Кліщі (Кобринський район)
|
село Кліщі | ||||
| Транслітерація назви | Kliaščy | |||
|---|---|---|---|---|
| Основні дані | ||||
| 52°16′29″ пн. ш. 24°13′39″ сх. д. / 52.27472222224999854° пн. ш. 24.22750000002777782° сх. д.Координати: 52°16′29″ пн. ш. 24°13′39″ сх. д. / 52.27472222224999854° пн. ш. 24.22750000002777782° сх. д. | ||||
| Країна |
 Білорусь | |||
| Область | Берестейська область | |||
| Район | Кобринський район | |||
| Рада | Тевельська сільська рада | |||
| Населення | 12 (2009[1]) | |||
| Часовий пояс | час у Білорусі | |||
| Телефонний код | +375-1642 | |||
| Транспорт, відстані | ||||
| До Мінська | ||||
| - фізична | 287 км | |||
  Кліщі | ||||
  Кліщі Кліщі (Берестейська область) | ||||
 | ||||
Кліщі (біл. Кляшчы) — село в Білорусі, у Кобринському районі Берестейської області[1]. Орган місцевого самоврядування — Тевельська сільська рада[1].
Історія[ред. | ред. код]
У 1921 році село входило до складу гміни Пруск Кобринського повіту Поліського воєводства Польської Республіки[2].
На початку вересня 1939 року в селі під керівництвом провідника Поліської (18-ї) округи ОУН Петра Башука розпочалося повстання Поліського Лозового Козацтва проти поляків шляхом роззброєння протилетунської станиці — здобуто 18 гвинтівок, 5 пістолетів і скриньку гранат: повстання блискавично охопило Кобринський повіт.[3]
Населення[ред. | ред. код]
Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 18 будинків та 82 мешканці, з них[2]:
- 37 чоловіків та 45 жінок;
- 82 православні;
- 61 українець (русин), 11 білорусів та 10 поляків.
За переписом населення Білорусі 2009 року, чисельність населення села становило 12 осіб[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Belarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 21 січня 2020. (англ.)
- ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 27. Архів оригіналу за 31 травня 2015. (пол.)
- ↑ Степан Гринчишин. На чолі революційних подій. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 20 квітня 2020.
| |||||||||||