Клод Піното

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клод Піното
фр. Claude Pinoteau
Claude Pinoteau Cannes 2011.jpg
Дата народження 25 травня 1925(1925-05-25)
Місце народження Булонь-Біянкур,
деп. О-де-Сен, Франція
Дата смерті 5 жовтня 2012(2012-10-05) (87 років)
Місце смерті
Поховання
Громадянство Франція Франція
Професія кінорежисер, сценарист, кінопродюсер
Роки активності 1948 — 2005
Діти Karine Pinoteau[d]
IMDb ID 0684509
Commons-logo.svg Клод Піното у Вікісховищі

Клод Піното́ (фр. Claude Pinoteau; 25 травня 1925, Булонь-Біянкур, Франція — 5 жовтня 2012, Нейї-сюр-Сен, Франція) — французький кінорежисер, сценарист та кінопродюсер.

Життєпис[ред. | ред. код]

Клод Піното народився 25 травня 1925 року в Булонь-Біянкурі (департамент О-де-Сен у Франції) в сім'ї режисера Люсьєна Піното. Його брат — кінорежисер і актор Жак Піното, сестра — комедійна акторка та співачка Арлетт Меррі.

Кінематографічну кар'єру Клод Піното почав у 1948 році. Був кур'єром, реквізитором, потім, ставши асистентом режисера, працював з Жаном Кокто на кінострічках «Жахливі батьки», «Орфей», з Жан-П'єром Мельвілем («Жахлива дитина»), з Максом Офюльсом («Лола Монтес»), з Клодом Лелушем («Пригода є пригода»).

C 1960-го року Клод Піното знімав короткометражки, після яких у 1973 році поставив свій перший повнометражний шпигунський фільм «Мовчазний» з Ліно Вентура у головній ролі. У 1974-му Піното зняв свій другий фільм «Ляпас», в якому зіграла 19-річна Ізабель Аджані, а в ролі її батька — Ліно Вентура. Піното отримав за фільм «Приз Луї Деллюка».
У 1976 році режисер знімає Іва Монтана та Клода Брассера у своєму новому фільмі «Супершахрай», діалоги до якого написав Мішель Одіар.

Справжній успіх до режисера прийшов після зйомок фільмів «Бум» і «Бум 2», в яких дебютувала відома зараз всьому світу Софі Марсо.

У 1985 році Клода Піното було запрошено до складу журі XIII Міжнародного кінофестивалю фантастичного кіно, який пройшов у Франції в Аворіазі. У 1988 році Піното продовжив співпрацю з Софі Марсо і зняв фільм «Студентка». Проте фільм не був заявлений як продовження двох «Бумів» і не досяг успіху попередніх стрічок.

У 2005-у режисер виступив як документаліст, знявши фільм про Абата П'єра — «Un abbé nommé Pierre, une vie pour les autres» («Абат П'єр: життя заради інших»). Цей фільм став останнім у кар'єрі режисера.

Клод Піното автор автобіографічної книги «Спасибі життя. Кінематографічні пригоди» (Merci la vie. Aventures cinématographiques).

Помер Клод Піното вранці 5 жовтня 2012 в Нейї-сюр-Сен після тривалої хвороби (за деякими даними, від раку)[1][2]. Похований на цвинтарі Сен-Венсан у паризькому кварталі Монмартр.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Був автором сценаріїв до усіх своїх фільмів (іноді у співавторстві).

Короткометражні фільми[ред. | ред. код]

  • 1960 — «Manureva»
  • 1968 — «Єдина дитина» / L'Enfant seul
  • 1971 — «Зупинка» / Arrêt
  • 1971 — «Іран» / L'Iran

Повнометражні фільми[ред. | ред. код]

Асистент режисера[ред. | ред. код]

Продюсер фільмів[ред. | ред. код]

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди і номінації Клода Піното[3]
Рік Категорія Фільм Результат
Приз Луї Деллюка
1974 Найкращий фільм Ляпас Нагорода
Кінофестиваль MystFest
1985 Найкращий фільм Сьома мішень Номінація
Найкращий оригінальний сценарій (спільно з Жаном-Лу Дабаді) Нагорода

Публікації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]