Клокичка периста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клокичка периста
Staphylea pinnata Sturm19.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Дводольні (Dicotyledoneae)
Порядок: Крососомоцвіті (Crossosomatales)
Родина: Клокичкові (Staphyleaceae)
Рід: Клокичка
Вид: Клокичка периста
Біноміальна назва
Staphylea pinnata
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Staphylea pinnata
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Staphylea pinnata
EOL logo.svg EOL: 5632408
IPNI: 785263-1
IUCN logo.svg МСОП: 83827703
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 213841

Клоки́чка пери́ста (Клокичка пірчаста Staphylea pinnata L.) — рослина роду Клокичка родини Клокичкові. Народні назви: джонжолі, колокитина, клокічка[1].


Ботанічні характеристики[ред. | ред. код]

Кущ до 5 м заввишки, або невелике деревце з родини клокичкових (Staphyleaceae). Гілля після другого року вкрите жовтувато-бурою або світло-сірою корою, як у калини звичайної. Листки великі, непарноперисті, з 5-7 окремими листочками. Плід — велика м'яка коробочка з лискучим горішком усередині завбільшки з кістку черешні.

Поширення[ред. | ред. код]

Росте в широколистяних лісах, по узліссях, іноді серед чагарників. Трапляється зрідка в Закарпатті, частині Тернопільської області (зокрема на території НПП Кременецькі гори[2][3]) та західному і правобережному Лісостепу. Вид поширений в південній частині Середньої Європи, Середземномор'я, на Кавказі, в Малій Азії. Окремі місцезнаходження в Україні, безсумнівно, є реліктовими залишками з тих доісторичних часів, коли клімат тут був значно теплішим. Саме тому всюди, де ця рослина трапляється в дикому стані, вона потребує охорони.

На західній Україні проводиться введення в підлісок на території Національного природного парку "Кременецькі гори" .[3].

Господарське значення[ред. | ред. код]

У харчуванні[ред. | ред. код]

У Туреччині, Ірані та на Закавказзі бутони клокички разом з молодими пагінцями збирають і квасять, як капусту, одержуючи так звані «джонджолі». Свого часу їх вивозили за кордон як екзотичний продукт півдня Росії. У Грузії та Дагестані «джонджолі» — улюблена присмака або гарнір до всіляких страв та наїдків.[4]

Насіння цієї рослини за смаком дещо подібне до фісташки, з нього добувають олію. Достиглі горішки їдять як ласощі. Одна велика кількість з'їдених горішків зумовлює понос.

Декоративне значення[ред. | ред. код]

Завдяки пониклим суцвіттям білих квітів, а ще більше завдяки оригінальним своєрідним плодам — пухирчастим здутим коробочкам — рослина дуже декоративна. Культивується в парках, а на півдні — в лісосмугах.

З кори видобувають червону фарбу.

Гуцульські жінки носили намиста, зроблені із зерен рослини, які теж називались «клокічками»[1].

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]