Ключарки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ключарки
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Мукачівський район
Рада/громада Ключарківська сільська рада
Код КОАТУУ 2122783801
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1773
Населення 2632
Площа 3,796 км²
Густота населення 693,36 осіб/км²
Поштовий індекс 89626
Телефонний код +380 3131
Географічні дані
Географічні координати 48°25′06″ пн. ш. 22°38′36″ сх. д. / 48.41833° пн. ш. 22.64333° сх. д. / 48.41833; 22.64333Координати: 48°25′06″ пн. ш. 22°38′36″ сх. д. / 48.41833° пн. ш. 22.64333° сх. д. / 48.41833; 22.64333
Середня висота
над рівнем моря
114 м
Місцева влада
Адреса ради 89626, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с.Ключарки, вул.40-річчя Перемоги[джерело?],3 , тел. 4-23-96; 68-2-21
Карта
Ключарки. Карта розташування: Україна
Ключарки
Ключарки
Ключарки. Карта розташування: Закарпатська область
Ключарки
Ключарки
Мапа

Ключарки́ (угор. Várkulcsa, чеськ. Klučsárka, їд. Klicherkes) — село в Україні, в Мукачівському районі Закарпатської області, поруч з с. Нове Давидково, Павшино та замком Паланок, біля автомобільного шляху Т0710, що поєднує Мукачево з Чопом (да ділянці Паланок—СтрабичовоВелика Добронь), приблизно за 5 км на північ від районного центру.

Історія[ред. | ред. код]

В околицях Ключарки в кінці ХІХ століття Т.Легоцкьий засвідчив курганну групу. В 1881 році у дворі лісника знайдено срібну монету імператора Траяна.

У 1773-році вперше згадуються як Klucsarka.

Пізніше назви змінюються: 1808- Klucsárka, Klučárka, Klučarky, 1851-Klucsárka, 1913- Várkulcsa, 1925-Klučarky, 1944-Várkulcsa, 1983-Ключарки.

У 2000 році Апостольський адміністратор Закарпаття єпископ Антал Майнек консекрував новозбудований у Ключарках храм, споруджений замість старого. 2001 року тут було засновано парафію.

Село засноване в середині 14 століття (з інших джерел - в 11 ст.) та вперше згадується в письмових джерелах у 1773 році.

До 1920 р. і в період 1938-1944 Ключарки входили до складу Угорського Королівства у складі комітата Берег, або Березької жупи.

З 1920 до 1938 року у складі Підкарпатської Русі (Підкарпаття) село належало першій Чехословацькій Республіці, після Другої Світової війни відійшло до Української РСР.

Населення[ред. | ред. код]

У 1877 р. населення Ключарків становило 592 русинів, угорців та євреїв і складалося з таких релігій: греко-католики (461); римо-католики (76); юдеї (54) та реформатори (1).

Адміністративним центром для села був замок Паланок, що розташований на вулканічному пагорбі з чудовим видом на місто Мукачево та навколишні села. Побудований ще в 14 столітті, згодом він зазнав значних структурних змін. Протягом століть замок служив місцем проживання багатьом відомим людям. У 1396 році руський князь Федір Коріятович купив місто Мукачево і оселився в замку. Він залишався резиденцією сім'ї Коріятовичів майже 200 років. Тут також жила Ілонія Зріні — мати угорського патріота князя Ференца Ракоці, який саме тут готував і розпочав повстання проти Габсбургів. Після його придушення замок використовувався як в'язниця, а згодом був відданий габсбургцями сім'ї Шенборн, що були відповідальними за розширення міста і привезли до регіону німецьких поселенців.

Напередодні Другої Світової війни, в березні 1939 року, село було окуповано угорцями. Ключарки було звільнено Радянською Армією 6 жовтня 1944 року.

У 1944 році Ключарки все ще були невеликим селищем лише на кількох вулицях, що межують з головною дорогою від Мукачево до Чопу, сьогоднішнього пункту пропуску до Угорщини. До цього часу село було заселено головним чином угорцями, німцями (швабами) та русинами. Також чеські та єврейські сім'ї налічували близько 120 осіб. Сьогодні Ключарки - це досить велике село з населенням близько 2500 мешканців, у тому числі угорців, українців, росіян або русинів. Більшість німців та чехів повернулися до своїх країн.[1]

Геноцид євреїв[ред. | ред. код]

Перші євреї, ймовірно, оселилися в Ключарах на початку 19 століття. Юдеї з Ключарків тоді відвідували синагогу в Ново-Давидково, втім згодом побудували власну невелику синагогу з міквою, що межувала з головною дорогою. Під час угорської окупації з березня 1939 року почалося переслідування євреїв, їх діяльність була заборонена. У 1941 році євреї з Ключарків були призвані до примусових трудових батальйонів, а інші були призвані на службу на східному фронті, де більшість померло. У серпні 1941 року ряд єврейських сімей, які не мали угорського громадянства, були вислані в Кам'янець-Подільський — на українську територію, окуповану нацистами — і там були вбиті. Євреї, що залишилися в Ключарках, були вислані в концтабір Аушвіц в середині травня 1944 року.

Більшість євреїв з Ключарків були вбиті в Освенцимі. З тих, хто вижив, до Ключарків повернулися представники таких родин, як Фехтель (Fechtel), Фукс (Fuchs), Хальперт (Halpert), Кац (Katz) та Зіглер (Ziegler), втім зрештою вони залишили село.[2]

Відомі постаті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Klyucharki (Várkulcsa), Ukraine KehilaLink. Процитовано 2019-04-08. 
  2. Так само. Процитовано 2019-04-08. 

Посилання[ред. | ред. код]