Кліше (вираження)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кліше, також "мовне кліше", "коронна фраза", "мовний штамп", "штамп" в перен. "заштампованість" — вираз, ідея, або елемент художнього твору, який був перевантажений на межі втрати свого первинного сенсу. Штамп у сферах мистецтва, літератури, музики та кіно стосується ставлення до ідеї минулого або виразу. В усному мовленні «штампи» — це різні клішовані вислови, «часто повторюваний засіб висловлювання думки, який справляє негативне стилістично-змістовне враження»[1] чи «мовний стереотип іноді з негативним забарвленням».[2] Поняття стосується не лише лінгвального (мовного), а й  — екстралінгвального (когнітивного) втілення.

Поняття[ред. | ред. код]

Це стильові фіксації, позначені специфічним оцінним маркуванням використовуваним для опису чогось так багато, що воно зношується і використовується тільки стереотипно або за звичкою, а сенс повністю втратив своє значення. Це усталені вислови, які розглядають як стилістичні засоби, фігури мови або штампи.[3] Ефекти часто змінні, і можуть бути відносно близькі до іронії, відносно близькі до трюїзму, стереотипні чи "заштамповані". Позначення "штамп" тут використовується і для опису передбачуваних дій, подій або ідей. Деякі кліше — це просто стереотипи, інші — трюїзми. Мовні кліше стають штампами коли ідея або формула, яка часто зустрічається в тих самих умовах стає банальною, "використаною". Штамп — мовний зворот, що багаторазово повторюється без творчого осмислення.[4][5] Також, мовні кліше це часто метафори у спілкуванні у формі фраз "час як собака" або "голодний як пес", котрі дуже поширені в мові, тому вони семантично стають автоматичними та прозорими. Мовні кліше є фігурою мови, в якій використовується і метафора, яка втратила свою силу, але цим багато хто користується. Найважливішою характеристикою кліше є те, що вони спочатку були оригінальними, дотепними та винахідливими.

Поняття «друкарське кліше» виникло з появою репродуктивних технологій в поліграфічному відтворенні на початку ХІХ-го століття, щоб точно скопіювати документ, надруковану сторінку або зображення і відтворити їх тиражуванням. Згодом слово «кліше» стало фігурою мови, яка полягає в застосуванні "стереотипного тиражування" виразу в мові. Сюди належать кліше як окраса мови; кліше, яких потрібно уникати у процесі комунікації; закостенілі кліше.[6] Це стереотипний засіб членування ситуації та її опису набагато глибше, ніж усвідомлює кожний із комунікантів.

Мовне кліше є лише стильовим орієнтиром для адресанта і фоновим рівнем сприймання для адресата. У певному мовному акті стереотип становить фон, на якому відбиваються індивідуальність кожного учасника процесу комунікації.[7] Лінгвісти попереджають про те, що кліше за механічного перенесення в неприродні для них стилі перетворюються на штампи.[7] Стереотипна комбінація слів, яка використовується досить часто (або ж неадекватно) у процесі комунікації, може призвести до її кваліфікування як банального і навіть примітивного поєднання слів.[7]

Метафора в штампі може бути оптимальним засобом маніпуляції, оскільки механізм метафоричного переносу засновується на асоціативно-образній природі людського мислення і така метафора тут являє собою вже готовий образ-штамп.[8][9][10] Тому адекватність сприйняття може деформуватися ідеологічними штампами чи офіційними міфами.[10] Кліше та мовні штампи є одними з найважливіших когнітивних компонентів політичної комунікації — що окрім функціонально-стилістичних особливостей комунікації (одне поняття засвоюється легше, чим два чи кілька), стають наче проекцією ідеологічних постулатів та комунікативних намірів адресанта.[11]

Ототожнення фразеологічних одиниць із мовними кліше є виправданим до певної міри на рівні функціонування, проте не за семантичним наповненням. Штамп стосується як фразеологічних одиниць, так і об'єктів.

Класифікація[ред. | ред. код]

Кліше і штампи можуть бути класифіковані за різними підходами: за сферами (політика, література, музика, театр, кіно чи інші близькі до телебачення сфери), за вираженням (мовні — ідеологічні, псевдосиноніми, оканцерялювальні, граматичні і тд; стильові, монтажні — що суттєво різниться, наприклад, від стилістики театру, кіно чи інших близьких до телебачення сфер) і тд.

Приклади[ред. | ред. код]

Штампи були вельми властиві тоталітарній новомові — як надійний засіб привнести в мовлення надмірну узагальненість, змістову невизначеність.[12]

  • Зазвичай кліше має певні національно-культурні особливості й репрезентує ідіоматику мови:
  • «Україна для людей» (із виступів депутатів різних політичних партій, Перший національний канал);
  • мовні кліше в мовленні політиків. Кліше-волевиявлення: «хочу запевнити, що докладу всіх зусиль для забезпечення якісного виконання завдань, які покладені на службу»; Фахівцями визначено понад 200 слів і словосполучень, що складають усталений шар штампованих, стереотипних одиниць вітчизняного парламентського дискурсу.[13]
  • кліше, що побутують переважно в офіційно-ділових паперах (утім, вони не рідкість і в наукових текстах, надто в науковому жаргоні):[12] «вирішувати питання», «докладати зусиль», «забезпечити реалізацію», «здійснити комплекс заходів», «проводити роботу», «розв'язувати завдання», «надання законної сили», «надати допомогу», «взяти участь», «вжити заходів», «у зв'язку з тим, що», «внаслідок того, що», «незважаючи на», «у відповідь на», «беручи до уваги», «висунути вимоги», «накласти стягнення», «скласти повноваження», «безвідповідальне ставлення», «пакет законів», «згідно з...», «відповідно до...» .
  • мовні кліше в офіційно-діловому стилі: «Лист складається»; «У разі чого-небудь доведеться скоротити»;[7]
  • В часи німецько-радянської війни у зверненнях ідеологічної радянської пропаганди звучали релігійні штампи; «брати і сестри», «священна війна» тощо.[14] Гасла-штампи протиставлення «прогресивного соціалізму» і «загниваючого капіталізму», ритуальні звертання до партії та її вождя тощо, утвердилися в радянському суспільстві, журналістиці, художній літературі ще до початку масових репресій 1933–35 рр. та 1937 р.[15]
  • стилістичне кліше в радянській фразеології «вічно живий» (про В.І. Леніна; має чіткі ознаки, які відображають радянський спосіб життя і радянську культуру та політику); «ровесник - жовтень»; «палій - війна», «Революційна законність», «революційне право», «соціалістична етика». Величезне значення в цьому відігравала радянська преса, насамперед центральні газети, які активно виконували свої функції навіювання пропагадистських штампів «революційної боротьби», «інтернаціональної пролетарської єдності в побудові світлого соціалістичного життя», та з іншого боку, боротьби з «буржуазнонаціоналістичними» і «троцькістсько-бухарінськими» («актуальними» саме на той час) "ухилами".[16]

рос. «бич нашей культработы — это штамп»

(«Правда» № 86. 1926)[17]
  • мовні штампи нестримного і лицемірного славослов'я у радянській фразеології, що існували під знаком культу Сталіна і гігантоманії, котрі підлабузники «на місцях» вимагали від пересічних громадян щоденно, мало не щогодини підтверджувати їх відданість партії і уряду, персоніфікованих в «геніальність» Сталіна: «батько народів», «мудрий вождь і вчитель», «найкращий друг» (колгоспників, доярок, артистів тощо), «Великий вождь прогресивного людства», «геніальний наступник справи Маркса-Енгельса-Леніна», «геніальний керманич країни соціалізму», «великий полководець революції», «організатор великих перемог», «прапороносець миру в усьому світі» тощо.
  • Винокур Григорій Осипович про мовний штамп "військовий комунізм":
« «Не можна відгороджуватися словами: «то була епоха «військового комунізму», а тепер епоха НЕПу». По-перше, не треба так захоплюватися, не треба до втрати почуттів повторювати: «воєнний», «воєнний комунізм». Що ж це, як не мислення штампами? Наклеїли люди ярличок: «воєнний комунізм» — і заспокоїлися. А коли доводиться подумати, то до цього ярлика як втамовуючого сумніви засобу і апелюють: сказано адже — «військовий комунізм» — чого вже тут турбуватися; тепер «епоха» НЕПу — нічого не вдієш. І саме та обставина, що «військовий комунізм <...> зовсім не був тільки військовим — до чого звикли любителі ярличкової фразеології — самим блискучим і повним чином ілюструє твердження про те, що невідчувана форма робить неможливим і реальне відчуття змісту» »

Г.О. Винокур 1923: 114 [18]

  • У науковому жаргоні семантично збіднені штампи теж допомагають «розмити» зміст повідомлення, зробити думку туманною й неконкретною.[12] Через штампи в реченні штучно зростає кількість слів, а кількість корисної інформації нітрохи не збільшується, бо йдеться про банальні, самоочевидні речі. Для наукового тексту це абсолютно неприпустимо.[12] Приклад: «Реалізація завдань, пов'язаних з підвищенням якості сучасної фізичної освіти, значною мірою визначається рівнем фахової підготовки вчителя фізики» → «Якість сучасної фізичної освіти значною мірою залежить від підготовки вчителів фізики». Штампи збільшують обсяг тексту, знеособлюють, вихолощують, позбавляють наукове мовлення його дієвості, знижують вплив на читача, залишають враження пустопорожнього словоблудства.
  • особлива фраза певної людини, наприклад Задорнов зі своєю коронною фразою "Ну тупиииє";
  • Коронна фраза Елмера Фадда — «Be vewy vewy quiet, I’m hunting wabbits» (Будь дузе дузе тихим! Я полюю на кволиків)
  • Коронна фраза Рафаеля (Саркастичного чоловіка, вигаданий персонаж мультсеріалу «Сімпсони») — «Або береш, або на вихід» — коли працює продавцем у магазині;
  • Кіт Сільвестр із мультсеріалів виробництва компанії Warner Brothers, котрий розмовляє з дефектом мови (шепелявить і плюється на манер Даффі Дака), часто повторює коронну фразу «Sufferin' Succotash»;
  • Метафора «думати поза коробкою», яка означає «думати по-іншому, нестандартно або з іншої точки зору» стала коронною фразою-кліше, яка стала широко використовуватися в бізнес-середовищі, а особливо в середовищі консультантів з питань управління та виконавчих тренерів;
  • Майкл Баффер відомий своєю коронною фразою, яку виголошує перед кожним боєм: «Let's get ready to rumble!» — «Приготуйтеся до бійки»;
  • Коронна фраза Моніки Геллер — «I KNOW!»;
  • Барні Стінсон (персонаж телесеріалу «Як я зустрів вашу маму») відомий своєю коронною фразою «Леген…зачекай, зачекай…дарно! Легендарно!».
  • На початку та вкінці кожного шоу «Кенан і Кел» Кел промовляє свою коронну фразу: «О, почалося!»;
  • Коронна фраза Джої з телесеріалу «Друзі» — «Як життя?»;
  • Футурама — мультсеріал, що вдало глузує з усіх можливих штампів та помилок фантастики.
  • «корабель пустелі» (вираз для позначення верблюда)
  • «червоний телефон», «фронт польових робіт», «спортивний дует», «узи шлюбу».
  • кліше подяки: «Дай Боже здоров'я»; «Дай Боже, дякувати за добре слово»;[7]
  • Мовні кліше, які функціонують у конфесійних текстах, розкривають канони і стильові домінанти релігійного дискурсу: «З Божого благословення»; «Бог благословить»; «Господь являє знамення Своєї благодаті»;[7]
  • кліше мас-медійного дискурсу: «на думку незалежних експертів», «далі у програмі»; маркери нефактуального статусу інформації: «говорять, що»; «ходять чутки про».
  • Штамп, вкладений в уста дитини, спотворює мову та стиль значно більшою мірою, ніж уживаний дорослим, бо він різко випадає зі стилю дитячого мовлення і не помітити його неможливо. Так, неприродно звучать слова стильовою штучністю: «не покладаючи рук», «допомагає і словом, і ділом...», «"...з радістю погодився... моєму захопленню не було меж..."», «Було дуже жаль, що трапилась така неприємність», «"зі сльозами на очах."».[19]
  • за представниками народу ром створився своєрідний «образ-штамп» з сценами ворожіння, часто в супроводі дитини, яка витягає гаманця.[20]
  • образ Соловків є образом-штампом, який підсвідомо сприймається як місце катування й загибелі десятків тисяч невинних людей.[21]
  • «Загниваючий Захід» — типове політичне кліше,[22][23] реакційний образ-штамп. Саме «ворожий Захід», на думку людей прорадянських поглядів, зруйнував СРСР і протягом 1990-х рр. незалежної Української держави безконтрольно «розбещував» молоде покоління українців європейською культурною продукцією (кіно, музика, література тощо), руйнуючи радянську мораль, котра, на їх переконання, була «не такою вже й поганою», містила цілу низку позитивних якостей і т.д.[23] Навіть український культоролог В. Полікарпов на межі ХХ–ХХІ ст. видається не просто короткозорим, але таким, що розкриває істинний рівень культурної свідомості й оцінки інтернаціональних здобутків мистецтва ХХ століття:[24] «Про наслідки цієї культурної війни, про американізацію європейських культур говорять і французи, й італійці, і греки, й інші європейці, яких спокусили принади американських кіно- та телебойовиків, року й джазу, кока-коли й жувальної гумки».[25] Такі реакційні погляди штампувались ще набагато раніше 1990 року.
  • До політичних символічних сакралізованих штампів «Руского міра» належать: ідеологема-символ «Культ Великої перемоги» й «георгіївська стрічка», «великий полководець Сталін», «Севастополь — місто російської слави», «Крим – наш!», «Новоросія», «народне ополчення ДНР» (котре рятує від «карателів-фашистів») тощо.[26] Ця історія отримала розвиток вже під час війни на Сході України, коли свої сакралізовані штампи Росія перетворила на символи розпалювання ворожнечі між жителями Донбасу та решти України: «Правий сектор» і бандерівці проти «деды воевали».[27] «9 Травня» стало невід'ємним елементом цього символічного ряду саме в період війни на Донбасі, коли гасло «Деды воевали!» надихає багатьох ідейних російських імпершовіністів їхати вбивати міфічних «жидобандерівців», які буцім-то «безперервно бомблять мирних мешканців».[26][27] Політичні кліше (фрази) використовуються для того, щоб викликати позитивні емоції у слухачів, змоделювати картину світу і потім визначити вчинки і поведінку не тільки на міжособистісному, а й громадському (аж до урядового) рівні. Стереотипи стають такими після багаторазового повторення політичних кліше і фіксації їх в свідомості багатьох людей.
Використання гілки дерева для "кадрування" сцени з пейзажем можна вважати кліше в художній роботі, яке використовується настільки часто, що воно втрачає своє початкове значення або ефект, особливо якщо раніше прийом вважався новим та значним.
  • "два братерські народи зі спільною історичною долею"[28] — світоглядний штамп французької дослідницької думки.

Висловлена думка, вербалізована у пареміях, стосується, безумовно, не лише слова, але й цілісних словесних штампів.[29]

У повістях Т. Шевченко часто пародіює літературні штампи (наприклад, архаїчні форми звернень до читача) і форми оповіді (високий стиль часто не відповідає побутовому характеру описаних подій).[30]

Кліше і штамп як елемент художнього твору[ред. | ред. код]

Слово часто вживається для опису часто повторюваних кліше в різних напрямках мистецтва. Штампи часто використовувалися за відсутності нових ідей, або навпаки, для здійснення будь-яких сюжетних дій. Також слід враховувати, що зважаючи на величезну кількість випущених фільмів, книг і музики важко уникнути повторення.

Деякі мурали можуть відтворювати в собі набір традиційних стереотипних образів-штампів.[31]

Стереотип і штамп є важливими способами побудови мови художнього тексту в мистецтві, і особливо у масовому мистецтві — такому, як кінематограф. Часто трапляється, що зображення історії у кіно або від початку хибне, або зводиться до повторювання певних стереотипів, нав'язування у масову свідомість ідеологічних кліше, політтехнологічних штампів. В СРСР навіть кінокартини суто дитячого художнього жанру за сюжетом були переповнені ідеологічними штампами і не стільки слугували засобом виховання загальнолюдських норм моралі, скільки передбачали насадження фанатичної відданості справі комуністичного будівництва.[32] Проте, у кіномистецтві існують і загальні правила, які значною мірою грунтуються на штампах. Також, в історії кіномистецтва часто траплялося, що творчі знахідки майстра, які тиражувалися численними наслідувачами, перетворилися на кіноштампи.[33]

У фільмі «Аероплан!» (англ. Airplane!, 1980) багато пародійних моментів на деякі штампи, що використовуються режисерами фільмів-катастроф.[34] У Комедії «Цілком таємно!» (англ. Тор Secret!, 1984) і «Голий пістолет» (англ. The Naked Gun:From The Files Of Police Squad!, 1988) глузують зі штампів шпигунських і поліцейських стрічок.[34]

Штампи в українській тележурналістиці[ред. | ред. код]

Сюди належать не лише мовні, але й стильові, монтажні та інші кліше:

  • з мовних штампів виділяються псевдосиноніми, останнім часом запозичені українською мовою з зарубіжної практики: "спікер парламенту", "губернатор", "мер" тощо. Вони не вирізняються юридичною точністю, не відображають реалій незалежної України, де маємо "Голову Верховної Ради", "голову обласної державної адміністрації", "міського голову" і подібне.[35]
  • підкреслено суцільне вживання тележурналістами, дикторами й ведучими проривного звуку "ґ" замість "г".[35] Чимало з них чомусь вважають це нормою сучасної української мови. Тоді як словник Б. Грінченка налічує лише близько 270 слів, де вживається "ґ" (хоча він і не вичерпує, певна річ, усього відповідного лексичного запасу нашого народу)[35]
  • механічно вживані журналістами й ведучими кальки з російської мови.[35]
  • шаблонний відеомонтаж: показ у приміщеннях органів влади (Верховної Ради, обласних державних адміністрацій тощо) масивного годинника з боєм, позолочених ручок на вхідних дверях і подібне.[35]
  • плани на кшталт: механізатора (фермера, керівника агропідприємства), який розминає у жмені зерно нового врожаю чи грубі, зашкарублі руки селянки в її пелені.[35]
  • догматичне дотримання теоретичних правил монтажу телевізійних кадрів — чергування, у певній послідовності, крупних, середніх і загальних планів.[35]
  • інформаційні випуски на багатьох українських каналах складаються (верстаються) за однією й тією ж схемою: спершу подаються новини політики, потім — економіки та соціальної сфери, а вже наприкінці (перед прогнозом погоди) — культури й спорту.[35]
  • репортажі з місця події часто будуються (штампуються) за таким стилістичним кліше: спочатку автор (журналіст) начитує текст про цю подію, на який на монтажі накладаються відповідні відеокадри. Потім йде синхрон: пряма мова того чи іншого учасника події, як правило, урядовця, політичного діяча тощо з відповідним титром, а завершує репортаж ще одна журналістська начитка.[35]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зубар М.Г. Українська мова. Універсальний довідник. — К.: Школа, 2005. — 474 c.
  2. Антоненко — Давидович Борис. Як ми говоримо. — К.: КМ Academia, 1994. — 185 c
  3. Языкознание : Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. — М., 2000. — 688 с (стор.: 559)
  4. Струганець Л.В. Культура мови. Словник термінів. —. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2000. — 88с. ISBN 966-7520-54-4 (стор.: 74)
  5. Капелюшний Анатолій Олексійович ПРАКТИЧНА СТИЛІСТИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ: Навчальний посібник. — Вид. 2-ге , перероблене. — Львів: ПАЮ, 2007. — 400 с. ISBN 978-966-7651-61-9
  6. Mackensen Lutz Gutes Deutsch in Schrift und Rede / Маккензен Лутц. Немецкий язык. Универсальный справочник. — Издательство: «Аквариум», Год выпуска: 1998. Количество страниц: 592. ISBN 5-85684-101-8 «Аквариум» ISBN 5-15-000970-9 «АСТ-ЛТД»
  7. а б в г д е Н. М. Шарманова МОВНЕ КЛІШЕ В КОНТЕКСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛЬОВОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ МОВИ / Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова (м. Київ)
  8. Арутюнова, Н. Д. Метафора и дискурс / Н. Д. Арутюнова // Теория метафоры: сборник / под ред. Н.Д. Арутюновой, М.А. Журинской. — М. : Прогресс, 1990. (стор.: 28)
  9. Шрагина, Л. И. Метафора как феномен воображения / Л. И. Шрагина // Украинский психолого-педагогический научный сборник. — 2014. — № 2(02)
  10. а б Кара-Мурза С.Г. К 21 Манипуляция сознанием. — М.: Изд-во: Эксмо, 2005. — 832 с. ISBN 5-699-08331-6
  11. Нечипоренко Б. Сугестивна функція кліше і мовних штампів у політичному дискурсі китайських ЗМІ / Східні мови та літератури 1/(19)/2013 ISSN 1728-242x
  12. а б в г Пилип Селігей ТИПИ БАГАТОСЛІВ'Я В НАУКОВИХ ТЕКСТАХ / ISSN 1682-3540. Українська мова, 2013, № 4 Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України www.inmo.org.ua
  13. Веремчук М. Довідник депутата. — К., 2010. — 390 с. (стор.: 378-390)
  14. Олександр Маєвський (Київ) ОБРАЗ ЗОВНІШНЬОГО ВОРОГА КРІЗЬ ПРИЗМУ ПЛАКАТНОЇ ПРОДУКЦІЇ СРСР
  15. Микола Васьків, д-р філол. н. Дослідження історії українського радіо на основі публікацій 1920–30-х років / Український інформаційний простір: Науковий журнал факультету журналістики і міжнародних відносин Київського національного університету культури і мистецтв / Гол. редактор М. С. Тимошик. – Число 4. — К.: КНУКіМ, 2016. — 252 с.
  16. Короленко Б.А. 125-ЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА: КОМЕМОРАЦІЇ 1939 РОКУ / Національна та історична пам'ять: Зб. наук. праць - Вип. 2. — К.: ДП «НВЦ «Пріоритети», 2012. — 412 с. ISBN 978-966-8809-44-6
  17. А.М. Селищев / ЯЗЫК РЕВОЛЮЦИОННОЙ эпохи: Из наблюдений над русским языком (1917- 1928). Издание второе, стереотипное. — Москва • 2003
  18. Образ ритора в советской словесной культуре: Учебное пособие / А.П. Романенко., Москва, Флинта: Наука, 2003, ISBN 5-89349-493-8, ISBN 5-02-002989-0
  19. Тетяна Артимчук Штампи в газетній періодиці для дітей / Електронна бібліотека Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
  20. Фрейзер А. Цигани / Ангус Фрейзер. — Київ, 2003. ISBN 966-95968-3-1 (стор.: 129)
  21. Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Філологічні науки. Випуск 38. — Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2015. — 432 с
  22. Ірина Богачевська м. Київ СУЧАСНА РЕЛІГІЙНА СВІДОМІСТЬ ПРАВОСЛАВНИХ УКРАЇНЦІВ: МІЖ МІФОМ ТА РИТУАЛОМ / Міжнародний часопис Релігія та Соціум. — 2011. — №1(5) ISSN 2224-0306
  23. а б Оксана Тарапон (Переяслав-Хмельницький) Більшовицька пропаганда як ключовий чинник формування радянських світоглядно-ціннісних орієнтирів населення України на початку 1920-х рр / Наукові записки з української історії: зб. наук. ст. / ДВНЗ ”Переяслав-Хмельниц. держ. пед. ун-т ім. Г. Сковороди”. — Переяслав-Хмельницький, 2014. — Вип. 35.
  24. О. КОВЕРЗА ДЖАЗОВЕ МИСТЕЦТВО ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНЕ ЯВИЩЕ / Науковий вісник НМАУ імені П. І. Чайковського. Випуск 107
  25. Полікарпов В. Д. Лекції з історії світової культури : навчальний посібник / В. Д. Полікарпов. — Харків: Основа, 1990. — 323 с. (стор.: 316)
  26. а б Ярослав Потапенко (Переяслав-Хмельницький) КОНЦЕПТ «ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ» ЯК АНТИУКРАЇНСЬКА ІДЕОЛОГЕМА КРЕМЛІВСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ: СПРОБА КОМПЛЕКСНОГО МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО АНАЛІЗУ / Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Вип. 36. — Переяслав-Хмельницький, 2015. — 202 с. (стор.: 115)
  27. а б Україна у світовому історичному просторі: зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., м. Маріуполь, 8 квітня 2016 р. / під заг. ред. К. В. Балабанова. — Маріуполь: МДУ, 2016. — 228 с.
  28. Алла Лазарева, Париж. З ленінським привітом Українські закони з декомунізації спричинили справжню бурю пристрастей у колах французьких дослідників, які більш-менш цікавляться Україною. 10 квітня, 2015 tyzhden.ua
  29. Лексикографічний бюлетень: Збірник наукових праць Відповідальний редактор І.С. Гнатюк, к. філол. н. С.Я. Єрмоленко, д. філол. н., професор, чл.-кор. НАН України В.В. Німчук, д. філол. н., професор, чл.-кор. НАН України К.Г. Городенська, д. філол. н., професор Л.О. Ставицька, д. філол. н., професор В.Л. Іващенко, д. філол. н. Відповідальний секретар О.М. Тищенко, к. філол. н. Рецензенти Н.М. Сологуб, д. філол. н., професор А.Ю. Габай, к. філол. н. / Інститут української мови НАН України ISBN 966-02-3450-3 (серія) ISBN 978-966-02-5891-4 (вип. 19)
    Доступ: http://www1.nas.gov.ua/institutes/ium/lb/Documents/LB-19.pdf
  30. О. Харитоненко, канд. філол. наук, доц., Інститут української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка НПУ імені М. П. Драгоманова Образ читача й мотиви читання в російських повістях Тараса Шевченка/ Наукові видання, Київський Національний Університет Імені Тараса Шевченка / Наукове видання «Шевченкознавчі студії» Збірник наукових праць. — Випуск вісімнадцятий
  31. Мурали — втілення символічної влади для зміни образу міста / Mistosite (проект Аналітичного центру CEDOS) 19 вересня 2016 mistosite.org.ua
  32. Олександр Литовченко. Дитяче кінообслуговування на Чернігівщині в першій половині 1930-х рр / Сіверянський літопис. — 2015. — № 1. — С. 164-173.
    Доступ: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sl_2015_1_20
    Доступ: Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/82992/20-Litovchenko.pdf?sequence=1
  33. Шелупахіна К.М. Історія світового та вітчизняного кіно-, телемистецтва: навч-метод. посібник для студ. І-ІІ курсів Інституту культури та мистецтв спец. «Кіно-, телемистецтво» / К. М. Шелупахіна; Держ. закл. «Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка». — Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2011. — 148 с.
    Доступ: http://dspace.ltsu.org/bitstream/123456789/3171/2/Shelupahina.pdf
  34. а б Миславський В.Н. Кінословник. Терміни, визначення, жаргонізми. — Харків:, 2007. — 328 с. ISBN 966-8246-59-4 (стор.: 178)
  35. а б в г д е ж и к Головецький В.М. Штампи в тележурналістиці / Вісник Житомирського педагогічного університету, Том 31. — Житомирський педагогічний університет, 2007

Див. також[ред. | ред. код]