Клозапін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Clozapine.svg
Клозапін
Систематизована назва за IUPAC
8-Chloro-11-(4-methylpiperazin-1-yl)-5H-dibenzo[b,e][1,4]diazepine
Класифікація
ATC-код N05AH02
PubChem 2818
Хімічна структура
Формула C18H19ClN4 
Мол. маса 326,8 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 50-60%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 4-66 год.
Екскреція Нирки (50%), фекалії (30%)
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата АЗАЛЕПТОЛ,
ПрАТ «Технолог»,Україна
UA/6059/01/02
28.04.2017—необмежений
АЗАПІН,
ПАТ «Київський вітамінний завод»,Україна
UA/4763/01/01
29.12.2015-29/12/2020[1]


Клозапін (англ. Clozapine, лат. Clozapinum) — лікарський засіб, що відноситься до антипсихотичних препаратів, та є похідним дибензодіазепіну.[2][3] Клозапін застосовується переважно перорально[4], рідше внутрішньом'язово.[5] Клозапін уперше синтезований у Швейцарії в 1958 році, перші клінічні дослідженння препарату проведені в 1962 році[6], проте вони виявились невдалими. Лише подальші клінічні дослідження, проведені в Австрії та Німеччині у 1965—1966 роках, довели ефект клозапіну при психозах. Препарат дозволений для клінічного застосування з 1972 року.[7]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Клозапін — лікарський засіб, що відноситься до антипсихотичних препаратів, та є похідним дибензодіазепіну. Механізм дії препарату полягає у блокуванні D1, D2, D3, D4 та D5 дофамінових рецепторів, проте найвищу спорідненість клозапін має до D4-рецепторів.[4] Препарат також блокує альфа-1- та альфа-2-адренорецептори, блокує як м-холірецептори, так і н-холінорецептори, гістамінові H1-рецепторів, а також блокує більшість серотонінових рецепторів, з яких найбільшу спорідненість має з 5-HT2A-рецептором.[6] Клозапін не впливає на рівень пролактину в крові.[3] Препарат має виражений анксіолітичний ефект[6], виражений седативний ефект, протиблювотний та гіпотермічний ефект[4][3], має також антидепресивний ефект.[6] Клозапін застосовується при шизофренії, яка резистентна до лікування стандартними нейролептиками або їх непереносимості, при ризику рецидиву спроб самогубства, а також при розладах психіки при паркінсонізмі.[4][3] Препарат також ефективний при гострих психозах, особливо шизофренії та біполярного афективного розладу з маяченням, а також шизоафективних психозах.[6] При застосуванні препарату рідко спостерігаються явища кататонії, а також екстрапірамідні побічні ефекти і паркінсоноподібні побічні ефекти.[4][3] Оскільки клозапін часто спричинює виникнення ожиріння, то вважалось, що він може спричинити збільшення ймовірності серцево-судинної смертності у хворих, які його приймають. Проте новішими дослідженнями встановлено, що клозапін не підвищує ризик серцево-судинної смерті[8], а й навіть зменшує ризик серцево-судинної смерті.[9]

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Клозапін швидко й добре всмоктується після перорального застосування, проте його біодоступність становить лише 50—60 % у зв'язку з ефектом першого проходження препарату через печінку. Максимальна концентація клозапіну в крові досягається протягом 1,5—2,5 годин після прийому препарату. Клозапін добре (на 97 %) зв'язується з білками плазми крові. Клозапін проникає через гематоенцефалічний бар'єр, через плацентарний бар'єр, та виділяється в грудне молоко. Метаболізується препарат у печінці з утворенням неактивних або малоактивних метаболітів. Виводиться клозапін із організму у вигляді метаболітів переважно із сечею (50 %), частково із калом (30 %). Період напіввиведення препарату коливається від 4 до 66 годин, при важкому порушенні функції печінки або нирок цей час може збільшуватися.[3][2]

Покази до застосування[ред. | ред. код]

Клозапін застосовують при шизофренії, яка резистентна до лікування стандартними нейролептиками або їх непереносимості, при ризику рецидиву спроб самогубства, при емоційних розладах, розладах сну, а також при розладах психіки при паркінсонізмі.[4][3]

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні клозапіну найчастішим побічним ефектом є розвиток ожиріння.[8] Частими побічними явищами препарату є підвищене виділення слини, загальна слабкість, сонливість, артеріальна гіпотензія, сплутаність свідомості. Характерним важким побічним ефектом препарату, хоча й нечастим та зворотнім, є агранулоцитоз.[6] Іншими побічними ефектами препарату є[4][3]:

Протипокази[ред. | ред. код]

Клозапін протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, агранулоцитозі або гранулоцитопенії або схильності до них, пригніченні нервової системи, токсичних психозах, неконтрольованій епілепсії, важких порушеннях функції печінки, нирок або серця, паралітичній кишковій непрохідності, дітям до 5 років, при вагітності та годуванні грудьми.[3] [4]

Форми випуску[ред. | ред. код]

Клозапін випускається у вигляді таблеток по 0,0125; 0,025; 0,05; 0,1; 0,15 і 0,2 г; суспензії для перорального застосування із вмістом діючої речовини 50 мг/мл.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]