Книга приказок Соломонових

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гюстав Доре «Цар Соломон у похилому віці».

Кни́га при́казок Соломо́нових (івр. משלי‎, лат. Parabolae Salomonis, грецька — παροιμιαι σαλωμωντος)[1] — двадцята книга Старого Заповіту. Належить до навчальних поетичних книг поряд з Книгою Йова, Книгою Псалмів, Книгою Еклезіястовою і Піснею над Піснями. Згідно з юдейським каноном — це книга Мішлей, друга у Писаннях (Ктувім). Інші назви біблійної книги — Приповістей[2], Прислів'я[3], Притч або Приповідок. Деякі перекладачі, зокрема І. Огієнко, розділили книгу на частини відповідно до авторства або часу впорядкування приказок. Книга приказок є однією з найбільш цитованих книг Біблії.

Авторство та історія написання[ред.ред. код]

Частини 1-3 приписуються безпосередньо Соломонові. Біблія детально розповідає про отримання цим ізраїльським царем мудрості. По смерті Давида ізраїльський престол перейшов до його сина, Соломона, і через деякий час до нього уві сні явився Господь Єгова. Соломон, відмовившись від багатства і довголіття, обрав «серце розумне, щоб судити народ…, розрізняти добре від злого…» (1 Царів 3:9). Як відомо з 1 книги Царів 5:12, Соломон «проказав три тисячі приказок», які і послужили, скоріш за все, основою Книги приказок (або Приповістей). Щодо четвертої у самому тексті вказано: «І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя» (Приповісті 25:1). А кожен з розділів п'ятої частини належить окремим авторам (30 розділ — «слова Агура, Якеєвого сина», 31 розділ — «слова Лемуїла»). Єдності стосовно ідентифікації цих осіб немає. Дехто вважає, що за цими іменами стоїть сам Соломон[4]. Наприклад, у Мідраші говориться: «Його називали Агуром, адже він зберігав (агар) знання Тори, і Якеєвим сином, бо ж він вивергнув (хіккі) його в тому сенсі, що знехтував пересторогою не одружуватися на багатьох жінках» (Soncino Books of the Bible / За ред. A. Cohen. Лондон, 1952; цит. за «Проникливість у суть Святого Письма» (рос.))[5]. Дехто вважає, що це один зі східних мудреців або брат Лемуїла[6]. Лемуїла же деякі коментатори асоціюють з царем Єзекією[7].

Книга приказок і месіанство[ред.ред. код]

Збірки афоризмів, засновані на висловах з Книги приказок[ред.ред. код]

Дерманський монастир, в якому з грецької мови вченими монахами на чолі з Кипріяном була перекладена «Пчола».

В середньовіччі на українських землях великою популярністю користувалися збірки афоризмів, відомих під назвою «Бджола»[8]. Крім виразів грецьких філософів, Отців Церкви, апостолів, в ній були і деякі з Книги приказок. Наприклад:

  • «Хай не зваблять тебе мужі нечестиві, не ходи одним шляхом з ними, а відхили ноги свої від стезі їх, ноги ж бо їх до зла простують, і швидкі вони на пролиття крові.»
  • «Хто копає яму для ближніх своїх, упаде в неї. Хто камінь кидає на друга, в себе кидає.»
  • «Ваги справедливості, і міра справедливості, і земля справедливості хай буде вам.»
  • «Ліпше од вірного друга рана, ніж поцілунок ворога.»

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Переклад Книги Приповістей І. Огієнка
  2. Логос — Библейские Словари и Энциклопедии. Библейская энциклопедия Брокгауза
  3. Лемуил. Библейская энциклопедия арх. Никифора
  4. Стаття «Агур» у «Православной энциклопедии…»
  5. Insight on the Scriptures by Watch Tower Bible and Tract Society
  6. Притчей Соломоновых книга / Электронная еврейская энциклопедия

Примітки[ред.ред. код]


Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.