Кобилянський Іван Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кобилянський.
Іван Олександрович Кобилянський
Народження 4 липня 1921(1921-07-04)
Верблюжка
Смерть 22 квітня 1945(1945-04-22) (23 роки)
Краків, Третій Рейх
Поховання Краків
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ бомбардувальна авіація
Освіта Q60851928? (1939)
Роки служби 1940–1945
Партія ВКП(б)
Звання  Капітан авіації
Командування 289-й бап
22-й гв. бап
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»

Іва́н Олекса́ндрович Кобиля́нський (нар. 4 липня 1921(19210704) — пом. 22 квітня 1945) — радянський військовий льотчик, стрілець-бомбардир 1-ї ескадрильї 289-го бомбардувального авіаційного полку 63-ї авіаційної дивізії (40-а армія, Південно-Західний фронт), сержант. Герой Радянського Союзу (1942).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 4 липня 1921 року в селі Верблюжка, нині Новгородківський район Кіровоградської області, в родині робітника. Українець. 1929 року разом з родиною переїхав до Кривого Рогу, де закінчив 9 класів і аероклуб. У грудні 1939 року закінчив Ульянівську авіатехнічну школу Тсоавіахіму.

До лав РСЧА призваний в серпні 1940 року Кіровським РВК міста Іваново. Закінчив Харківське військове училище штурмової авіації.

Учасник німецько-радянської війни з 3 вересня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Сталінградському, Донському, Центральному, 1-у Прибалтійському, 1-у й 4-у Українських фронтах.

До січня 1942 року стрілець-бомбардир 289-го бомбардувального авіаційного полку сержант І. О. Кобилянський здійснив 100 вдалих бойових вильотів на бомбардування військових колон і скупчень ворожої живої сили і техніки. У повітряних боях збив 1 літак супротивника[1]. Член ВКП(б) з 1942 року.

У 1942 році лейтенант І. О. Кобилянський призначений штурманом 45-ї окремої коректувальної авіаційної ескадрильї. Діяв в інтересах артилерійських частин 21-ї армії, що здійснювали розгром ворожого угруповання, оточеного під Сталінградом.

У квітні 1944 року направлений на навчання до Військово-повітряної академії, проте невдовзі добився переведення в авіаційний полк далекої дії. До жовтня 1944 року здійснив 205 бойових вильотів.

Штурман ескадрильї 22-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку гвардії капітан І. О. Кобилянський загинув 22 квітня 1945 року під час виконання бойового завдання. Початково був похований на Плантах у Кракові (Польща) біля барбакану[2][3]. Згодом перепохований на Військовому цвинтарі на вул. Прандоти[4]. Координати поховання: 50.078533°, 19.955417°[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 березня 1942 року за зразкове виконання бойових завдань командування та виявлені при цьому відвагу і героїзм, сержантові Кобилянському Івану Олександровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 645)[5].

Також був нагороджений орденами Червоного Прапора (06.11.1941), Вітчизняної війни 1-го (31.10.1944) та 2-го (09.04.1943) ступенів, Червоної Зірки (09.02.1943) і медаллю «За оборону Сталінграда».

Поховання Івана Кобилянського — пілота-бомбардувальника Червоної армії. Краків, Військовий цвинтар по вул. Prandoty. Фото 2021 р.
Поховання Івана Кобилянського — пілота-бомбардувальника Червоної армії. Краків, Військовий цвинтар по вул. Prandoty. Фото 2021 р.

Пам'ять[ред. | ред. код]

У Кривому Розі вулиця, на якій зростав Іван Кобилянський, названа його ім'ям.

Література[ред. | ред. код]

  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 139–141.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Представлення до звання Героя Радянського Союзу (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 1 лютого 2015.
  2. ↑ Іменний список незворотніх втрат командного складу частин 8-ї повітряної армії(рос.)
  3. ↑ а б Парнікоза, Іван. Військовий цвинтар на вул. Прандоти. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких. Архів оригіналу за 26 Вересня 2021. Процитовано 26 Вересня 2021.
  4. ↑ [Персональні відомості про похованих воїнів Радянської армії на Раковицькому цвинтарі (м. Краків, вул. Прандоти) (рос.). Архів оригіналу за 5 Березня 2016. Процитовано 1 Лютого 2015. Персональні відомості про похованих воїнів Радянської армії на Раковицькому цвинтарі (м. Краків, вул. Прандоти) (рос.)]
  5. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 12 апреля 1942 года [Архівовано 11 Листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 12 апреля (№ 12 (171)). — С. 1.

Посилання[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кобилянський_Іван_Олександрович&oldid=40076419