Клітор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Clitoris inner anatomy numbers.png

Клітор (лат. clitoris) — жіночий зовнішній статевий орган, розташований у верхньому кутку малих статевих губ; з анатомічної точки зору клітор — це гомологічний чоловічому статевому члену орган, що складається з двох печеристих тіл (ніжки клітора), кожне окремо оточене товстою волокнистою мембраною і закінчується головкою на дистальному кінці; має високу ерогенну чутливість[1]. Сальні залози, на які багатий клітор, виділяють смегму[2].

Частота аномалій в анатомії клітора та пеніса — близько 1 випадку на 2000 новонароджених[Джерело?].

Етимологія[ред.ред. код]

В українській мові слово «клітор» є запозиченням з латинської. Лат. «clitoris» походить від давньогрецьк. κλειτορίς, що, можливо, є похідним від κλείειν («закривати»)[3], чи від κλειτοριάζω («лоскочу») чи від κλίνω («схиляю»). Деякі тлумачать κλειτορίς просто як «горбок»[4], але не виключене, що давні греки могли скористатися грою слів («горбок-лоскотун»). Окрім запозиченого грецького слова, у латині було питоме слово landīca, яке, втім, вважалося непристойним.

Слово «сѣкыле» («сикель») на новгородській берестяній грамоті

Питомо українська назва клітора «си́кель»[5], «се́кіль». Це загальнослов'янське слово (новг. «сѣкыль»[6], рос. «секиль») походить, ймовірне, від «сикати», «сцати» («мочитися»), яке виводять від праслов’янського *sьkati, *sьcati. Пор. лат. siat («він мочиться»), дав.-верх.нім seichan («мочитися»), дав.-інд. siñcati («він виливає»), авест. hinčaiti, hičaiti (так само)[7]. Поряд зі словом «сикель», відомі й інші позначення цього органа: «линди́к» (походить від румунського «lindik»[8], яке, у свою чергу, є похідним від того ж латинського landīca[9][10]),«семеник», «качка», «скоботень», «пипоть», «похітливець».

Наукові дослідження[ред.ред. код]

Клітор був об'єктом уваги людей ще до нашої ери, вже тоді деякі лікарі вважали його жіночим еквівалентом чоловічого статевого члена. Але більшість лікарів століттями просто замовчували про його існування, це призводило до такої дивної речі, що клітор «відкривали» і «перевідкривали» кілька разів за всю історію медицини. Причиною тому було, звичайно те, що ці лікарі й науковці були чоловіками і вважали зайвим цікавитися цим органом, явно непотрібним ні для дітонародження, ні для чоловічого задоволення. Так відомий римський лікар Клавдій Гален вважав, що жіноче тіло є вивернутим навиворіт чоловічим, відповідно піхва — вивернутий пеніс, а клітору місця у цій системі не було[11]. Подібні погляди були сприйняті їхніми послідовниками і панували незмінно протягом Середньовіччя і доби Відродження аж до Нового часу. Везалій взагалі заперечував існування клітора у нормальної жінки, його анатомічній моделі пенісу також відповідає піхва, без всякого місця для клітора.

Давні греки та римляни ототожнювали чоловічу роль у статевому акті з проникненням члена у піхву. Слово «трибас» («трибада») уживалося щодо жінок або гермафродитів, які входили у партнерів (чоловіка або жінку) своїм клітором або замінником фалоса. Вимагалося, щоб один з партнерів був з фалосом, отже, секс між жінками був неможливим без чогось, схожого на чоловічий статевий член. Існує легендарне пояснення одностатевого кохання на острові Лесбос: або у лесбіянок були збільшені клітори або вони були просто не здатні отримувати задоволення від інших способів зайняття коханням, як від такого, де одна з партнерок грала роль чоловіка.

У 1545 році французький анатом Шарль Естьєнн став першим науковцем нашої ери, який згадав клітор у своїй праці з анатомії, засновуваній на розтині. Проте, він помилково приписав йому сечовипускальну функцію. Ґрунтуючись на цій роботі, Реальдо Коломбо[en] італійський викладач медицини у Падуї, у 1559 році пише книжку De re anatomica («Про справу анатомічну»), у якій він описує клітор як «осереддя жіночого задоволення». Коломбо доходить висновку, що «оскільки ніхто ще не знає про ці частини та їхні функції, якби мені дозволили дати назву речам відкритим мною, вони мали б зватися «коханням» або «солодкістю Венери». Пріоритет Коломбо оспарювався його наступником на посту викладача у Падуї, анатомом Габріело Фаллоппіо (відомого як відкривач маткових труб). У 1561 році він заявляє: «сучасні анатоми нехтували його... ні сказали ні слова про нього... і якщо інші сказали про це, знайте, вони це знають від мене або моїх учнів»[12]. Це спричинило переворот у європейському науковому суспільстві. Той же Везалій, прочитав роботи Коломбо і Фаллоппіо, заявив: «нерозумно ганити інших за їхнє незнання, ґрунтуючись на цій причуди природи, яку ви спостерігли у деяких жінок; ця нова і некорисна частина навряд чи може бути приписана здоровій жінці...» Він доходить висновку: «думаю, що подібна структура з'являється у гермафродитів, які в іншому разі мають добре зформовані геніталії, як їх описує Павло Егінський, але я ніколи не спостерігав статевого члена у жінок (який Авіценна звав «альбарата» а греки збільшеною «німфою» і що визначалося як хвороба) або навіть рудиментів крихітного фалоса». Мало який анатом наважився б перечити Галену або Везалію: галенові праці вважалися класикою протягом всього Середньовіччя. Плутанину вносила й безліч його назв у різних авторів. Так, Авіценна звав його арабським словом «альбарата» (у латинському перекладі virga, букв. «прут»); Коломбо — «солодкістю Венери», Гіппократ — «колумелла» («стовпчик»), арабський лікар Альбукасис звав його «напруга» (лат. tentigo). Назви відбивали будову тіла і голівки, але переважно описувалася саме голівка. Давні римляни уживали непристойне слово landica. Альберт Великий відмічає, що Арістотель не виділяє цього органа. Оскільки у трактаті Liber de coitu («Книга про зносини») Констянтина Африканського клітор згадується кілька разів, Альберт Великий приділяє рівну увагу чоловічим та жіночим органам.

Подібно Авіценні, Альберт Великий теж уживає слово virga щодо клітора, але також зове ним і чоловічий орган. Незважаючи на його старання урівняти фалос і клітор, у науці ця концепція не закріпляється. У 16-му ст. з'являється виправдання для кліторолектомії, викликане уявленнямя про клітор як ознаку і причину гермафродитизму, а також враженням того що клітор звали словом «німфа», яке асоціювалося з німфоманією. Словом «німфотомія» тоді звали операцію з видалення клітора, вона приписувалася у випадках незвичайно великого клітора. Але поняття «незвичайно великий» було дуже невизначеним і часто залежало від упереджень.

У 1559 році італійський анатом першим розпочинає вивчення анатомії клітора. Робота описана в книзі «De anatomica»[13]. Наступні 2 століття клітор не розглядали в дослідженнях.

В 1844 році німецький вчений Георг Кобельт[en] вперше опубліковує низку детальних публікацій анатомії клітора.

В 1900 клітор стає складовою масового медичного підручника «Анатомія Грея». Наступні дослідження проводять від 1941 року й до сьогодні. Проте поширені підручники по анатомії не вміщують всіх важливих для повного розуміння роботи клітора ілюстрацій.

Фактичний початок історії вивчення жіночої сексуальності в США закладений в шістдесятих роках минулого століття сексологами В. Мастерсом і В. Джонсон[en].

В США дослідження анатомії клітора методами сучасної медицини займається медичний факультет Мельбурнського університету під керівництвом Хелен О'Конор (англ. Helen O'Connell).

Опис[ред.ред. код]

Загальна структура[ред.ред. код]

McKay 1909 3

Клітор складається з трьох частин: верхньої — голівки (glans clitoridis), середньої — тіла (corpus clitoridis), і нижньої — двох ніжок циліндричної форми (crura clitoridis). Також до частин клітора іноді відносять і присінку цибулини піхви[14] (bulbi vestibuli) — парні утворення між тілом клітора і сечівником. Клітор нагадує за будовою статевий член: він теж має підвісну зв'язку, а його печеристі тіла оточені щільною білковою оболонкою (tunica albuginea) і складаються з комірок, розділених трабекулами[en], складених зі сполучної тканини і гладком'язових клітин. Тканина клітора складається з численних васкулярних проміжків зі здебільшого васкулярним епітелієм.

Розміри[ред.ред. код]

Під розмірами клітора розуміють величину його голівки. Її розміри і зовнішній вигляд сильно варіюють. Довжина клітора зазвичай дорівнює 4-5 мм, проте, відмічені випадки, коли вона сягає 1 см. Діаметр голівки клітора може бути від 2 до 20 мм.

Якщо під розмірами клітора розуміти величину всього його тіла з голівкою і ніжками, він виявляється значно більшим.

Тіло клітора[ред.ред. код]

Тіло клітора ззовні покрите щільною білковою оболонкою і переходить у ніжки клітора, які лежать позаду і по боках від тіла. У ніжках клітора починаються печеристі тіла клітора (corpora cavernosa clitoridis), які складаються з еректильної тканини і розділені сполучнотканинною перегородкою. Дистальні ділянки обох ніжок кріпляться до окістя нижніх гілок лобкової кістки.

Голівка клітора[ред.ред. код]

Голівка клітора

Голівка клітора є собою фіброваскулярний ковпачок на кінчику його тіла. На відміну від голівки чоловічого статевого члена, голівка клітора не має гладкої мускулатури, відрізняючись цим і від тіла і цибулин. Величина голівки клітора може бути різною, зазвичай вона розміром з горошину. У деяких жінок клітор висовується назовні. Голівка має понад 8 000 нервових закінчень. Голівку покриває шкіряна складка — крайня плоть клітора.

Цибулини присінку[ред.ред. код]

Цибулини присінку або цибулини переддвер'я [14](bulbi vestibuli) гомологічні за походженням і ідентичні за будовою непарному губчастому тілу статевого члена: складаються з густого сплетіння судин, оточених сполучною тканиною і пучками гладком'язових клітин. Вони мають форму підкови зі потоншеною середньою частиною (між зовнішнім отвором сечівника і клітором) і розташовані по боках від піхвового отвору. Бічні частини цибулин злегка сплющені і знаходяться в основі великих статевих губ. прилягаючи своїми задніми кінцями до великих присінкових залоз[14] (glandulae vestibulares majores). Ззовні цибулини покриті пучками цибулинно-губчастого м'язу. Вважалося, що на відміну від губчастого тіла статевого члена, тісно зв'язаного з печеристими тілами і сечівником, цибулини присінку чітко відмежовані від клітора, зовнішнього отвору сечівника і присінку піхви. Проте, недавнє патолого-анатомічне дослідження показало, що у жінок дітородного віку цибулини присінку тісно зв'язані з нижньою частиною піхви, сечівником і печеристими тілами клітора. Окрім того, відзначено, що у дітородному віці об'єм еректильної тканини багато більший, ніж після менопаузи[15].

Крайня плоть клітора[ред.ред. код]

1 — крайня плоть, 2 — голівка клітора

Крайня плоть клітора або каптур клітора (preputium clitoridis) — утворена латеральними ніжками малих статевих губ, які огинають його. Над крайньою плоттю клітора знаходиться передня спайка губ. Крайня плоть зазвичай вільно ковзає по поверхні, не натираючи її, але у деяких жінок нерухомо прикріплена до клітора.

Вуздечка клітора[ред.ред. код]

Вуздечка клітора (frenulum clitoridis) — шкіряна складка, яка з'єднує передні кінці малих статевих губ з нижньою поверхнею клітора. Утворена медіальними ніжками малих статевих губ.

Іннервація[ред.ред. код]

Norris 1902 17.png

Клітор дуже багатий на нервові закінчення і вельми чутливий до дотику, тиску і коливань температури. Він отримує вегетативну іннервацію з верхнього підчеревного (лат. plexus hypogastricus superior), а потім з нижнього підчеревного сплетіння (лат. plexus hypogastricus inferior). Ці сплетіння утворені симпатичними волокнами, що йдуть від сегментів Th1-L3 спинного мозку, а також парасимпатичними волокнами, що йдуть від сегментів S2-S4 (крижових). Гілки нижнього підчеревного і крижових нутрощевих нервів утворюють матково-піхвове сплетіння, яке лежить у навколоматковій клітковині біля основи широкої зв'язки матки, по боках від надпіхвової частини шийки матки. Від цього сплетіння відходять нерви печеристих тіл клітора. У кліторі є безліч генітальних тілець (інкапсульованих закінчень нервових волокнин), а також дотикальних тілець (тілець Мейсснера), дотикальних менісків (дисків Меркеля), пластинчастих тілець (тілець Пачіні) і вільних нервових закінчень.

Чутливі нерви клітора ведуть зі своїх закінчень у шкірі, зливаються у дорсальний нерв клітора (18), а потім йдуть у складі статевого нерва (11) до крижових відділів спинного мозку.

Кровопостачання[ред.ред. код]

Клітор і цибулини присінку забезпечуються кров'ю з кінцевих гілок внутрішньої статевої артерії (1 і 6), які відходять після виходу артерії з пудендального каналу: дорсальної і глибокої артерій клітора і артерії цибулин присінку. Під час збудження печеристі тіла клітора наповнюються кров'ю. Венозна кров клітора відтікає парними дорсальними глибокими венами клітора до сечоміхурового венозного сплетіння і глибокою веною клітора до внутрішньої статевої вени. Вени цибулин присінку вливаються у внутрішню статеву вену і нижні прямокишкові вени[15][16][17].

Система забезпечення клітора кров'ю ідентична системі кровопостачання статевого члена чоловіка.

Статева гомологія[ред.ред. код]

Розвиток[ред.ред. код]

Статевий бугорок (майбутній клітор) з навколишніми структурами на 9-11 тижні
Статеві органи жіночого ембріона на 17-му тижні

Клітор розвивається у процесі ембріонального розвитку зі статевого бугорка (Tuberculum genitale) — випинання між ніжками, яке наявне як у жіночих, так і у чоловічих ембріонів, починаючи з шостого тижня. З цієї ж структури розвиваються і печеристі тіла статевого члена. Його оточують урогенітальні складки, які у свою чергу, оточені лабіоскротальними складками. Під бугорком розташований уретральний жолобок (сечостатевий синус). Розвиток жіночих зовнішніх статевих органів спричиняється присутністю естрогену та інших гормонів організму матері. На 13-17-му тижні статевий бугорок розвивається у майбутній клітор, урогенітальні складки перетворюються на малі статеві губи, а лабіоскротальні — на великі статеві губи[18]. Уретральний жолобок перетворюється на присінок піхви.

(Див. також Ембріональний розвиток людини)

Гіпертрофія клітора[ред.ред. код]

Клітор при кліторомегалії

Нормальні розміри клітора (точніше, його видимої частини — голівки) складають: довжина — 4-5 мм, поперечна ширина — 3-4 мм. Перевищення цих параметрів має термін гіпертрофією клітора (кліторомегалією). Проте, в акушерській і гінекологічній літературі поширене визначення кліторомегалії як перевищення кліторального індесу (який дорівнює добутку його довжини на ширину) нормального значення у 35 мм. Це майже удвічі більше. Втім, уявлення про нормальні розміри клітора базуються на вивченні жінок європеоїдної раси. Розміри клітора можуть значно різнитися залежно від расової належності[19].

Ступені[ред.ред. код]

У найбільш виражених випадках кліторомегалія є симптомом інтерсексуальності (псевдогермафродитизму): збільшений клітор нагадує чоловічий статевий член. Згідно з класифікацією швейцарського лікаря А. Прадера, виділяють сім ступенів маскулінізації жіночого організму і відповідних розмірів клітора[20]:

  • 0 ступінь — нормальний розмір клітора.
  • 1 ступінь — злегка збільшений клітор і злегка зменшений піхвовий отвір. Може залишитися непоміченим або класифікуватися як норма.
  • 2 ступінь — статеві органи явно ненормальні на погляд, клітор сильно збільшений (на цій і подальших стадіях зоветься псевдофалосом), маленький піхвовий отвір з окремим сечівниковим отвором. Зрощення статевих губ у задній частині.
  • 3 ступінь — ще більше збільшення клітора, спільний отвір піхви і сечівника (сечостатевий синус), майже повне зрощення статевих губ.
  • 4 ступінь — статеві органи більш нагадують чоловічі, з пустою калиткою і клітором розміром з нормальний член, але без достатнього звільнення крайньої плоті при відтяганні догори (як при викривленні члена у чоловіків). Спільний піхвово-сечівниковий отвір біля основи клітора або на його тілі (як при гіпоспадії у чоловіків). Рентгенівське дослідження виявляє сполучення його з піхвою і маткою, це може спричинити порушення сечовипускання та інфекцію.
  • 5 ступінь — повна вірилізація, нормально розвинений статевий член з отвором на кінці. Калитка порожня.
  • 6 ступінь — жінка виглядає як нормальний чоловік[21].

Причини[ред.ред. код]

Кліторомегалія є рідкісним явищем і може бути як уродженою, так і набутою. Причинами уродженої може бути: 1) уроджена гіперплазія кори наднирників, у цьому випадку надниркові залози плода виробляють додаткові чоловічі гормони, які і спричиняють появу чоловічих ознак[22]; 2) уживання вагітною норитистерону (спричиняє збільшення клітора), зараз це рідко завдяки застосовуванню безпечних прогестрогенів; 3) уроджене рецесивно спадковане аутосомне порушення, відоме як синдром Фрейзера[23].

Причинами набутої кліторомегалії є порушення гормонального балансу дорослої жінки, у тому числі синдром полікістозних яєчників і гіпертекоз яєчників, та інші яєчникові патології, включаючи вірулентні (аренобластома) і неврофіброматичні пухлини, а також кісти. Втім, іноді збільшення клітора відбувається без помітних причин. У жінок, які займаються бодибілдингом та деякими іншими видами спорту й уживають андрогени для росту м'язової маси, можуть також спостерігати збільшення клітора і підвищення статевого потягу[24]. Жінки, що уживають тестостерон з медичних показань (низьке лібідо, авертингостеороз, як складова антидепресивної терапії тощо), також схильні до збільшення клітора, хоча рекомендовані дози препаратів роблять його не таким помітним.

Окремо варто згадати псевдокліторомегалію (псевдогіпертрофію клітора). Це уявне збільшення клітора у дівчаток унаслідок мастурбації: маніпуляції зі шкірою крайньої плоті приводять до її пошкоджень, які поширюються на всю плоть і малі статеві губи. Це створює ілюзію збільшення клітора[25].

У статевому житті[ред.ред. код]

Роль у досягненні оргазму[ред.ред. код]

Клітор, піхва і G-точка. проте наявність G-точки є суперечливою[26]

Величезна кількість нервових закінчень робить клітор головною ерогенною зоною у жіночому тілі. Він виконує подвійну роль — рецептора і перетворювача сексуальних стимулів, причому його головною функцією є викликання і підтримування статевого напруження жінки. Найефективнішою є оральна стимуляція (кунілінгус, грецькі пестощі), при якій чоловік пестить клітор губами і язиком. Кунілінгус може бути як заміною введення члена у піхву, так і додатковою стимуляцією перед ним. Непрямим чином клітор стимулюється під час введення фалоса у піхву. Анальні зносини також можуть сильно стимулювати клітор[27]. Нема однозначної думки щодо залежності рівня сексуального збудження від його розмірів. Одні запевняють, що розмір ніяк не впливає на нього.[28]. Інші стверджують, що великий клітор, завдяки більшій кількості нервових закінчень, здатен спричиняти сильніше збудження[29]. За словами американського акушера-гінеколога доктора С. Оуклі, «...можливо, більший клітор має більше нервових закінчень, і можливо, при прямому контакті та стимуляції він отримує більше відчуттів, що приводять до оргазму...»[30]

Поверхня клітора чутливіша за статевий член завдяки більшій кількості нервових закінчень й вища аніж у язика. З боків головки на кліторі є близько 4 тис. нервових закінчень, у центрі — 8 тис. На початку збудження, доки клітор не зведеться повністю, рекомендується не дотикатись до його голівки, бо це завдає болю.

Оскільки фалос під час зносин не може безпосередньо стимулювати клітор, у звичайній («місіонерській») позиції стимуляція йде від області лобкової кістки, порухів пахових ділянок при тісному контакті. Тому деякі пари мають віддавати перевагу позиції «жінка зверху» або позиції «статеве рівняння». Застосовують також стимуляцію клітора безпосередньо фалосом (intercrural sex перекласти) або фалоімітатором. Лесбійські пари можуть вдаватися до трибадизму для широкої кліторальної стимуляції або взаємної стимуляції під час суцільного контакту. Для стимуляції клітора можна також уживати вібратор, особливо спеціальний кліторальний вібратор, або інші іграшки. Деякі жінки стимулюють клітор за допомогою подушки або іншого підхожого предмета, струменем води з крана або душа, а також затискуючи його між ніг і гойдаючись[31].

Під час подразнення ділянки клітора, слід видозмінювати дотикові подразники, бо якщо невпинно й одноманітно повторювати самі рухи, то це зменшує збудження. Перемінні та урізноманітненні подразники спричиняють те, що клітор швидко зводиться і твердне . При повному зведенні клітора стане видно його головку, що висунулася зі складок крайньої плоті.

Коли виділення з піхви вельми скупе, жінка відчуватиме дискомфорт від стимуляції сухого клітора, у такому випадку допомагає зволоження слиною або спеціальною рідиною.

Ерекція[ред.ред. код]

Ерекція клітора є одною з головних реакцій сексуального збудження жінки. На відміну від ерекції статевого члена, яка здійснюється швидко, реакція клітора на сексуальний стимул проявляється лише через 20-30 секунд від початку дії стимулу і змащування піхви. Стимулювання клітора можливо не тільки шляхом мастурбації, але й непрямим шляхом: маніпуляцією ерогенних зон, введенням фалоса у піхву або сексуальними фантазіями. Під час сексуального збудження печеристі тіла наповнюються кров'ю, приплив якої до статевих органів посилюється. Набухання та збільшення розмірів клітора більші від безпосередньої маніпуляції його голівкою, і менші від пестощів інших ерогенних зон і коїтусу. Найвищий ступінь фізіологічної реакції клітора відмічена на фазі плато, коли, за допомогою підтримних зв'язок і коріння клітора його тіло відтягається під передній край симфізу. Психологічний чинник теж має значення для пришвидшення реакції клітора. На фазі оргазму не відмічають помітної реакції клітора. Через 5-10 секунд після оргазму клітор повертається до нормальних розмірів, його розслаблення проходить швидше, ніж платформи оргазму[32].

Розлади[ред.ред. код]

Синдром постійного сексуального збудження — постійне, самовідвільне і некероване збудження статевих органів у жінок, з оргазмом чи без оргазму, без стосунку до почуття насолоди[33]. Кліторальний пріапізм (відомий як «кліторизм») — рідкісний медичний стан, який іноді класифікується як складова СПСЗ, при якому ерегований клітор не повертається до спокійного стану протягом тривалого часу (від кількох хвилин до кількох днів), незважаючи на відсутність фізичної та психологічної стимуляції. Синдром може також пов'язуватися з морфометричними і судинними видозмінами клітора.

Деякі ліки можуть спричинити або посилити кліторизм. Тразодон відомий своєю здатністю викликати чоловічий пріапізм як побічну дію, але відомий єдиний задокументований випадок, коли він спричинив кліторизм. Задокументовані випадки припливу крові до клітора після уживання нефазодону (не завжди тотожне кліторизму). Кліторальний пріапізм може бути також викликаний припиненням уживання антипсихотичних препаратів або селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну[34].

СПСЗ є відносно рідкісним, і як окреме від кліторизму явище, досліджуваний тільки з 2001 року, він поки мало вивчений. У засвідчених випадках він спричинявся вадами тазових артерій і вен, які забезпечують кровотік до клітора. Оперативне лікування було ефективним[35].

Стимуляція[ред.ред. код]

Стимуляцію клітора можна проводити за допомогою спеціальних пристосувань. Їх дія базується на вібрації. Вібратори можуть мати найрізноманітніший вигляд та кріплення. Зокрема, вібраційне кільце — складається з силіконового кільця та вібруючого елемента з виступом, що періодично діє на клітор партнерки[36].

Клітор і піхва[ред.ред. код]

Хоча про існування клітора і його сексуальну роль розуміли ще у древності, офіційною медициною тривалий час піхва вважалася єдиним органом жіночого задоволення. На стороні подібних поглядів були традиційні уявлення, які вважали піхву «справжнім» жіночим органом, відповідником чоловічого статевого члена, а клітор — як рудимент, зайвий «чоловічий» орган у жіночому тілі. У чоловічому організмі «жіночою частиною» вважалась крайня плоть (звідси, за деякими припущеннями, йде і традиція обрізання, як чоловічого, так і жіночого). Свою роль у закріпленні подібних поглядів зіграв і психоаналіз З. Фройда. Науковець вважав, що підсвідомо жінки відчувають почуття заздрощів чоловікам через відсутність в них статевого члена, отже, ніякої зовнішньої подібності пенісу у жіночому тілі бути не може. Науково визнали клітор як відповідник чоловічого статевого члена і аналогічну роль у досягненні оргазму лише у 1960-х роках. Незабаром з'являються теорії по вагінальний і кліторальний оргазми у жінок, суперечки про існування двох типів жіночого оргазму не змовкають і у другому десятиріччі XXI сторіччя[37]. Прибічники теорії кліторального оргазму заперечують існування вагінального оргазму, аргументуючи це тим, що стінки піхви менш іннервовані і відповідно менш чутливі за клітор, а те, що звуть вагінальним оргазмом, на ділі є оргазмом тіла і ніжок клітора. Прибічники теорії вагінального оргазму і теорії двох типів оргазму, доводячи свою теорію, вказують на підвищену чутливість деяких відділів піхви, у якій припускають наявність цілих трьох оргазмічних точок: U-точки у присінку, G-точки на її передній стінці, і нарешті, A-точки на її верхньому відділі, ближче до матки. Також деякі припускають, що центром жіночої насолоди може бути промежина[37]. Насправді все багато складніше. На відміну від чоловіків, у яких нерви, що відповідають за оргазмічні відчуття, розташовані в основі статевого члена , у жінок аналогічна інервація має ширше охоплення, утворює густу мережу навколо піхви, прямої кишки і зовнішніх статевих органів[38]. Окрім того, у жінок існує значна індивідуальна розбіжність у розташуванні таких нервів, отже, в одних більше задоволення викликає стимуляція клітора, у других — стимуляція передніх відділів і присінку піхви, у третіх — промежини або навіть прямої кишки.


Докладніше у статті Кунілінгус
Докладніше у статті Мастурбація

Вплив фармакологічних препаратів[ред.ред. код]

На противагу чоловічій сексуальності, у процесі лікування жіночої сексуальної дисфункції часто вирішальну роль у процесі збудження відіграє психологічний аспект, що фармакологія вирішити не може[Джерело?].

Наприклад, «Віагра» сприяє вагінальному притоку крові, та жінка не відчуває більшого сексуального збудження після прийому «Віагри», незважаючи на приток крові[Джерело?].

Релігійні звичаї[ред.ред. код]

У деяких народів побутує звичай обрізати клітор при народженні[Джерело?].

Психологія[ред.ред. код]

Відповідно до теорії Фрейда — жінки повинні заздрити через відсутність статевого члена.

Через релігійні переконання жінки може служити підставою самоосуду за бажання власноручно стимулювати клітор, мастурбувати. Виховання накладає відбиток і на стосунках, жінки можуть соромитись звертати увагу свого партнера на клітор. В результаті постійне сексуальне незадоволення може спричинити психологічні розлади.

Сексуальна освіта[ред.ред. код]

Будова клітора
Місце клітора в жіночих зовнішніх статевих органах: 1. Капюшон клітора; 2. Головка клітора; 3. Уретра; 4. Вульва; 5. Малі статеві губи; 6. Вхід у піхву; 7. Великі статеві губи; 8. Промежина.

Для жінки важливо отримувати оргазм як задоволення фізіологічної потреби[Джерело?]. Чим краще жінки освічені в питаннях фізіології збудження, тим ясніше розуміють потреби і в змозі свідомо контролювати сексуальне життя. Часто і в наш час статеве виховання зосереджується лише на функції дітонародження. Задовільний секс є в тому числі фундаментом для довготривалих відносин, що особливо актуально для сім'ї.

Наприклад, у період з 2000 року в Англії проводили дослідження підручників зі статевого виховання. Серед 15 найтитулованіших видань в 10-ти не згадувалось слово «клітор» та поняття жіночого оргазму.

Важливим є освіченість чоловіків-партнерів про природу клітора та його роль у фізіології досягнення оргазму жінками. Наприклад, чоловіки, не знаючи про особливо високу чутливість клітора, можуть спричинити жінці дискомфортні почуття, якщо починатимуть статевий акт з посиленої його стимуляції або взагалі не знати про існування чи його розташування.

Клітор може бути містком підготовлянням жінок на початку статевого життя, адже жінки зазвичай з острахом ставляться до першого вагінального сексу, що пов'язаний із розривом плеври. Тож психологічний комфорт жінки в цілому залежить від досвіду та освіти партнера.

Часто релігійне виховання накладає табу на поширення інформації про ерогенні зони, що негативно впливає на якість життя жінок.

Незважаючи на засудження церквою всього, що пов'язано з тілесними задоволеннями, у середньовіччя представники медицини, задля покращення кровообігу, могли порадити жінці пальцем намазаним ароматним маслом натирати вульву круговими порухами. За спостереженнями письменника того часу Вакасо Чосор — як наслідок, вправи з вульвою, де ключовим органом збудження є клітор, збільшували сексуальний потяг.

Клітор — єдина частина тіла, що призначена тільки для задоволення статевої потреби. Жінки, що бажають пройти операцію зі змінення статі, повинні враховувати наслідки ймовірної втрати функціональності клітора.

Клітор у культурі[ред.ред. код]

Пірсинг клітора

Хірургічне втручання[ред.ред. код]

Зменшення клітора[ред.ред. код]

Жінки в ряді випадків вдаються до хірургічного втручання при гіпертрофії клітора або з естетичних міркувань, попри відсутність будь-якої патології. Побічним ефектом проведеної операції може стати значне зниження або навіть відсутність кліторального оргазму.

Оголення клітора[ред.ред. код]

Це хірургічне втручання проводять у випадках, коли малі статеві губи закривають клітор, знижуючи його чутливість і оргастичні відчуття при статевому акті (аноргазмія клітора). Операція оголення клітора схожа з обрізанням крайньої плоті статевого члена чоловіка. Різниця лише в тому, що чутливість тут підвищується, тоді як після обрізання вона частіше знижується. Побічний ефект хірургічного оголення клітора — порушення сечовипускання за рахунок близького розташування клітора й отвору сечівника, що проходить з плином кількох днів.

Пірсинг клітора[ред.ред. код]

В сучасному мистецтві пірсинга дуже часто згадується про пірсинг клітора. Хоча в цьому випадку йдеться не про безпосереднє проколювання клітора, а про тканини, які тісно межують з ним. Прикрашають клітор кільцями, півкільцями, штангами.[39]Під пірсингом клітора розуміють:

  • проколювання капюшона клітора в горизонтальній чи вертикальній площині;
  • проколювання за самим клітором;

(Докладніше див. Інтимний пірсинг)

Клітор у тварин[ред.ред. код]

Клітор присутній у самиць всіх плацентарних ссавців. У деяких видів він може мати незвичну форму та розміри. Наприклад, клітор самиць плямистої гієни так сильно збільшений у розмірах (до 15 см), що нагадує пеніс самців. Окрім того, у ситуаціях, коли необхідно проявити своє домінування, він може набухати і випрямляться аналогічно органу самця. Усередині нього походить сечівник, який закінчується отвором на кінці. Піхви, як такої, нема: вона видозмінилася у жирове утворення, яке нагадує калитку. Ця анатомічна особливість обумовлена еволюційними змінами і особливістю гормональної системи, можливо це своєрідна адаптація матірнього організму. Така дивність гієн спричинила виникнення хибного погляду про їхній гермафродитизм і здатність міняти стать[40].

Великий розмір має клітор самиць павукоподібної мавпи[41]. Ці тварини отримали свою назву завдяки здатності уживати свій хвіст як п'яту кінцівку. Спостерігаючи за мавпою, яка з однаковою вправністю хапається за гілки руками, ногами і хвостом, трудно позбутися враження, що перед вами не п'ятинога істота, не гігантський павук. Клітор самиць не поступається за довжиною пенісу самця і має знизу жолобок, прикритий складками шкіри, таким чином утворюючи подоби сечівника усередині. Така особливість утрудняє ідентифікацію мавп, самці відрізнюються лише наявністю калитки. Зоологи припускають, що клітор дозволяє розкидувати на велику відстань краплини сечі, яка є пахучим знаком для самців. Нема даних, які підтверджували якусь роль клітора під час парування, але відоме, що самці обмацують та вивчають клітор самиці перед тим, як спаруватися з нею[42].

Незвичайну будову можуть мати клітори самиць деяких видів ведмедів (грізлі, американські чорні ведмеді, білі ведмеді). Міфи інуїтів і папуасів розповідають про «самців-матерів» ведмедів, які народжують ведмежат через отвір у статевому члені. Дійсно, у деяких популяціях у близько 20 % самиць цих ведмедів пологовий канал проходить через клітор[43].

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • На честь клітора названий рід рослин родини бобових«кліторія» (Clitória). Таку назву йому дав Карл Лінней за схожість човника віночка їхніх квіток з цим органом[44].
  • Слово «сикель» також відомо у значенні «кісточка сливи», яке, по-видимому, є вторинним щодо значення «клітор»[5].
  • У Червоній Армії до впровадження погон відзнакою молодшого командного складу слугували трикутники у петлицях. На армійському жарґоні їх звали «сикелями» (тобто «кліторами»)[45].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ, 2005
  2. Клінічна анатомія жіночих статевих органів. Українська медична сторінка. Проект Ростислава Бубнова. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-10-20. 
  3. The Oxford English Dictionary
  4. clitoris. 
  5. а б Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009
  6. Зализняк А. А., Янин В. Л. Берестяные грамоты из новгородских раскопок
  7. Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009. 
  8. Там само
  9. J.N. Adams. The Latin Sexual Vocabulary. — Johns Hopkins University Press, 1982. — P. 97–98. 
  10. Carmina Priapea LXXVIII. 
  11. Natalie Angier. Woman: An Intimate Geography. 
  12. Vincent Di Marino,Hubert Lepidi. Anatomic Study of the Clitoris and the Bulbo-Clitoral Organ. 
  13. Realdo Colombo (May 12, 2010). Realdi Columbi... De Re Anatomica Libri XV (Latin Edition) (Latin). Nabu Press. ISBN 1149212640. 
  14. а б в Черкасов В. Г. та ін. (2010). Міжнародна анатомічна термінологія (латинські, українські, російські та англійські еквіваленти). с. 125. ISBN 978-966-382-214-3. Процитовано 29 July 2015. 
  15. а б Проф. Д. Нобель. Как устроен клитор. 
  16. Промежность. 
  17. Половая система. 
  18. External genital changes in Fetus development. 
  19. Female Sexual Anatomy: Size of Clitoris and Labia. 
  20. Детские болезни: учебник / Под ред. А.А. Баранова - 2-е изд., - 2009. - 1008 с. 
  21. PRADER A (July 1954). "Der genitalbefund beim Pseudohermaproditismus femininus des kongenitalen adrenogenitalen Syndroms. Morphologie, Hausfigkeit, Entwicklung und Vererbung der verschiedenen Genitalformen" [Genital findings in the female pseudo-hermaphroditism of the congenital adrenogenital syndrome; morphology, frequency, development and heredity of the different genital forms]. Helvetica Paediatrica Acta. 
  22. Beischer NA, Cookson T, Sheedy M, Wein P (August 1992). "Norethisterone and gestational diabetes". The Australian & New Zealand Journal of Obstetrics & Gynaecology 32 (3): 233–8. 
  23. van Haelst MM, Scambler PJ, Hennekam RC ((December 2007)). Fraser syndrome: A clinical study of 59 cases and evaluation of diagnostic criteria. 
  24. A Dangerous and Illegal Way to Seek Athletic Dominance and Better Appearance - A Guide for Understanding the Dangers of Anabolic Steroids. March 2004. 
  25. Idiopathic isolated clitoromegaly: A report of two cases. 
  26. Amichai Kilchevsky, Yoram Vardi, Lior Lowenstein & Ilan Gruenwald (March 2012). Is the female G-spot truly a distinct anatomic entity?. The journal of sexual medicine 9 (3). с. 719–726. doi:10.1111/j.1743-6109.2011.02623.x. PMID 22240236. 
  27. Rosenthal 2012, p. 134; Weiten, Dunn & Hammer 2011, p. 386; Greenberg, Bruess & Conklin 2010, p. 96; Lloyd 2005, pp. 21–53; Flaherty, Davis & Janicak 1993, p. 217; Kaplan 1983, pp. 204, 209–210. 
  28. Клитор. Сексологический словарь. 
  29. Clitoral Size, Distance From Vagina May Cause Women To Have Orgasm Troubles. 
  30. Oakley et al. (© 2014). The Journal of Sexual Medicine. 
  31. Anne Hooper. Sex Q & A. 
  32. Клитор. 
  33. Anatomy and Physiology of Women's Sexual Function. 
  34. The Physical Care of People with Mental Health Problems: A Guide For Best Practice. 
  35. Persistent Sexual Arousal Syndrome. 
  36. Вібраційне кільце. Contex. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-10-20. 
  37. а б Дженни Хейр (2014). Оргазм. Руководство для женщин. Секреты нереального удовольствия. Харьков, Белгород: Книжный клуб Клуб семейного досуга Пер. с англ. (Російська). 
  38. Наоми Вульф (2015). Вагина. Новый взгляд на женскую сексуальность. М.: Альпина Нон Фикшн Пер. с англ. 
  39. Жіночий інтимний пірсинг. Українській портал модифікації тіла. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2011-02-25. 
  40. Пятнистая гиена. 
  41. Dixson, Alan F. (2012). Primate Sexuality: Comparative Studies of the Prosimians, Monkeys, Apes, and Humans (англ.). Oxford University Press. 
  42. Alan F. Dixson. Primate Sexuality: Comparative Studies of the Prosimians, Monkeys, Apes, and ... 
  43. Joan Roughgarden. Evolution's Rainbow: Diversity, Gender, and Sexuality in Nature and People. 
  44. Archibald William Smith (1 янв. 1997 г.). A Gardener's Handbook of Plant Names: Their Meanings and Origins. Courier Corporation. ISBN 0486297152, 9780486297156 Перевірте значення |isbn= (довідка). 
  45. сикель. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Російсько-Український Словник С. Іваницький, Ф. Шумлянський. Вінниця 1918 рік.
  • Домінічі Мішель (реж.), док. фільм «Клітор» по сценарію Вераїті Можинскі, Стефен Фірмін. Студія Плейбой
  • Філімонова В. І. Нормальна фізіологія. Київ, 1994
  • Michalina Wislocka «Sztuka kochania», Iskry Warszawa 1978


Див. також[ред.ред. код]