Кобулов Богдан Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кобулов Богдан Захарович
Кобулов Богдан Захарович.jpg
Народився 1 березня 1904(1904-03-01)
Тифліс, Російська імперія
Помер 23 грудня 1953(1953-12-23) (49 років)
Москва, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність політик, дипломат, мучитель
Галузь Народний комісаріат внутрішніх справ
Знання мов російська
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання CCCP army Rank general-polkovnik infobox.svg Генерал-полковник
Партія КПРС
Нагороди
Орден Леніна — 1937Орден Леніна — 1946Орден Леніна — 1949Орден Червоного Прапора  — 1940
Орден Червоного Прапора  — 1940Орден Червоного Прапора  — 1944Орден Червоного Прапора  — 1944Орден Червоного Прапора  — 1951
Орден Суворова I ступеня  — 1944Орден Кутузова I ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеня— 1944Орден Трудового Червоного Прапора — 1948
орден Трудового Червоного Прапора РСР Грузії

Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)

Позбавлений усіх нагород і звань 23.12.1953

Богда́н Заха́рович Кобу́лов (1 березня 1904(19040301), Тифліс, Російська імперія — 23 грудня 1953, Москва, СРСР) — діяч радянських органів держбезпеки, генерал-полковник (09.07.1945, переатестація з комісара ГБ 2-го рангу (04.02.1943)). Заступник наркома НКВС ГрузРСР (1937–1938), НКВД СРСР (1941–1943) і НКДБ (1941, 1943–1945), 1-й заст. міністра внутр. справ СРСР (1953). Входив до найближчого оточення Л. П. Берії. Один з головних організаторів сталінських репресій.

Кандидат у члени ЦК ВКП (б) (XVIII–XIX з'їзди). Депутат ВР СРСР 2-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в тифліській сім'ї вірменського кравця. У 1911–1921 роках навчався в тифліській гімназії. У 1921–1922 роках на службі в РСЧА. З 1921 року — член РКСМ-ВЛКСМ. З січня 1925 — член ВКП(б).

Робота в Грузії[ред. | ред. код]

У 1922–1926 — співробітник Грузинської ЧК. З 1926 року — співробітник Закавказького ГПУ і ГПУ Грузинської РСР (з липня 1934 року — УГБ НКВД ЗРФСР і УНКВД Грузинської РСР). У 1931 році був помічений Л. П. Берією, і висунутий ним на роботу в Секретно-політичний відділ ГПУ Грузії. У 1935 році перебував у відрядженні в Персії. З лютого по листопад 1936 начальник ЕКО УГБ НКВД ЗРФСР і УНКВД Грузинської РСР, потім в УГБ НКВД Грузинської РСР. З грудня 1937 виконуючий обов'язки зам. наркома, з лютого по вересень 1938 заст. наркома внутрішніх справ Грузинської РСР. Керував чистками в Грузії, під час яких загинуло більшість колишніх її керівників, створив у республіці атмосферу загального страху.

Робота в Москві[ред. | ред. код]

15.9.1938 був викликаний Л. П. Берією до Москви і призначений нач. 4-го (секретно-політичного) відділу 1-го управління НКВС СРСР (з 29.9.1938 — 2-й відділ Головного управління державної безпеки), одночасно 17.12.1938 став заст. нач. ГУДБ. З 22.12.1938 по 04.09.1939 нач. слідчої частини НКВС СРСР. Найближчий і найбільш довірений співробітник Берії, один з головних організаторів політичного терору.

У ролі організатора «ліквідацій»[ред. | ред. код]

Б. Кобулов — організатор (за дорученням Л. Берії, з санкції Сталіна) ліквідації повпреда СРСР в Китаї І. Т. Бовкуна-Луганця і його дружини (Цхалтубо, 1939 рік). У 1940 році входив до складу «трійки», що займалася винесенням смертних вироків полоненим польським жандармам, тюремникам, прикордонникам, офіцерам і ін. (Катинський розстріл).

C виділенням НКДБ зі складу НКВС у 1941 році — заступник наркома ГБ Меркулова, з об'єднанням наркоматів після початку війни — заступник наркома внутрішніх справ СРСР Берії. З повторним поділом НКВС у 1943 році — 1-й заступник наркома державної безпеки Меркулова (єдиний заступник, «керував всією розвідувальною і контррозвідувальною діяльністю і особисто доповідав матеріали Сталіну»).

У ролі організатора депортацій[ред. | ред. код]

За операцію з виселення чеченців та інгушів в 1944 році нагороджений орденом Суворова I ступеня. З 13 квітня 1944 керував операцією по очищенню Кримської АРСР від «антирадянських елементів». Займався виселенням «німецьких ставлеників» в Кабардино-Балкарії. 15 липня 1944 нагороджений орденом Червоного Прапора за операцію з виселення з Криму кримських татар, болгар, греків і вірмен. Керував також виселенням турків, курдів, хемшин, за що нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня.

З 1946 року Начальник Головного управління радянським майном за кордоном (ГУСИМЗ).

Після смерті І. В. Сталіна 12 березня 1953 був призначений першим заступником міністра внутрішніх справ Союзу РСР Берія.

Арешт і смерть[ред. | ред. код]

27 червня 1953 Кобулов був заарештований разом з Берією за звинуваченням у шпигунстві і змові з метою захоплення влади, і 23 грудня 1953 розстріляний. Тіло страченого Кобулова було піддано кремації, і прах похований на Донському кладовищі.

У 1955 році був розстріляний також його брат Амаяк, що працював на високих посадах в НКВД і користувався заступництвом Берії.

Посилання[ред. | ред. код]