Клуб ділових зустрічей (Кривий Ріг)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Клуб ділових зустрічей (нині Центр дитячої та юнацької творчості Металургійного району) — відкритий в 1935 р., реконструкція в 1946—1947 рр. Споруда знаходиться по вул. Степана Тільги (колишня Революційна), 13, у Металургійному районі.

Історична довідка[ред. | ред. код]

Центр дитячої та юнацької творчості

«Діловий клуб» був відкритий наприкінці 1935 р. з ініціативи Г. Орджонікідзе та інженерно-технічного активу заводу «Криворіжсталь». Проект розроблений інститутом «Ленжитломіськпроект», стиль — конструктивізм, після реконструкції в 1946—1947 рр. втратив стильові ознаки.

Пам'ятка використовувалась як місце зустрічей, дискусій інженерів, техніків, раціоналізаторів Криворізького металургійного заводу. В актовій залі клубу організовувалися лекції, бесіди. В приміщенні споруди також розміщувалася бібліотека з читальним залом, де можна було ознайомитися з останніми надходженнями періодичних видань. Крім того, діяла радіоточка. Наприкінці 1930-х років клуб відвідували Я. Вєснік, Ч. Ільдрим та ін. Під час Другої світової війни споруду було зруйновано. Після реконструкції в 1947—1948 рр. в оновленій будівлі клубу під час виборів до органів місцевої влади діяла виборча дільниця. З початку 1950-х рр. у приміщенні розташовувався Палац культури металургів. В 1956 р. розпочала роботу нова організація — Дитячий клуб, позашкільний заклад освіти (суч. Комунальний позашкільний навчальний заклад «Центр дитячої та юнацької творчості Металургійного району»). Станом на 2017 рік у закладі діє 30 гуртків. Відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської державної адміністрації від 12.04.1996 р. № 158-р Клуб ділових зустрічей є пам'яткою архітектури місцевого значення міста Кривий Ріг з охоронним номером 143.

Джерела та література[ред. | ред. код]

1. Енциклопедія Криворіжжя: у 2-х т. / [упоряд. В. П. Бухтіяров]. — Кривий Ріг: ЯВВА, 2005. Т. 1. — 2005. — С. 366.

2. Суботня подорож «Діловий клуб» // Червоний гірник. — 1985. — № (25 травня). — С. 4.

Посилання[ред. | ред. код]