Клод Геан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клод Геан
Claude Guéant
Прапор
Прапор
 Генеральний секретар адміністації президента Франції
16 травня 2007 — 27 лютого 2011
Президент: Ніколя Саркозі
Наступник: Ксав'є Муска
 
Народження: 17 січня 1945(1945-01-17)[1][2] (79 років)
Вімі
Країна: Франція
Освіта: Інститут політичних досліджень і Національна школа адміністрації (1971)
Партія: Союз за Народний Рух і Республіканці
Діти: Marie-Sophie Guéantd
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Клод Геан (фр. Claude Guéant) — французький політичний і державний діяч, міністр внутрішніх справ, заморських територій, місцевого самоврядування та імміграції (2011—2012 роки).

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1971 році закінчив Національну школу адміністрації.

У 1971 став генеральним секретарем префектури департаменту Фіністер[3].

З 1974 по 1977 працював на адміністративній посаді в Гваделупі, наступні три роки був радником міністра внутрішніх справ Франції Крістіана Бонне[ru]. 1981 року на посаді генерального секретаря з регіональних питань працював у регіоні Центр — Долина Луари, 1985 року став генеральним секретарем префектури департаменту Еро, з 1986 року — на тій же посаді в О-де-Сен, а з 1991 — у Верхніх Альпах[4].

1993 року призначений заступником директора апарату міністра внутрішніх справ Шарля Паскуа[ru].

1994 року — генеральний директор національної поліції.

2000 року призначений префектом регіону Бретань.

2002 року стає директором адміністрації Ніколя Саркозі в міністерствах внутрішніх справ та економіки.

16 травня 2007 року призначений генеральним секретарем адміністрації президента Ніколя Саркозі (раніше він очолював його успішну президентську кампанію)[5].

27 лютого 2011 року отримав портфель міністра внутрішніх справ, місцевого самоврядування та імміграції у третьому уряді Франсуа Фійона.

У 2012 році пішов на парламентські вибори в 9-му окрузі департаменту О-де-Сен як кандидат Союзу за народний рух і програв у другому турі з результатом 38,41 % безпартійного правого Тьєрі Солеру, якого підтримали 39,35 % виборців (22,24 % отримала тоді соціалістка Мартін Евен)[6].

Юридичне переслідування

[ред. | ред. код]

У листопаді 2015 року був засуджений до двох років ув'язнення умовно, до п'ятирічної заборони на зайняття державних посад та 75 тис. євро штрафу у справі про незаконні преміальні, які щомісяця отримували співробітники апарату міністра внутрішніх справ Ніколя Саркозі. 23 січня 2017 року апеляційний суд засудив Геана до ув'язнення на два роки (з них рік — умовно) та підтвердив вирок суду першої інстанції в решті його частини[7][8].

16 січня 2019 року касаційний суд виніс остаточне рішення у справі про виплату преміальних готівкою у Міністерстві внутрішніх справ Франції: Геана визнано винним і засуджено до двох років тюремного ув'язнення, з них один рік — умовно[9].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Roglo — 1997. — 10000000 екз.
  2. ↑ Munzinger Personen
  3. ↑ Claude Guéant. Un fidèle Sarkozyste passé par la Bretagne. Le Telegramme (фр.). 28 лютого 2011. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
  4. ↑ Claude Guéant, nouveau ministre de l'intérieur. La Croix (fr-FR) . 27 лютого 2011. ISSN 0242-6056. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
  5. ↑ Claude Guéant, le vice-président - LeMonde.fr. web.archive.org. 4 квітня 2010. Архів оригіналу за 4 квітня 2010. Процитовано 2 листопада 2021.
  6. ↑ Résultats 9ème circonscription des Hauts-de-Seine - Législatives 2012 - 1er et 2nd tour. web.archive.org. 1 грудня 2017. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 2 листопада 2021.
  7. ↑ Match, Paris. Primes en liquide : Claude Guéant condamné à deux ans de prison dont un ferme. parismatch.com (фр.). Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
  8. ↑ Affaire des primes en liquide: Guéant condamné à un an de prison ferme. LExpress.fr (фр.). 23 січня 2017. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
  9. ↑ Primes en liquide : Claude Guéant définitivement condamné à un an de prison ferme. Le Monde.fr (фр.). 16 січня 2019. Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 2 листопада 2021.
  10. ↑ Указ Президента України № 935/2010 «Про відзначення державними нагородами України громадян Французької Республіки». Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 20 березня 2018.
  11. ↑ Décret du 14 novembre 2000 portant promotion et nomination. www.legifrance.gouv.fr. Архів оригіналу за 11 липня 2017. Процитовано 2 листопада 2021.
  12. ↑ Décret du 10 mai 1995 portant promotion et nomination. www.legifrance.gouv.fr. Архів оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 2 листопада 2021.
  13. ↑ Claude Guéant exclu de l’ordre de la Légion d’honneur. Le Monde.fr (фр.). 28 травня 2019. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 2 листопада 2021.
  14. ↑ Държавен вестник. dv.parliament.bg. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клод_Геан&oldid=41254888