Книга шляхів і країн
Книга шляхів і країн (كتاب المسالك والممالك «Кітаб ал-масалік ва-л-мамалік») — найбільш ранній зі збережених до наших днів арабських географічних трактатів, складений в IX ст. начальником пошт північної Персії ібн Хордадбехом.
Історія[ред. | ред. код]
На думку більшості дослідників, праця створювалася у два етапи: перший варіант був закінчений в 846/847 р., а другий, доповнений, — не пізніше 885/886 р. Даної точки зору дотримувалися М. О. Медніков (1855—1918), М. О. Караулов (1876—1937), В. Г. Василівський (1838—1899), І. Ю. Крачковський (1883—1951), а також Ріхард Хенніг.[1] Відповідно до іншої точки зору, існувала тільки одна — остання — редакція. Вказану точку зору відстоював П. Г. Булгаков (1927—1993).[2] Збережений текст відомий за трьома рукописами і являє собою скорочений варіант твору.
Твір призначався якомусь члену аббасидської династії — ймовірно, спадкоємцю. На його прохання Ібн Хордадбех переклав арабською книгу Птолемея, а до неї як доповнення доклав власний путівник. Книга є коротким описом країн із зазначенням областей, доріг, торгових шляхів, відстаней між пунктами і сум зібраних податків. Залюднений світ поділяється відповідно до античної традиції на чотири частини: Аруфі (Європу), Лубію (Лівію), Атіуфію (Ефіопію) і Аскутію (Скіфію). Охоплено велику частину ойкумени від Іспанії до Китаю та Індії. Центральну увагу приділено Халіфату, є також у докладному опису Візантії, спираючись на військову інформацію. Зустрічаються популярні в арабській літературі цікаві розповіді про дивинки.
Щодо Східної Європи наводиться спорадична інформація. Чорне море у творі називається Хазарським, Каспійське море — Джурджанським. Наведено цікаву розповідь про арабську експедицію до легендарного муру, що замикає народи Гога і Магога. Експедиція стартувала з Багдада, дійшла через Кавказ до Хазарії і звідти пішла кудись в Азію, можливо, досягнувши Великого китайського муру.
Особливу цінність мають найранніші в арабській географії згадки про слов'ян і русів. Посеред розповіді про маршрути єврейських купців раданітів, які з Європи доходили до Китаю, вставлено опис Волзького торгового шляху. Він починався від північних областей слов'ян, йшов Чорним морем через володіння Візантії, потім по Дону і Волзі до хазарського міста Хамлідж біля Каспійського моря, а звідти до Джурджану і потім суходолом на верблюдах до Багдаду. Руси використовували слов'ян як перекладачів і видавали себе за християн, щоб платити менші податки. Деякі дослідники використовують твір Ібн Хордадбеха для вивчення правового статусу купців русів за кордоном (І. В. Петров).[3] Крім того Ібн Хордадбех повідомляє, що руси є різновидом слов'ян[4]:
Що стосується русів, а вони — вид слов'ян, то вони везуть хутра бобра, хутра чорних лисиць і мечі з віддалених [земель] слов'ян до Румійського моря, і бере з них десятину володар Руму. А то йдуть по [Танісу], річці слов'ян, входять у Хамлідж, місто хазар, і бере з них десятину їхній володар. Потім вирушають до моря Джурджана і виходять на якомусь облюбованому його березі, а навколо цього моря — 500 фарсахів. Іноді везуть свої товари з Джурджана на верблюдах до Багдада, і перекладають їм слов'янські слуги, і кажуть вони, що вони християни і платять джизью
Праця Ібн Хордадбеха користувалася великою популярністю. Практично всі наступні географи посилалися на неї. Навіть ті, хто критикував вченого за надто велику стислість, визнавали цінність і достовірність зібраних відомостей. Найбільш близькі до нього твори авторів Х ст. Ібн аль-Факіх та Кудами ібн Джафара.
Видання[ред. | ред. код]
- Ибн Хордадбех. Книга путей и стран / Пер. с арабского, коммент., исслед., указатели и карты Наили Мамедали кызы Велихановой (Велиханлы). — Баку, Элм, 1986. — 428 с. — (Сер. Источники по истории Азербайджана). — (Перевод выполнен на основе лейденского издания 1889 г.).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Медников Н. А. Палестина от завоевания ее арабами до крестовых походов по арабским источникам. Приложения. II (2) // Православный Палестинский Сборник. Т. XVII. Вып. 2-й (3). СПб., 1897. — С. 719; Караулов Н. А. Сведения арабских писателей о Кавказе, Армении и Азербайджане // Сб. мат. для описания местностей и племен Кавказа. Вып. 32. Тифлис, 1903. — С. II; Васильевский В. Г. Введение в Житие св. Георгия Амастридского // Тр. В. Г. Васильевского. Т. III. Петроград, 1915. — С. CXXII; Крачковский И. Я. Арабская географическая литература. — М.: Вост. лит-ра, 2004. — С. 148; Хенниг Р. Неведомые земли / Пер. Е. К. Краснокутской и А. Д. Райхштейна. Т. II. М.: Изд-во иностранной лит-ры, 1961. — С. 245.
- ↑ Булгаков П. Г. Книга путей и государств Ибн Хордадбеха // Палестинский сб. — Л., 1958. Вып. 3 (66). — С. 127—136.
- ↑ Петров И. В. Государство и право Древней Руси (750—980 гг.). — СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2003. — С. 279—286; Петров И. В. Таможенно-правовые отношения купцов Древней Руси с соседними и другими государствами // Мир юрид. науки. Федеральный научно-теор. журн. — 2010. — № 5.
- ↑ Ібн-Хордадбех // Україна і українці очима світу: бібліогр. покажч. / НПБУ; упоряд.: О. І. Білик, К. М. Науменко; літ. ред. О. І. Бохан; наук. ред. В. О. Кононенко; — Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2018. — С. 64–65. — 248 с.
Джерела[ред. | ред. код]
- Древняя Русь в свете зарубежных источников: Хрестоматия. Том III: Восточные источники / Под ред. Т. Н. Джаксон, |И. Г. Коноваловой и |А. В. Подосинова; Сост.: ч. I — Т. М. Калинина, И. Г. Коновалова; ч. II —В. Я. Петрухин. — М.: Русский Фонд Содействия Образованию и Науке, 2009. — 264 с. — isbn 978-5-91244-044-5
Посилання[ред. | ред. код]
- Рибалкин В. С. Підступність «відомого» слова, або читаючи Ібн Хурдадбега // Східний світ = The World of the Orient: наук. журн. / НАН України, Ін-т сходознавства ім. А. Ю. Кримського. — Київ: 2009. — № 3. — С. 172—178.
- Ибн Хордадбех. Книга путей и стран. Восточная литература. Архів оригіналу за 25 червня 2014. Процитовано 10 марта 2011.
_balanced.jpg)