Кнут I Еріксон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Кнут I Еріксон
Knut Eriksson
Canute I of Sweden.jpg
Король Швеції
Початок правління: 1167
Кінець правління: 1196
Попередник: Карл VII
Наступник:Сверкер II
Дата народження: між 1140 та 1150
Дата смерті:1196
Дружина:Цецилія Юхансдотір
Діти:4 сина та 1 донька
Династія:Династія Еріксонів
Батько:Ерік IX
Мати:Кристіна Бйорнсдотір

Кнут I Еріксон (між 1140 та 1150 — 1196) — король Швеції у 11671196 роках, боровся з Сверкерсонами.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Еріксонів. Син Еріка IX, короля Швеції. Після вбивства батька у 1160 році зазнав поразки від Магнуса II й залишив Швецію. Втім у 1167 році організував замах на короля Карла Сверкерсона. Після загибелі останнього повернувся на батьківщину. Тут Кнут довелося боротися з іншими Сверкерсонами — Буріслевом та Колем, яких також було оголошено королями. Лише у 1173 році Кнут Еріксон переміг своїх ворогів й став одноосібним володарем.

Для зміцнення свого становища надав титул ярла представнику впливового роду Броса з Остергеталанда. Його нащадки в подальшому стануть шведськими королями династії Фолькунгів.

На початку правління було укладено союзи з Генріхом Левом, герцогом Саксонії, у 1185 році — з Генріх II, королем Англії, та Сверріром I, королем Норвегії. Було налагоджено дипломатичні стосунки з Візантією. У 1195 році отримав листа від византійського імператора Олексія III Ангела щодо допомоги.

У внутрішній політиці король намагався зміцнити королівську владу на місцях, було запроваджено діловий документообіг. При цьому Кнут I багато зробив за оборони країни. У 1180 році було зведено фортецю Кальмар, а у 1187 році — фортеця Стокгольм.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Цецилія Юхансдотір

Діти:

  • Йон (д/н—1205)
  • Кнут (д/н—1205)
  • Йоар (д/н—1205)
  • Ерік
  • донька Сігрід

Джерела[ред. | ред. код]

  • Tore Nyberg: Knut Eriksson. // Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 5, Artemis & Winkler, München/Zürich 1991, ISBN 3-7608-8905-0, Sp. 1241.