Кобринь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кобринь
біл. Кобрын
Coat of Arms of Kobryn, Belarus.png Flag of Kobryn, Belarus.png
Герб Прапор
Kobryn street Suvorovskaya.JPG
52°13′ пн. ш. 24°22′ сх. д. / 52.217° пн. ш. 24.367° сх. д. / 52.217; 24.367Координати: 52°13′ пн. ш. 24°22′ сх. д. / 52.217° пн. ш. 24.367° сх. д. / 52.217; 24.367
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Район Кобринський район
Тип місто
Перша згадка 1287
Самоврядування 1589
Статус з 1589 року
Населення 50 800 (2004)
Поштові індекси 225301–225306 і 225860
Телефонний код +375-1642
Висота 147 м
Водойма Кобринка
Станція Кобрин
До обласного центру
 - фізична 52 км
Веб-сторінка kobrin.by
Кобринь is located in Білорусь
Кобринь
Кобринь
Кобринь is located in Берестейська область
Кобринь
Кобринь

CMNS: Кобринь на Вікісховищі

Ко́бринь, Ко́брин, в частині місцевих діалектів також Кобрень (біл. Кобрын) — місто обласного підпорядкування, центр Кобринського району Берестейської області Білорусі, один з великих центрів Берестейщини. Розташований за 52 км від Берестя. Залізнична станція на лінії Берестя — Гомель, вузол автодоріг на Мінськ, Берестя, Пінськ, Ковель, Малориту.

Населення[ред.ред. код]

Кобринський міський виконавчий комітет

На 1995 рік ставило 51,5 тис. чоловік, 50,8 тис. у 2004.

Географія[ред.ред. код]

Кобринь розташований при впадінні річки Кобринки рівнинної ріки Мухавець в місці її з'єднання з Дніпровсько-Бузьким каналом

Історія[ред.ред. код]

Герб Кобрина з привілею 1662 р.

Кобрин вперше згадується в Іпатіївському літопису 1287 року як місто у Володимиро-Волинському князівстві. У 1315 році землі до Бугу були приєднані до Великого князівства Литовського. З 1366 року Кобринь належав Великому князю литовському Ольгерду. У 13871519 роках був центром удільного Кобринського князівства, яке було самостійною адміністративно-судовою одиницею у складі Великого князівства Литовського.

У 1589 році отримав самоврядування в формі магдебурзького права: магістрат на чолі з бургомістром, герб і печатку. Дозволялося вільно займатися ремеслом або торгівлею, тримати шинок чи корчму, користуватися державними заходами і вагою, влаштовувати щотижня по понеділках на ринок, а двічі на рік — восени та взимку — проводити ярмарки. Євреї, першу згадку про яких можна знайти в документі короля Сигизмунда від 1514, отримали рівні права з іншими жителями. Євреї Кобриня головним чином заробляли на життя місцевою та міжміською торгівлю з Люблином, корчмами, а також митними зборами.

Місто належало до маєтків Бони Сфорци. За її наказом викопано канал завдовжки 29 км, так званий канал Бони. Тоді в Кобрині поселилось кілька італійців. Згодом місто перейшло до Ганни Ягелонки.

Київський уніатський митрополит Рутський проводив в місті в 1626 році церковний собор.

Під час повстання під проводом Богдана Хмельницького у жовтні 1648 року також збунтувалися селяни Кобринської економії, бунт був жорстоко задушений польськими феодалами. Проте багато євреїв з України, ховалися в Кобрині від жорстокості козаків Хмельницького. У 1655 році Кобринь спалений шведами. Місце кількох конфедерацій литовського війська. У 1706 році під час Північної війни 1700—1721 років військами шведського короля Карла ХІІ Кобринь був захоплений і пограбований.

З 1766 року місто позбавлене магдебурзького права. Економічне становище погіршилося. Конституція, проголошена на варшавському сеймі 3 травня 1791 року порушила велике невдоволення серед польських магнатів і шляхти. Вони утворили конфедерацію під приводом Тадеуша Костюшко для боротьби з королем Станіславом. Росія виступала на боці Станіслава, який в політиці орієнтувався на її. 14 вересня 1794 року під Двиною війська О. Суворова розбили передові загони повстанців і зайняли Кобрин, а через три дні російська армія здобула перемогу над корпусом генерала К. Сераковського. З 1795 року після третього поділу Польщі Кобринь у складі Росії. З 1801 року повітове місто. Царським указом приміська садиба «Кобринський ключ» була надана фельдмаршалу Суворову «в вічне потомствене володіння». Суворов тут жив у 1797 та в 1800 роках.

Кафедральний Олександро-Невський собор

У 1812 році під Кобрином відбувся бій російських і наполеонівських військ. Російська армія здобула першу перемогу над наполеонівських військами. В 1846 році прокладається траса Москва — Варшава і Кобрині в з'являється перша поштова станція. Кобринь став активним торговельним центром. До середини XIX століття тут діяло шість ярмарків, на які приїздили не тільки жителі повіту, але й з сусідніх, а також з віддаленіших місць Білорусі. У ході 19-го століття єврейське населення Кобриня збільшилося. В 1847 році у Кобрині жило 4184 євреїв.

З 1882 року відкрито рух на ділянці Поліської залізниці ПінськЖабинка. У Кобрині з'явилася залізнична станція. У тому ж році євреям було заборонено орендувати господарства або сільські хати. За даними 1897 року в місті чисельність населення досягла близько 10 тисяч чоловік. Єврейське населення становило 6687 осіб (69 % від загального населення), українською мовою говорило 1622 міщанина, російською 1303 жителя. У цьому році введення державної монополії на алкогольні напої серйозно нашкодило єврейській економічній активності в Кобрині. Як наслідок, в Кобрині виник єврейський пролетаріат і багато євреїв емігрували, особливо в США.

Бюст Суворова біля однойменного музею

У 1921 році коли Кобрин за Ризьким мирним договором перейшов до складу Польщі, єврейська спільнота мала 5431 осіб (66 % від загального населення). Більшість з них були зайняті в будівництві, виготовленні білизни і роздрібної торгівлі сільськогосподарською продукцією. Реорганізований Кобринський повіт увійшов до складу Поліського воєводства. Місто було осередком українського руху. Тут діяли окружні комітети СельСоюз і СельРоб, Українбанк, окружний кооператив «Селянська самопоміч», читальня Просвіти.

1 жовтня 1933 р. розширено територію міста Кобринь шляхом вилучення з сільської ґміни Кобринь Кобринського повіту і передачі частини земель з маєтків Губернія Клопотин, Троя і Губернія ІІ загальною площею 294,5 га[1].

1 вересня 1939 року почалася Друга світова війна і 17 вересня під Кобрином в бій з німецькими військами вступив 83-й полк польського війська. За пактом Молотова-Ріббентропа 22 вересня 1939 року німці передали Кобринь радянським частинам і почалися політичні репресії. 15 січня 1940 року був створений Кобринський район в складі Берестейської області.

На другий день нападу на СРСР 23 червня 1941 року Кобрин був окупований фашистськими частинами. Тільки один день радянська 22-я танкова дивізія, разом з залишками 6-й та 42-ї стрілецьких дивізій на чолі з генерал-майором В. П. Пугановим тримала оборону в 12-15 км північно-західніше і північно-східніше Кобрина. Місто включене до складу Райхскомісаріату Україна. В 1941—1944 діяв місцевий Український допомоговий комітет на чолі з Йосипом Сацевичем.

У серпні 1941 року німці ввели податок на євреїв у розмірі 6 кг золота і 12 кг срібла. Восени того ж року було створено гетто, яке було розділено на дві частини: «А» для тих, підходять для роботи, і частину «B» для хворих, людей похилого віку, і всіх хто вважаються непридатним для роботи. Євреї з сусідніх містечок також були залучені гетто, яке було переповнено. 2 червня 1942 гетто було оточено і половина єврейської громади Кобрина була вбита на Броній горі. Євреї спробували оборонятися, німці були атаковані в спробі відбити в них зброю. Група в складі приблизно 100 чоловік зуміли втекти до лісу і приєдналися до партизанів. Група єврейських майстрів прожила до літа 1943 року, а потім убита у дворі в'язниці. Чисельна група підпільників була розстріляна нацистами під мостом. 20 липня 1944 року Кобринь зайняли 12 гвардійська і 212 стрілецька дивізії радянської армії але ні кого з єврейської громади там вже не було.

У травні 1945 року почалося судноплавство на оновленому Дніпро-Бузькому каналі. З тієї пори місто постійно будується за соціалістичною методою. З 1963 року Кобринь — місто обласного підпорядкування.

З 1991 в незалежній Білорусі. В місті діяло відділення Українського громадсько-культурного об'єднання Береської області, частина його членів на чолі з Вірою Мурашкевич і Володимиром Мурашкевичем увійшли до Просвіти. Філія відома як «Просвіта» м. Кобринь. Після ліквідації товариства її члени увійшли до республіканської асоціації «Ватра» і УНПС «Берегиня».

Як єдина адміністративно-територіальна одиниця, Кобринський район і місто Кобринь були об'єднані Указом Президента Білорусі 2002 року.

Економіка[ред.ред. код]

Основні підприємства міста — інструментальний, авторемонтний (завод гідравлічного машинобудування) заводи, СП «Полісся» ТОВ (виробництво дитячих іграшок із пластмаси), СТОВ Флексопак плюс (виробництво поліетиленової упаковки). Підприємства легкої та харчової промисловості.

Цікаві місця[ред.ред. код]

  • Садиба О. Суворова з військово-історичним музеєм.
  • Собор Олександра Невського (XIX століття).
  • Костел (XIX століття).
  • Микольська церква.
  • Спаський монастир.
  • Старі будівлі торгових рядів, житлових будинків.
  • Пам'ятник на честь першої перемоги над Наполеоном в 1812 році.
  • Парк імені Суворова
  • Будинок Кобринської синагоги

Відомі люди та події[ред.ред. код]

Народились[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]