Кноррінг Богдан Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богдан Кноррінг
нім. Gotthard Johann von Knorring
RusPortraits v5-072 Bogdan Feodorowitch Knorring, 1746-1825.jpg
Ім'я при народженні Готтард Йоганн фон Кноррінг
Народився 11 листопада 1744(1744-11-11)
Ервіта
Помер 17 грудня 1825(1825-12-17) (81 рік)
Дерпт
Країна Російська імперія
Приналежність Збройні сили Російської імперії
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Піхота
Роки служби 17641809
Звання Генерал від інфантерії
Війни/битви Російсько-турецька війна (1768—1774):

Російсько-шведська війна (1788—1790)
Російсько-польська війна 1792
Російсько-шведська війна (1808—1809)

Нагороди
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня

Богдан Федорович Кноррінг (11 листопада 1744 — 17 грудня 1825[1], барон, російський військовий і державний діяч другої половини XVIII й початку XIX століття, генерал від інфантерії (1806).

Життєпис[ред.ред. код]

Виховувався у сухопутному шляхетському кадетському корпусі (закінчив 1764). Під час російсько-турецької війни 1768–1774 років перебував при 1-й армії з квартирмейстерської частини, відзначився під час взяття Хотина (1769), брав участь у битвах при Ларзі й Кагулі. 8 березня 1771 року був нагороджений орденом святого Георгія 4 ступеня.

1773 був відряджений з Фокшанського конгресу князем Григорієм Орловим до його брата Олексія (Чесменського) та проїхав всю європейську Туреччину до островів Антипарос і Наксос, де тоді розміщувався флот, причому зняв усю місцевість від Рущука до Константинополя й Дарданелльської протоки.

1788, займаючи посаду генерал-квартирмейстера, узяв дієву участь у витісненні шведів з Фінляндії;

У 17921794 роках брав участь у діях проти польських конфедератів. 15 вересня 1794 був нагороджений орденом святого Георгія 2 ступеня.

Після сходження на престол Павла I 1797 року Кноррінг на деякий час пішов зі служби.

1806 повернувся до лав збройних сил та був направлений у розпорядження головнокомандувача у Пруссії генерала Леонтія Беннігсена, через суперечності з яким після битви під Прейсіш-Ейлау був відкликаний з армії.

Під час російсько-шведської війни 1808–1809 років був призначений головнокомандувачем фінляндської армії замість графа Федора Буксгевдена. Не виявив у тій війні ані особливих талантів, ані рішучості. Вважаючи спланований Олександром I перехід через Ботнічну затоку до Швеції надто ризикованим, усіляко відтягував проведення тієї операції, й тільки прибуття Олексія Аракчеєва змусило його розпочати діяти. Спричинив сильне невдоволення Олександра I, подав у відставку та був замінений Михайлом Барклаєм-де-Толлі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Stackelberg, Otto Magnus von: Genealogisches Handbuch der estlandischen Ritterschaft, Teil 3: Estland, Bd.: 3, Gorlitz, 1930, р.83)

Література[ред.ред. код]

Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Брокгауз-Ефрон, 1890–1907.

Посилання[ред.ред. код]