Кобилочка річкова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кобилочка річкова
Flodsangare.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Кропив'янкові (Sylviidae)
Рід: Кобилочка (Locustella)
Вид: Кобилочка річкова
Біноміальна назва
Locustella fluviatilis
(Wolf, 1810)
Синоніми
Acrocephalus stagnatilis A. Naumann, 1811

Locustella strepitans Brehm, 1855

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Locustella fluviatilis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Locustella fluviatilis
EOL logo.svg EOL: 1052684
ITIS logo.svg ITIS: 560837
IUCN logo.svg МСОП: 22714679
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 68491

Коби́лочка річкова́ (Locustella fluviatilis) — горобцеподібний птах родини кропив'янкових. Один із 3-х видів роду в орнітофауні України, статус — гніздовий, перелітний. Невеликий (завбільшки з горобця), веде потайний спосіб життя.

Опис[ред. | ред. код]

Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]

Schlagschwirl.jpg

Маса тіла 17-18 г, довжина тіла близько 13 см. Оперення верху буре; вузькі «брови» і весь низ білуваті; воло з вохристим відтінком і бурими нечіткими рисками; боки тулуба вохристо-бурі; видовжені пера бурого підхвістя з білуватою верхівкою; махові пера бурі; хвіст бурий, східчастий; дзьоб темно-бурий; ноги жовтувато-бурі.

Від кобилочки-цвіркуна відрізняється однотонно забарвленою спиною, а від солов'їної кобилочки — до певної міри, наявністю нечіткої строкатості на волі й грудях, але найдостовірніше — лише піснею.[1]

Звуки[ред. | ред. код]

Фрагмент пісні кобилочки-цвіркуна

Пісня — монотонне сюрчання, подібне до комахи — цвіркуна, яке з короткими паузами триває кілька десятків секунд. Співає протягом доби, проте найчастіше її можна почути у вечірні години та рано вранці. Співає, сидячи майже вертикально на верхівці куща.

Поширення[ред. | ред. код]

Ареал охоплює Центральну і Східну Європу, Західний Сибір. Західна межа ареалу протягається від гирла Одеру до верхів'я Рейну та протоки Дарданелли. На схід до долини Тоболу (ймовірно, до нижнього Іртишу) і долини Середнього Уралу. Північна межа ареалу простягається від Онезької затоки до гирла Тоболу. На південь до північної Югославії (долина Сави), північного узбережжя Мармурового і північно-західного і північного узбережжя Чорного морів, гирла Дону, в долині Волги до 48-ї паралелі, в долині Уралу до 50-ї паралелі, до пониззя Ілеку, звідки південна межа ареалу простягається до гирла Тоболу.[2]

Зимує в південній Африці.

В Україні гніздиться майже на всій території, крім Карпат, Криму, південних та південно-східних районів Степу; мігрує скрізь.[1]

Чисельність[ред. | ред. код]

Чисельність в Європі оцінена в 1,9—4,6 млн пар, в Україні — 45—60 тис. пар[3]. В Європі існує 80% світової популяції цього виду, яка за дуже приблизними оцінками нараховує 5,8-13,4 дорослих особин. Чисельність скорочується.[4]

Місця існування[ред. | ред. код]

У виборі біотопів доволі пластичний. Охоче населяє як лісові, так і відкриті місця існування. Тяжіє до узлісся зволожених лісів з густим підліском, заболочених лісових просік, галявин, чагарникової парості на берегах річок, струмків, ставків та стариць, вологих або суходільних луків із чагарниками верболозів, осокових боліт із деревами та чагарниками.[5]

Гніздування[ред. | ред. код]

Гніздиться окремими парами. Гніздо зазвичай облаштовує на землі, біля основи чагарників або поряд з ними, серед густого різнотрав'я, на березі стоячих водойм або у вологих ділянках лісу, нерідко на рясно порослою травою купині. Будівельним матеріалом для гнізда кобилочці річковій слугують сухі стебла і торішнє листя трав. При спорудженні гнізда птах їх не сплітає, а лише нагинає і приминає. Лоток вистилає тонкими стеблинками, іноді мохом і волосом тварин.

Повна кладка містить 4-5, зрідка 6 яєць. Їхній середній розмір в Європі становить 20,49×15,04 мм. Шкаралупа матова, тьмяно-біла з розкиданими, зазвичай досить численними, тьмяними коричневими або сірувато-коричневими, в окремих випадках також червоно-коричневими цятками і глибокими сірими плямами. Відкладання яєць починається з кінця травня на півдні ареалу та у червні — на півночі. Повні свіжі кладки трапляються аж до початку червня, що свідчить про можливість повторного гніздування. Протягом року один виводок. Насиджування триває 12-14 (частіше 13) діб. У ньому беруть участь обидва партнери. Виводковий період складає від 11 до 14 днів. У вигодовуванні пташенят беруть участь обидва батьків.[5]

Живлення[ред. | ред. код]

Живиться імаго і личинками дрібних і середніх за величиною комах, павукоподібних та іншими дрібними тваринами. Пошуки поживи птах здійснює як на землі, так і в траві та кущах.

Загрози[ред. | ред. код]

Небезпеку для виду становлять забудова берегів річок, знищення та забруднення водно-болотних угідь, вирубка заплавних лісів та застосування пестицидів.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  1. а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  2. Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М. : Наука, 1990. — 727 с. — ISBN 5-02-005300-7.
  3. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  4. BirdLife International. 2016. Locustella fluviatilis. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T22714679A87543719. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22714679A87543719.en. Downloaded on 17 February 2017.(англ.)
  5. а б Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск : Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8.