Кобринь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Кобринь
біл. Кобрын
Coat of Arms of Kobryn, Belarus.png Flag of Kobryn, Belarus.png
Герб Кобрина Прапор Кобриня
Kobryn street Suvorovskaya.JPG
Основні дані
52°13′ пн. ш. 24°22′ сх. д. / 52.217° пн. ш. 24.367° сх. д. / 52.217; 24.367Координати: 52°13′ пн. ш. 24°22′ сх. д. / 52.217° пн. ш. 24.367° сх. д. / 52.217; 24.367
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Район Кобринський район
Засновано 1287
Перша згадка 1287
Магдебурзьке право 1589
Статус з 1589 року
Населення 50 800 (2004)
Площа 30,5 км²
Поштовий індекс 225301–225306 і 225860
Телефонний код +375-1642
Висота 147 м.н.р.м.
Водойма Кобринка
Міста-побратими Гларус, Ільцен і Враца
Відстань
Найближча залізнична станція Кобрин
До обласного центру
 - фізична 52 км
Місцева влада
Веб-сторінка kobrin.by
Кобринь is located in Білорусь
Кобринь
Кобринь
Кобринь is located in Берестейська область
Кобринь
Кобринь
Кобринь (Берестейська область)

CMNS: Кобринь на Вікісховищі

Ко́бринь, Ко́брин, у частині місцевих діалектів також Кобрень (біл. Кобрын) — місто обласного підпорядкування, центр Кобринського району Берестейської області Білорусі, один з великих центрів Берестейщини. Розташований за 52 км від Берестя. Залізнична станція на лінії Берестя — Гомель, вузол автодоріг на Мінськ, Берестя, Пінськ, Ковель, Малориту.

Населення[ред.ред. код]

Кобринський міський виконавчий комітет

На 1995 рік ставило 51,5 тис. осіб, 50,8 тис. у 2004.

Географія[ред.ред. код]

Кобринь розташований при впадінні річки Кобринки до рівнинної ріки Мухавець у місці її з'єднання з Дніпровсько-Бузьким каналом.

Історія[ред.ред. код]

Герб Кобрина з привілею 1662 р.

Кобрин уперше згадується в Іпатіївському літописі 1287 року як місто у Володимиро-Волинському князівстві. В 1315 році землі до Бугу були приєднані до Великого князівства Литовського. З 1366 року Кобринь належав Великому князю литовському Ольгерду. У 13871519 роках був центром удільного Кобринського князівства, яке було самостійною адміністративно-судовою одиницею у складі Великого князівства Литовського.

У 1589 році отримав самоврядування в формі магдебурзького права: магістрат на чолі з бургомістром, герб і печатку. Дозволялося вільно займатися ремеслом або торгівлею, тримати шинок чи корчму, користуватися державними заходами і вагою, влаштовувати щопонеділка торгівлю на ринку, а двічі на рік (восени та взимку) — проводити ярмарки. Євреї, першу згадку про яких можна знайти в документі короля Сигизмунда від 1514, отримали рівні права з іншими жителями. Євреї Кобриня головним чином заробляли на життя місцевою та міжміською торгівлю з Любліном, корчмами, а також митними зборами.

Місто належало до маєтків Бони Сфорци. За її наказом викопано канал завдовжки 29 км, так званий канал Бони. Тоді в Кобрині поселилось кілька італійців. Згодом місто перейшло до Ганни Ягелонки.

Київський греко-католицький митрополит Рутський проводив у місті в 1626 році церковний собор.

Під час повстання під проводом Богдана Хмельницького у жовтні 1648 року також збунтувалися селяни Кобринської економії, бунт був жорстоко придушений польськими феодалами. Проте багато євреїв з України ховалися в Кобрині від жорстокості козаків Хмельницького. У 1655 році Кобринь спалений шведами. Місце кількох конфедерацій литовського війська. У 1706 році під час Північної війни 1700—1721 років військами шведського короля Карла ХІІ Кобринь був захоплений і пограбований.

З 1766 року місто позбавлене магдебурзького права. Економічне становище погіршилося. Конституція, проголошена на варшавському сеймі 3 травня 1791 року збурила велике невдоволення серед польських магнатів і шляхти. Вони утворили конфедерацію під приводом Тадеуша Костюшка для боротьби з королем Станіславом. Росія виступала на боці Станіслава, політика проросійської орієнтації. 14 вересня 1794 року під Двіною війська О. Суворова розбили передові загони повстанців і зайняли Кобринь, а через три дні російська армія здобула перемогу над корпусом генерала К. Сераковського. З 1795 року після третього поділу Польщі Кобринь у складі Росії. З 1801 року повітове місто. Царським указом приміська садиба «Кобринський ключ» була надана фельдмаршалу Суворову «в вічне спадкове володіння». Суворов тут жив у 1797 та в 1800 роках.

Кафедральний Олександро-Невський собор

У 1812 році під Кобриньом відбувся бій російських і наполеонівських військ. Російська армія здобула локальну перемогу над наполеонівських військами. В 1846 році прокладається траса Москва — Варшава і Кобрині в з'являється перша поштова станція. Кобринь став активним торговельним центром. До середини XIX століття тут діяло шість ярмарків, на які приїздили не тільки жителі повіту, але й сусідніх, а також віддаленіших місць Білорусі. У ході 19-го століття єврейське населення Кобриня збільшилося. В 1847 році у Кобрині жило 4184 євреїв.

З 1882 року відкрито рух на ділянці Поліської залізниці ПінськЖабинка. У Кобрині з'явилася залізнична станція. У тому ж році євреям було заборонено орендувати господарства або сільські хати. За даними 1897 року в місті чисельність населення досягла 10 тисяч осіб. Єврейське населення становило 6687 осіб (69 % від загального населення), українською мовою розмовляло 1622 міщанина, російською 1303 жителя. У цьому році введення державної монополії на алкогольні напої серйозно нашкодило єврейській економічній активності в Кобрині. Як наслідок, у Кобрині виник єврейський пролетаріат і багато євреїв емігрували, особливо до США.

Бюст Суворова біля однойменного музею

У 1921 році, коли Кобринь за Ризьким мирним договором перейшов до складу Польщі, єврейська спільнота мала 5431 мешканцець (66 % від загального населення). Більшість з них були зайняті в будівництві, виготовленні білизни і роздрібній торгівлі сільськогосподарською продукцією. Реорганізований Кобринський повіт увійшов до складу Поліського воєводства. Місто було осередком українського руху. Тут діяли окружні комітети СельСоюз і СельРоб, Українбанк, окружний кооператив «Селянська самопоміч», читальня Просвіти.

1 жовтня 1933 р. розширено територію міста Кобринь шляхом вилучення з сільської ґміни Кобринь Кобринського повіту і передачі частини земель з маєтків Губернія Клопотин, Троя і Губернія ІІ загальною площею 294,5 га[1].

1 вересня 1939 року почалася Друга світова війна і 17 вересня під Кобриньом у бій з німецькими військами вступив 83-й полк польського війська. Сапери навели понтонний міст, і вранці 19 вересня німецькі частини увійшли в місто[2]. За пактом Молотова-Ріббентропа 22 вересня 1939 року німці передали Кобринь радянській 32-ій танковій бригаді, почалися політичні репресії. 15 січня 1940 року був створений Кобринський район у складі Берестейської області.

На другий день нападу на СРСР 23 червня 1941 року Кобринь був окупований німецькими частинами. Тільки один день радянська 22-га танкова дивізія, разом з залишками 6-ї та 42-ї стрілецьких дивізій на чолі з генерал-майором В. П. Пугановим тримала оборону за 12—15 км на північний-захід і північний-схід від Кобрина. Місто включене до складу Райхскомісаріату Україна. В 1941—1944 діяв місцевий Український допомоговий комітет на чолі з Йосипом Сацевичем.

У серпні 1941 року німці ввели податок на євреїв у розмірі 6 кг золота і 12 кг срібла. Восени того ж року було створене гетто, яке було розділене на дві частини: «А» — для працездатних, «B» — для хворих, людей похилого віку, і всіх непридатних для роботи. Євреї з сусідніх містечок також були залучені в гетто, яке було переповнено. 2 червня 1942 гетто було оточене і половина єврейської громади Кобрина була вбита на Броній горі. Євреї спробували оборонятися — атакували німців при спробі відбити в них зброю. Група приблизно зі 100 осіб зуміли втекти до лісу і приєдналися до партизанів. Група єврейських майстрів прожила в гетто до літа 1943 року, а потім була вбита у дворі в'язниці. Чисельна група підпільників була розстріляна нацистами під мостом. 20 липня 1944 року Кобринь зайняли 12 гвардійська і 212 стрілецька дивізії радянської армії, але нікого з єврейської громади там вже не було.

У травні 1945 року почалося судноплавство на оновленому Дніпро-Бузькому каналі. З тієї пори місто постійно будується за соціалістичною методою. З 1963 року Кобринь — місто обласного підпорядкування.

З 1991 — в незалежній Білорусі. В місті діяло відділення Українського громадсько-культурного об'єднання Береської області, частина його членів на чолі з Вірою Мурашкевич і Володимиром Мурашкевичем увійшли до Просвіти. Філія відома як «Просвіта» м. Кобринь. Після ліквідації товариства її члени увійшли до республіканської асоціації «Ватра» і УНПС «Берегиня».

В єдину адміністративно-територіальну одиницю Кобринський район і місто Кобринь були об'єднані Указом Президента Білорусі 2002 року.

Економіка[ред.ред. код]

Основні підприємства міста — інструментальний, авторемонтний (завод гідравлічного машинобудування) заводи, СП «Полісся» ТОВ (виробництво дитячих іграшок із пластмаси), СТОВ Флексопак плюс (виробництво поліетиленової упаковки). Підприємства легкої та харчової промисловості.

Цікаві місця[ред.ред. код]

  • Садиба О. Суворова з військово-історичним музеєм.
  • Собор Олександра Невського (XIX століття).
  • Костел (XIX століття).
  • Микольська церква.
  • Спаський монастир.
  • Старі будівлі торгових рядів, житлових будинків.
  • Пам'ятник на честь першої перемоги над Наполеоном в 1812 році.
  • Парк імені Суворова
  • Будинок Кобринської синагоги

Відомі люди та події[ред.ред. код]

  • У Кобрині тривалий час жив російський полководець A. Суворов; зараз тут знаходиться його будинок-музей і парк ім. A. Суворова.
  • У місті проходив службу A. Грибоєдов.
  • У ході франко-російської війни 1812 року тут відбулася перша битва, в якій російські війська отримали локальну перемогу над французькими.

Народились[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]