Клод Помпіду

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клод Помпіду
фр. Claude Pompidou
Claude Pompidou.jpg
Народилася 13 листопада 1912(1912-11-13)[1][2]
Шато-Гонтьє
Померла 3 липня 2007(2007-07-03)[3][1][2] (94 роки)
Париж, Франція
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність політикеса [рідко]
Alma mater Правничий факультет Паризького університету[d]
Володіє мовами французька[2]
Посада перша леді Франції[d]
У шлюбі з Жорж Помпіду
Діти Alain Pompidou[d]

Клод Помпіду (фр. Claude Pompidou), уроджена Клод Жаклін Каур (фр. Claude Jacqueline Cahour, 13 листопада 1912(19121113), Шато-Гонтьє  — 3 липня 2007, Париж) — перша леді Франції з 1969 по 1974 рік, дружина французького президента Жоржа Помпіду, філантроп[4].

Біографія[ред. | ред. код]

Клод Жаклін Каур, дочка лікаря[5][6], втратила матір у віці 3 років[6].

Клод Помпіду зі своїм чоловіком Жоржем у 1965 році

Вона вивчала право в Парижі, де зустріла свого майбутнього чоловіка Жоржа Помпіду (1911—1974). Вони взяли шлюб у 1935 році[5]. Згодом пара всиновила Алена Помпіду, який народився у 1942 році[4]. З 20 червня 1969 по 2 квітня 1974 року вона була на стороні свого чоловіка, прем'єра-Дама де Франс. У неї був незвичайний інтерес до сучасного мистецтва, і вона доручила молодим художникам прикрасити Єлисейський палац. Клод Помпіду затіяла перестановку у Єлисейському палаці, змінила інтер'єр. Вона замовила кращі шедеври меблі. Всі меблі були у стилі модернізму та абстракціонізму.

У 1970 році вона запустила Фонд Клод Помпіду, для допомоги нужденним. Жак Ширак служив Казначеєм Фонду більше трьох десятиліть[7]. Всі свої наряди Клод Помпіду позичала у знаменитих модних Домів, а коли з'являлась в них на світ, то повертала назад. Вона була філантропом і видала свої мемуари L'Elan du Coeur в 1997 році.

Померла Клод Помпіду 3 липня 2007 року у Парижі, у віці 94 років[8][9]. Свої співчуття висловив Ніколя Саркозі. На похованні була присутня принцеса Монако Керолайн, Жак Ширак, і Ліліан Беттанкур[10]. Її любов до розкоші стала предметом засуджень зі сторони французьких газет, які порівняли «Королеву Клод» з Марією-Антуанеттою. Однак дуже скоро в інтелігентних колах вона мала більшу популярність, ніж її чоловік. Дружина Жака Ширака Бернадетт стала президентом Фонду після смерті пані Помпіду.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Autour d’une collection, le Président et Madame Georges Pompidou, interview de Claude Pompidou par Luc Vezin. Textes de Claire Stoullig, Jean-Louis Prat, Jacques Rigaud. 1994, Arts et dialogues européens, Maison des arts Georges-Pompidou, BP 24, 46160 Cajarc.
  • Aude Terray, Claude Pompidou, l’incomprise, 2010, Éditions du Toucan
  • Henry Gidel, Les Pompidou, Flammarion, 2014.
  • Alain Pompidou, Claude : c'était ma mère, Flammarion, 2016.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]