Клічак Василь Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Клічак
Vasyl Klichak.JPG
Ім'я при народженні Василь Йосипович Клічак
Народився 25 січня 1957(1957-01-25) (62 роки)
с. Рудники Снятинський район Івано-Франківська область
Громадянство України
Національність українець
Місце проживання Київ
Відомий завдяки поет, видавець
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Нагороди
Заслужений журналіст України

Василь Йосипович Клічак  (нар. 25 січня 1957, с. Рудники, Снятинський район, Івано-Франківська область) — український поет, науковець, письменник[1]. Заслужений журналіст України.

Директор видавничого центру «Просвіта», член Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, голова Київського обласного об'єднання «Просвіта» ім. Тараса Шевченка (2004—2017 рр.). Автор статей, інтерв'ю, рецензій у періодиці стосовно проблем сучасного українського книговидання, нинішнього стану духовності у суспільстві.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 25 січня 1957 року в Рудниках Снятинського району Івано-Франківської області.

1978 року закінчив філологічний факультет Київського університету.

1979—1985 — редактор видавництва «Молодь».

1986—1992 — старший науковий редактор видавництва «Веселка».

1992—1995 — завідувач видавничого відділу ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка.

З 1995 року — директор видавничого центру «Просвіта».[1][недоступне посилання з квітень 2019]

Наразі — доцент кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка.

Член Головної редакційної колегії Книги Пам'яті України[1].

Автор збірок «Дощовий годинник», «Пелена».

Особисті відомості[ред. | ред. код]

Одружений. Дружина — Клічак Ганна Степанівна, учитель української мови та літератури, заслужений працівник освіти України.
Дві доньки — Марія і Галина.[2][недоступне посилання з квітень 2019]

Нагороди, відзнаки та звання[ред. | ред. код]

Лауреат літературних премій імені Дмитра Нитченка, премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука, імені Олекси Гірника, імені Марка Черемшини, імені Тодося Осьмачки (2018) за збірку поезій «Копана Гора»[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]