Княгинин (Дубенський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Княгинин
Knyahynyn riv gerb.png
Герб
Пам’ятник воїнам-односельчанам, с. Княгинин,.jpg
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубенський район
Рада/громада Княгининська сільська рада
Код КОАТУУ 5621682601
Основні дані
Населення 638
Площа 0,52 км²
Густота населення 1226,92 осіб/км²
Поштовий індекс 35630
Телефонний код +380 3656
Географічні дані
Географічні координати 50°25′51″ пн. ш. 26°02′37″ сх. д. / 50.43083° пн. ш. 26.04361° сх. д. / 50.43083; 26.04361Координати: 50°25′51″ пн. ш. 26°02′37″ сх. д. / 50.43083° пн. ш. 26.04361° сх. д. / 50.43083; 26.04361
Середня висота
над рівнем моря
236 м
Місцева влада
Адреса ради 35630, Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Княгинин, тел. 74-2-38
Карта
Княгинин. Карта розташування: Україна
Княгинин
Княгинин
Княгинин. Карта розташування: Рівненська область
Княгинин
Княгинин

Княги́нин (до 23 вересня 2008 року — Княгинине) — село в Україні, в Дубенському районі Рівненської області. Населення становить 638 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Пам’ятник воїнам-односельчанам, с. Княгинин,.jpg
Братська могила воїнів радянської армії, с. Княгинин,.jpg

Село Княгинин вперше згадується в описі Кременецького замку, який складено у 1545 році. Власниками села були Олехно та Іванова Княгининські. У грамоті польського короля Сигізмунда Августа 1563 року є прізвище дворянина Богдана Кнегинського, возного повіту Луцького, який присягнув короні. В другій половині 16 ст. відомі співвласники села Богдан Колмовський, Іван Уленович, Богдан, Іван і Марко з Бранного, та князь Іван Заславський. В 1583 р. співвласниками були князь Юрій Пузина, Богдан та Іван Княгининські, Марко Бранкий. Останній власник замку, Стецький, у 18 ст. оселив там єзуїтів. Тоді замок зазнав перебудов та руйнувань. Добило цю споруду розміщення тут тваринницької ферми, яка нині занепала. В 1961 році замок було обстежено П. А. Раппопортом, який заклавши шурф, виявив тут нашарування 12 ст. Однак в 2000 р., оглядаючи канави, викопані на території замчища, я виявив лише матеріали доби бронзи. Очевидно верхні шари було сплановано бульдозером. Натомість на сусідньому мису вдалося виявити чимало кераміки 15 — 18 ст., в тому числі оригінальний глиняний свисток 17 ст.  Замок було збудовано на високому мису правого берега р. Стубли, при її крутому повороті, навпроти місця впадіння р. Борисівки. На сьогоднішній день від будівель замку зберігся фрагмент цегляної стіни з воротним проїздом та земляний вал. План замку пощастило виявити на одній з старих карт.

Село було власністю Острозького колегіуму єзуїтів.

Власником маєтку в селі, зокрема, був Ян Юзеф Мальчевський (пол. Jan Józef Malczewski) — генерал-лейтенант Тарговицької конфедерації, батько відомого польського поета Антонія Мальчевського.[1]

Церква[ред. | ред. код]

У селі є церква та дзвіниця, які побудовані на кошти парафія у 1737 році. Парафія належить до Рівненської єпархії Української Православної Церкви Московського патріархату.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Пов'язані[ред. | ред. код]

Борці за Незалежну Україну[ред. | ред. код]

  • Сухолейстр Олександр Мусійович (1926-1943) — вояк Української повстанської армії.

Учасники німецько-радянської війни[ред. | ред. код]

  • Смалійчук Дмитро Данилович (нар. 10 квітня 1925), воював з 1941 року по 1945 рік (зокрема, у місті Краків). Нагороджений медаллю «За відвагу», орденом «За мужність» третього ступеня, медаллю «Георгій Жуков», ювілейними нагородами. На даний час проживає в селі Княгинин.
  • Парфенюк Григорій Павлович (нар. 17 березня 1924), визволяв території України, Польщі. Після війни проживав в селі Заруддя. Нагороджений орденом «За мужність», медаллю «За відвагу», ювілейними нагородами.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Dernałowicz Maria. Malczewski (Malczewski) Antoni (1793—1826) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1974. — Tom XIX/2, zeszyt 81. — S. 276. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Пура Я. О. Край наш у назвах. — Рівне, 1991. — С. 100—101.
  • Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 роу). — Вінніпег, 1984. — Т. 1.
  • Kniahinin, wieś, powiat dubieński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. (пол.) — S. 192. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]