Кобринський повіт (Російська імперія)
| Кобринський повіт | ||||
_(1845).png) | ||||
 | ||||
| Губернія | Гродненська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Кобринь | |||
| Створений | 1795 | |||
| Площа | 333 512 (3643.6 км²) (1897) | |||
| Населення | 184 500 осіб (1897) | |||
| Густота | 50.6 осіб / км² | |||
| Попередники | Річ Посполита | |||
| Наступники |
 Кобринський повіт | |||
Кобринський повіт (біл. Кобрынскі павет) — адміністративно-територіальна одиниця Слонімської, Литовської та Гродненської губернії. Адміністративний центр — місто Кобринь. Більшість населення повіту становили українці[1].
Підпорядкування[ред. | ред. код]
Утворений у 1795 році у складі Слонимської губернії на території, що відійшла до складу Російської імперії після третього поділу Речі Посполитої. 1797 року відійшов до Литовської губернії. 1801 року передано до складу Гродненської губернії.
1920 року відійшов до складу Польщі.
Склад[ред. | ред. код]
Станом на 1886 рік налічував 241 сільську громаду, 414 поселень у 22 волостях. Населення — 93 767 осіб (46787 чоловічої статі та 46980 — жіночої), 7 885 дворових господарств[2].
| Площа, десятин | У тому числі орної, десятин | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 126345 | 70265 |
| Приватної власності | 97608 | 27626 |
| Казенної власності | 106653 | 1066 |
| Іншої власності | 2906 | 1201 |
| Загалом | 333512 | 100158 |
Станом на 1913 рік у повіті було 30 волостей[3].
Населення[ред. | ред. код]
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, населення повіту стоновили українці[1].
За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 90,2 %, євреїв — 8 %, поляків — 0,8 %, німців — 0,1 %, татар — 0,01 %[4].
За переписом 1897 року чисельність населення становило 184 453 особи, з них у повітовому місті Кобрині — 10 408 осіб[5]. Розподіл населення за рідною мовою згідно з переписом 1897 року[6]:
| Мова | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 146 789 | 79,6 % |
| єврейська | 25 307 | 13,7 % |
| російська | 5 746 | 3,1 % |
| польська | 4 148 | 2,2 % |
| білоруська | 1 563 | 0,8 % |
| інші | 900 | 0,5 % |
| Разом | 184 453 | 100 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 361. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
- ↑ рос. дореф. Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. Кіевъ. Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913
- ↑ Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 156. (рос. дореф.)
- ↑ Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года. Наличное население в губерниях, уездах, городах Российской Империи (без Финляндии). http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 4 Квітня 2019. Процитовано 11 січня 2020. (рос.)
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 19 Квітня 2021. Процитовано 11 січня 2020. (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| ||||||||||||||
