Кобаяши Кийошика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кобаяши Кийошика
小林清親
Kobayashi Kiyochika.jpg
Фотопортрет
При народженні Кобаяши Кийошика
Народження 10 вересня 1847(1847-09-10)
Едо, перейменоване на Токіо
Смерть 28 листопада 1915(1915-11-28) (68 років)
  Префектура Токіо[d], Японія[1]
  • Ревматизм
  • Національність японець
    Громадянство Японія Японія
    Жанр укійо-е
    Діяльність манґака, художник, художник-гравер[d]
    Напрямок реалізм, стилізація
    Вчитель Kawanabe Kyōsai[d], Shibata Zeshin[d], Awashima Chingaku[d], Shimooka Renjō[d], Чарльз Віргман
    Працівник Kanjōsho[d]

    Кобаяши Кийошика у Вікісховищі?


    Кобаяши Кийошика (яп. 小林清親, 10 вересня 1847, Токіо — 28 листопада 1915) — японський художник другої половини 19 ст.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Народився у Токіо. Його батько Кобаяши Мохе був чиновником по розвантаженню рису, зібраного як податки. Його мати була донькою такого ж чиновника. В родині було дев'ять дітей. Батько помер 1862 року і молодший син Кийошика перебрав на себе роль голови родини.

    У 1855 їх будинок був поруйнований під час землетрусу (частих у Японії), на щастя ніхто з родини не постраждав.

    Відвідини Кіото[ред. | ред. код]

    1865 року він відвідав старовинну столицю Японії Кіото як підлеглий одного з посадовців. Згодом він оселився у місті Осака. В часи громадянської війни у Японії 1868 року він брав участь у боях на боці сьогуна. Сьогун програв і молодий вояк повернувся до міста Осака. Як кожний феодальний і добропорядний підлеглий японць, як прихильник влади сьогуна, він не покинув сюзерена і знову прийшов на слюжбу до нього. прибувши у Едо (Токіо). Після падіння Едо він перебрався до Сідзуока, що був резиденцією клана Токугава.

    Повенення у Токіо і опанування мистецтва малювання[ред. | ред. код]

    Едо був перейменований на Токіо. У травні 1873 разом із старою матір'ю у Токіо, де стара померла у вересні того ж року. Перебування у Токіо навернуло молодика до мистецтва, чому спричли життєві і психологічні потрясіння і спілкування з такими митцями, як Каванабе Кійосай (1831-1889) та Шибата Чешин (1807-1891). За припущеннями, саме з ними він і опановував нову для нього галузь - малювання і техніку створення гравюр укійо-е.

    Враження від модернізації Японії[ред. | ред. код]

    Вже 1875 року вийшли з друку його перші гравюри, де він подав швидкі темпи буржуазної модернізації Японії як держави на західний її варіант. Низка японських художників звернулась до культурного і технологічного надбання буржуазних країн західної Європи. В місцевому мистецві це відбилося у пристосуванні світлотіні і елементів перспективи, давно розроблених італійськими майстрами, в традиційній японській графіці. Зреагували художники Японії і на ознаки західноєвропейської техніки, західноєвропейського одягу, котрий почав витісняти традиійний японський одяг, особливо у середовищі військових і багатих верств японського суспільства. Джерелом нових художніх засобів для японського митця, як важають, був живопис художника Чарльза Віргмана (1832-1891). З 1878 року він почав стажуватись під керівництвом більш досвіченого художника.

    Мілітаризм в творах художника[ред. | ред. код]

    Напівфеодальне керівництво Чпонії використало модернізацю країни перш за все на зміцнення армії і її загарбницьких функцій. Військова справа і буржуазна модернізація у армії приваблювали Кабояши Кийошика як колишнього військового і мілітарно налаштованого японця. Зображення військових, військових сутичок на суходолі і на морі посіло помітне місце у його творчості. При цьому він щиро оспівував військові чесноти японської армії і флоту, військових як носіїв ще феодальних чеснот, що йшли ще від самураїв, що зробили війну бажаним фахом і єдиною справю, заради котрої вони жили і діяли.

    Ілюстратор буржуазних газет і журналів[ред. | ред. код]

    Кобаяши Кийошика. «Велика перемога японського флоту на росіянами на морі», 1904. Музей витончених мистецтв (Бостон)
    Кобаяши Кийошика. «Китаєць, переляканий від лялькових японських вояків»

    Модернізація Японії супроводжувалась швидким розвитком буржуазних газет і журналів. В свою чергу це викликало попит на художників і ілюстраторів. Одним з таких ілюстраторів і став Кобаяши Кийошика, котрий обслуговував низку буржуазних періодичних видань.

    Зрозуміло, що митець стояв на позиціях японського патріотизма, котрий тоді розуміли як прихильність до імператора і схвалення мілітаризму. Серед творів художника чимало зразків зі сценами перемог японських вояків спочатку у японо-китайській війні, потім і російсько-японській війні. Новітні теми були вирішені в стилістиці старовинної японської графіки укійо-е з висвітленими фарбами, з розподілом на три частини тощо.

    Останні роки[ред. | ред. код]

    В останні роки він відійшов від швидких вимог праці для періодичних видань і зосередився на живопису. Він не став заможним художником і навіть якийсь час його дружина тогргувала віялами і поштівками, аби підтримати фінанси родини. Дружина художника померла 1912 року. Хворів і сам художник. Для лікування ревматизму він відвідував один з японських курортів у Мацумото. Художник помер 28 листопада 1915 року у власному будинку у місті Токіо.

    В родині художника було дві доньки.

    Обрані твори (галерея)[ред. | ред. код]

    Кобаяши Кийошика. «Генерал-лейтенант Ямаї Мотохару», серія «Дзеркало армії і герої флоту», 1895

    Див. також[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]

    Джерела[ред. | ред. код]

    • Sakai, Tadayasu (1978). Kaika no ukiyoeshi Kiyochika 開化の浮世絵師 清親 [Kiyochika, artist of Meiji-period modernization]. Serika Shobō. OCLC 23339701.
    • https://books.google.com.ua/books?id=hRnSXwAACAAJ&redir_esc=y (William Harry Samonides. «Kobayashi Kiyochika: An Ukiyo-e Artist of the Meiji Period». Harvard College.)
    • Smith, Henry DeWitt; Tai, Susan (1988). Kiyochika, artist of Meiji Japan. Santa Barbara Museum of Art. ISBN 978-0-89951-073-6.
    • https://rkd.nl/explore/artists/409141