теж утік до Росії. Зараз відомо, що 23 січня 1963 року Кіма Філбі нелегально переправили до СРСР, де він проживав до самої своєї смерті в 1988 році[6].

Голлінгворт отримала Почесну нагороду Премії ім. Джеймса Кемерона з журналістики в 1994 році та найбільше достягнення за її кар’єру — премію телепрограми "What the Papers Say" ("Про що говорять газети") в 1999 році[6].

Останні сорок років свого життя журналістка прожила в Гонконзі, до того попрацювавши в столиці Китаю Пекіні в 1970-х роках[6].

Померла 10 січня 2017 року в Гонконзі в віці 105 років[6].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Голлінгворт була двічі заміжня. Вона вийшла за Ванделера Робінсона, який працював у Лізі Союзу Націй в 1936 році, вони розлучилися в 1951 році. Потім вона вийшла заміж за Джеффрі Хоара, близькосхідного кореспондента «Таймс». Хоар помер в 1965 році.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]