Коваленко Анна Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коваленко Анна
Анна Коваленко на штабі 39 сотні.JPG
Народилася 5 травня 1991(1991-05-05) (28 років)
Буча, Київська область
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність журналістка
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Партія Слуга народу

Коваленко Анна у Вікісховищі?
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 10 вересня 2019

Анна Миколаївна Коваленко (нар. 5 травня 1991, Буча, Київська область[1]) — українська громадська активістка, журналістка, сотниця 39-ї жіночої сотні Самооборони Майдану, колишня радниця трьох міністрів оборони України та міністра інформаційної політики України. Експертка з питань оборони та безпеки.

Народний депутат України 9-го скликання[2]. Заступник Керівника Офісу Президента України з 4 вересня 2019 року[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

У 2013 році здобула ступінь Магістра театрознавства у Київському національному університеті театру кіно і телебачення. Прослухала курс «Військове командування та гуманітарне право» Женевського центру політики безпеки[en] (GCSP) в Женеві, Швейцарія. Аспірантка Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Публічне управління». Дисертаційне дослідження «Демократичний цивільний контроль над розвідкою і контррозвідкою в Україні».

Діяльність[ред. | ред. код]

  • З 06.2015 до теперішнього часу координаторка ГО «Антикорупційний рух України» (разом с В. Наливайченко, Е. Фірсовим, С. Носенко).
  • 12.2014 — 08.2015 — радниця Міністра інформаційної політики України Стеця Ю. Я.
  • 08.2015 — 10.2014 — радниця Міністра оборони України Полторака С. Т.
  • 06.2014 — 10.2014 — радниця Міністра оборони України Гелетея В. В.
  • 03.2014 — 06.2014 — радниця Міністра оборони України Коваля М. В.
  • 01.2014 до теперішнього часу — сотниця 39-ї сотні Самооборони Майдану (з 03.2014 Голова всеукраїнської ГО «39 жіноча сотня Самооборони Майдану»)
  • 07.2010 — 11.2010 — виконавча директорка ГО «Асоціація Європейських Журналістів. Українська секція».
  • 03.2008 — 12.2013 — журналістка, авторка та ведуча програм (ТРК «Радіо ЕРА», ТРК УкрлайфТВ, телеканал СТБ).
  • 11.2009 до теперішнього часу — заступниця директора зі зв'язків із громадськістю Видавничого дому «Антиквар». Організаторка культурних проектів в Україні, Франції та Португалії.

Керувала проєктом «Стратегічне лідерство: система безпеки та оборони України» у Києво-Могилянській бізнес-школі (KMBS). Працювала експерткою Інституту Джорджа Кеннана, Wilson Center, (м. Вашингтон, округ Колумбія, США).

Радниця голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Консультантка парламентського Комітету з питань оборони та безпеки України. Членкиня клубу дипломатичного представництва офісу зв'язку НАТО в Україні «Жінки на чолі реформ».

Участь у Революції гідності та реформуванні держави[ред. | ред. код]

Брала участь в акціях протесту на Євромайдані ще до силового розгону студентів 30 листопада 2013 року. Спочатку робила щогодинні включення для «Радіо Ера», потім взяла участь у патрулюванні Майдану та прилеглих територій. Брала участь у розробленні плану оборони адміністративних будівель від штурму силовиків. Згодом стала заступником сотника 11-ї сотні Самооборони. У середині січня 2014 року зорганізувала та очолила 39-ту жіночу сотню Самооборони Майдану. На час створення сотня налічувала понад 150 учасників. На цей час 39 сотня перетворена у всеукраїнську громадську організацію «жіноча сотня», в якій близько двох тисяч членів.

Як радниця міністрів оборони створювала Центр координації оперативної допомоги українській армії, а також гарячу лінію (колл-центр) для налагодження зв'язку та координації між блокпостами та волонтерами. Організовувала чисельні заходи з налагодження комунікації між апаратом МО, волонтерами, громадськістю та іншими державними органами. Брала участь у розробці програм реформування міністерства оборони та організації співпраці з НАТО, ОБСЄ, посольствами Канади та Норвегії. 

Як радниця міністра інформаційної політики працювала у складі комісії з відновлення телевізійного мовлення у зоні АТО.

На весні 2015 року приєдналась до команди «Антикорупційного руху», створення якого ініціював Валентин Наливайченко. Є однією із чотирьох координаторів Руху (разом із В. Наливайченко, Є. Фірсовим та С. Носенко). 

Політична діяльність[ред. | ред. код]

2014 року брала участь у виборах до ВРУ як кандидатка-самовисуванка по 206-му виборчому округу (Чернігів). ЦВК відмовила Коваленко у реєстрації з формального приводу[якого?] і цю відмову довелося скасовувати через суди двох інстанцій. З цієї причини у Коваленко залишилося всього два тижні для ведення передвиборної агітації. Незважаючи на це, вона набрала 9 % голосів (друге місце після місцевого олігарха Атрошенка).

Кандидатка у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року, № 35 у списку[4][5]. Фізична особа-підприємець. Безпартійнa[6]. Була обрана депутатом, але згодом склала повноваження, ставши натомість заступником керівника Офісу президента[7].

Член Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів[8].

Як голова ГО «Жіноча сотня» веде громадсько-політичну діяльність у напрямках ґендерної та культурної політики.

Нагороди[ред. | ред. код]

Наказом Міністра МВС була нагороджена бойовою зброєю — пістолетом «Форт-17».

Критика[ред. | ред. код]

У Києві 15 вересня 2019 року в ході акції ветеранів АТО і тимчасово переміщених осіб спалахнув скандал навколо заступника голови Офісу президента України Ганни Коваленко. У ході словесної перепалки, будучи заступником керівника Офісу президента, Ганна Коваленко звинуватила ветеранів — учасників бойових дій — в розв'язанні війни на сході України.[9] На що отримала критику від фракції ЄС щодо засудження будь-яких спроб зняти відповідальність з Росії та Путіна за тривалу збройну агресію проти України, так як українська дипломатія надала неспростовні докази перебування російських військ і зброї на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Відомості про кандидата в народні депутати України Центральна виборча комісія
  2. Верховна Рада України
  3. Указ Президента України від 4 вересня 2019 року № 653/2019 «Про призначення А.Коваленко Заступником Керівника Офісу Президента України»
  4. У першій десятці партії Зеленського люди зі штабу, борець і гендиректор 1+1 Українська правда (9 червня 2019)
  5. Партія «Слуга народу» обновила список кандидатів РБК-Україна (13.06.2019)
  6. Центральна виборча комісія
  7. Рада достроково припинила повноваження нардепа Коваленко. РБК-Украина (ru). Процитовано 2019-09-10. 
  8. Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019)
  9. Попытки переложить ответственность на ветеранов АТО за войну на Донбассе недопустимы, - Европейская Солидарность. ВИДЕО. censor.net.ua (ru). 17.09.19. 
  10. "Європейська Солідарність" засуджує спробу перекласти відповідальність за початок війни на сході з Росії на українських ветеранів АТО. interfax.com.ua. 17.09.2019. 

Джерела[ред. | ред. код]