Ключ (фільм, 1983)
Ключ | |
|---|---|
| італ. La chiave | |
 | |
| Жанр | драма, еротика |
| Режисер | Тінто Брасс |
| Продюсер | Тінто Брасс |
| Сценарист | Тінто Брасс |
| На основі | The Keyd |
| У головних ролях |
Стефанія Сандреллі, Frank Finlayd, Franco Branciarolid, Barbara Cupistid, Уго Тоньяцці, Ріккардо Тоньяцціd, Maria Grazia Bond, Тінто Брасс[1], Eolo Caprittid[1] і Osiride Pevarellod[1] |
| Оператор | Сільвано Іпполіті |
| Композитор | Енніо Морріконе |
| Художник | Paolo Biagettid |
| Дистриб'ютор | Gaumont і Netflix |
| Тривалість | 116 хв. |
| Мова | італійська |
| Країна |
 Італія |
| Рік | 1983 |
| IMDb | ID 0085328 |
 Ключ у Вікісховищі | |
«Ключ» (італ. La chiave) — кінофільм. Екранізація твору, автор якого — Дзюн'їтіро Танідзакі.
Сюжет[ред. | ред. код]
Венеція, 1939 рік. У маслянистій воді каналів відображаються портрети Муссоліні. Літній професор-мистецтвознавець Ніно любить свою молоду дружину Терезу, але лікарі заборонили йому займатися сексом. Тереза мріє про молодого Ласло, але не готова зізнатися чоловікові. Ніно вишукує способи доставити дружині задоволення і записує свої думки в щоденник, залишаючи ключ на видному місці. Дружина приймає його гру і відповідає тим же. Їх дочка Ліза, наречена Ласло, читає обидва щоденника.
В ролях[ред. | ред. код]
- Френк Фінлей
- Стефанія Сандреллі
- Франко Бранчаролі
- Барбара Купісті
- Армандо Марра
- Марія Ґраціа Бон
- Джино Кавальєрі
- Енцо Туррін
- Перо Бортолуччі
- Ірма Вайтхен
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Це другий фільм, знятий за романом «Ключ» Дзюн'ітіро Танідзакі; перша екранізація (Кон Ітікава, 1959) отримала приз Каннського фестивалю.
Брас переніс дію роману з Японії до Європи, а заборону моральну замінив на заборону медичну.
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- «Ключ» на сайті IMDb (англ.) (англ.)
- Інформація та кадри з фільму на офіційному сайті Тінто Брасса (італ.)
|
Це незавершена стаття про італійський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
