Ковалець Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Сергій Ковалець
Serhiy Kovalets.JPG
Особові дані
Повне ім'я Сергій Іванович Ковалець
Народження 5 вересня 1968(1968-09-05) (50 років)
  с. Чехове, Кримська область
Зріст 178 см
Вага 74 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР і Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1986, 1989
1990—1991
1992—1995
1994—1996
1996
1996—1997
1997
1997—2000
1997—1999
2000—2002
2000
2002—2003
2002—2003
2003
2003—2004
2004
1986—2004
СРСР «Поділля» (Хм)
СРСР «Динамо» (К)
Україна «Динамо» (К)
Україна «Дніпро» (Д)
Нідерланди «Твенте»
Україна «Чорноморець»
Україна «Дніпро» (Д)
Україна «Карпати»
 Україна «Карпати-2»
Україна «Металург» (З)
 Україна «Металург-2»
Україна «Оболонь»
 Україна «Оболонь-2»
Україна «Красилів»
Україна «Волинь»
Україна «Борисфен»
Усього за кар'єру
74 (11)
34 (7)
84 (6)
30 (4)
0 (0)
11 (4)
1 (1)
62 (8)
14 (5)
31 (3)
4 (2)
27 (2)
2 (1)
5 (1)
8 (1)
3 (0)
390 (55)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1992—1994 Україна Україна 10 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2005—2008
2008—2009
2009
2010—2011
2012
2012
2012—2015
2016—2017
2017—
Україна «Металіст»
Україна «Львів»
Україна «Олександрія»
Україна «Оболонь»
Словаччина «Татран»
Україна «Металург» (З)
Україна Україна (U-21)
Литва «Тракай»
Словаччина «Татран»
(тренер)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 22 грудня 2017.

Сергі́й Іва́нович Ковале́ць (нар. 5 вересня 1968, с. Чехове, Кримська область) — радянський та український футболіст і тренер, був головним тренером молодіжної збірної України. Колишній півзахисник.

Закінчив Київський інститут фізкультури.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець ДЮСШ м. Красилів (Хмельницька область). Перші тренери — Віктор Андрійович Безрядін та Яків Давидович Горбачов.

Ковалець досі вдячний першим наставникам за вміння знайти підхід до кожного юного футболіста[1]:

« Сильні тренери, педагоги і психологи — таких зараз дуже мало. так це вірно »

У 1984 почав грати за дорослу команду «Случ» (Красилів), що була тоді одна з найсильніших в області. Наступного року запрошений до команди майстрів — хмельницького «Поділля». Тоді за регламентом у команді повинен був виступати один гравець віком до 18 років. На це місце взяли Сергія Ковальця.

У 1986 році пішов до армії. Виступав за армійський колектив «Зірка» (Бердичів), яку тренував тоді Мілетій Бальчос. У цій команді юнак вдосконалив майстерність і після закінчення терміну служби відразу отримав пропозицію від вінницької «Ниви». Але футболіст повернувся на рідну Хмельниччину — 1988—1989 роки провів у «Поділлі» (Хмельницький), де став одним з найкращих гравців. Надійшли запрошення від дніпропетровського «Дніпра» та «Шахтаря» (Донецьк), але Мирон Маркевич, тодішній головний тренер «Поділля», порадив футболістові переходити у київське «Динамо». Сергія запросив динамівський селекціонер Олег Базилевич і в жовтні 1989-го року гравець підписав контракт з київською командою.

Півзахисник відразу став потрапляти до основного складу і виграв з «Динамо» чемпіонат і Кубок СРСР 1990 року. Загалом початок 1990-х років склався для динамівців не надто успішно — після від'їзду Валерія Лобановського на Близький Схід команда не змогла перемогти у першому чемпіонаті незалежної України. Згодом разом з київською командою Ковалець виграв першості 1993 та 1994 років, Кубок України 1994.

Одним з найпам'ятніших матчів у своїй кар'єрі футболіст вважає поєдинок групового етапу Ліги чемпіонів 1994/95 «Динамо» — «Спартак». Поступаючись 0:2, кияни переломили хід поєдинку і здобули перемогу 3:2, а вирішальний, третій, м'яч забив Сергій Ребров після пасу Ковальця. Гравці виступали проти тодішнього тренера команди Йожефа Сабо, який мав непередбачуваний, запальний характер і часто вибирав не найраціональніші методи керування командою[2]. новий наставник Володимир Онищенко, який очолив «Динамо» у другій половині сезону 1994/95, планував змінювати склад і не бачив Ковальця серед футболістів основного складу.

На початку 1995 року перейшов до дніпропетровського «Дніпра», який навесні дійшов до фіналу Кубка України. Дніпропетровців тренував німецький спеціаліст Бернд Штанге. Саме він допоміг Ковальцю перебратися до закордонного клубу — другу половину сезону 1996/97 півзахисник провів на правах оренди в голландському «Твенте» і став призером чемпіонату Голландії[3].

Чемпіонат 1997/98 почав у «Дніпрі», потім перейшов до львівських «Карпат», які очолював Мирон Маркевич. Маркевич знав футболіста ще з часів його виступів за «Поділля» наприкінці 1980-х років. Півзахисник міцно увійшов до основного складу «зелено-білих», завоював з клубом бронзові медалі 1997/98 і став фіналістом Кубка України 1998/99.

Після закінчення чемпіонату 1999/2000 футболіста запросив до «Металурга» (Запоріжжя) Маркевич, який після неузгодженостей із керівництвом «Карпат» очолив запорізьку команду. Клуб значно покращив свої результати, піднявшись із 8-го на 4-те місце, що дозволяло виступати у Кубку УЄФА.

Завершував кар'єру у вищолігових українських клубах: першості 2002/03 та першу половину 2003/04 провів у «Оболоні» (Київ), другу половину 2003/04 — у «Волині» (Луцьк). Осінь 2004-го Ковалець почав у складі «Борисфена», який боровся за виживання у вищій лізі чемпіонату України. Ветеран зіграв лише 3 поєдинки, отримав травму й остаточно завершив виступи на найвищому рівні.

У червні 2005 р. Сергій Ковалець провів у Хмельницькому свій прощальний матч: «Динамо» Київ 90-х років зіграло внічию зі збірною клубів України 90-х років — 4:4[4].

Тренерська робота[ред. | ред. код]

Сергій Ковалець — головний тренер молодіжної збірної України.

Із 2005 року працював у тренерському штабі «Металіста» (Харків), де допомагав Миронові Маркевичу.

У жовтні 2008 року очолив ФК «Львів». Його асистентом став Юрій Беньо[5], проте не зміг зберегти «левам» прописку в Прем'єр-лізі і влітку 2009 року, після вильоту команди, покинув клуб.

З літа 2009 був головним тренером першолігової «Олександрії»[6], але вже в січні 2010 року Ковальця запросила прем'єрлігова «Оболонь»[7]. У тому сезоні Ковалець привів команду до 11 місця в чемпіонаті, а наступного — до 10. В сезоні 2010/2011 «Оболонь» під керівництвом Ковальця стала першою командою у світі, що змогла виграти у донецького «Шахтаря» на «Донбас-Арені» (0-1), це сталося 9 квітня 2011. Безпрограшна серія «гірників» налічувала 34-и матчі, із першої гри на цьому стадіоні. Крім того, в цьому сезоні в матчах із грандами (донецьким «Шахтарем» та київським «Динамо») «пивовари» змогли набрати 10-ть очок (єдина нічия — із «Динамо», на «Оболонь-Арені» 2:2).

Проте вже в наступному сезоні за перше коло не виграла жодного матчу і по завершення 15 туру, 31 жовтня 2011 року Ковальця було звільнено з посади головного тренера[8].

Із 20 січня 2012 року до кінця сезону працював у Словаччині, де очолював команду клубу «Татран»[9] і допоміг команді зберегти прописку в еліті.

24 липня 2012 року був представлений головним тренером запорізького «Металурга»[10]. В першому ж матчі «металурги» змогли відібрати очки в харківського «Металіста», зігравши з рахунком 1:1[11], але надалі команда лише програвала і вже 31 серпня того ж року Ковалець був звільнений з посади[12].

26 грудня 2012 року Виконком ФФУ призначив Ковальця головним тренером молодіжної збірної України[13].

Наприкінці серпня 2016 року очолив литовський клуб «Тракай»[14], але вже взимку 2016/17 залишив команду[15]. У жовтні 2017 року український фахівець вдруге очолив клуб з чемпіонату Словаччини «Татран»[16].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений з 1988 року. Разом з дружиною Анжелою виховує доньок Аліну (1989 р.н.) та Дарину (1998 р.н.) і сина Кирила (1993 р.н.)[17].

Статистики кар'єри[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Чемпіонат Єврокубки
Ігри Голи Ігри Голи
1986 СРСР «Поділля» Хмельницький 25 0
1988 0 0
1989 49 11
1990 СРСР «Динамо» Київ 11 2 5 0[18]
1991 23 5 7 2
1992 Україна «Динамо» Київ 12 1 4 0
1992/93 27 1
1993/94 28 2 2 0
1994/95 17 2 8 1
Україна «Дніпро» 15 3
1995/96 15 0
1996/97 Нідерланди «Твенте» Енсхеде 0 0
1997/98 Україна «Дніпро» 1 1 1 0
Україна «Карпати» Львів 15 2
1998/99 26 4
1999/00 21 2 2 0
2000/01 Україна «Металург» Запоріжжя 21 3
2001/02 10 0
2002/03 Україна «Оболонь» Київ 20 2
2003/04 7 0
Україна «Красилів-Оболонь» 5 1
Україна «Волинь» Луцьк 8 1
2004/05 Україна «Борисфен» Бориспіль 3 0

Титули та досягнення[ред. | ред. код]

Як гравець[ред. | ред. код]

«Динамо» (Київ)

«Дніпро» (Дніпро)

«Карпати» (Львів)

Як тренер[ред. | ред. код]

«Тракай» (Тракай)

Україна (U-21)

«Металіст» (Харків) як помічник Мирона Маркевича

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сергій Ковалець: «Моду на легіонерів треба пережити» (dynamomania.com, 13 березня 2003)
  2. Сергей Ковалец: «Хочу работать, а не разносить фишки» (dynamo.kiev.ua, 27 грудня 2004)(рос.)
  3. Архів сайту «ФК Поділля»
  4. Один із найяскравіших півзахисників України зіграв прощальний матч («Україна молода», 30 червня 2005)
  5. ФК «Львів» під покровом Ковальця і Беня (ua-football.com, 14 жовтня 2008)
  6. «UA-Футбол». Сергій Ковалець — головний тренер «Олександрії»
  7. «UA-Футбол». Сергей Ковалец: «Я вернулся в родную команду» (рос.)
  8. «UA-Футбол». Сергей Ковалец покидает «Оболонь» (рос.)
  9. «UA-Футбол». Ковалец трудоустроился в Словакии (рос.)
  10. «UA-Футбол». Сергей Ковалец — главный тренер запорожского «Металлурга» (рос.)
  11. Ковалец отбирает очки у Маркевича (рос.)
  12. «UA-Футбол». Официально: Ковалец уволен с поста тренера запорожского «Металлурга» (рос.)
  13. «UA-Футбол». Ковалец возглавил молодёжную сборную Украины (рос.)
  14. «UA-Футбол». Офіційно: Ковалець очолив «Тракай»
  15. «UA-Футбол». Сергій Ковалець: «В процесі переговорів по новому контракту не був знайдений компроміс»
  16. Ковалець очолив клуб зі Словаччини
  17. Лужний кричав на Шевченка (gazeta.ua, 13 квітня 2006)
  18. Євросезон 1990/91 враховано до 1990 року, 1991/92 — до 1991 року і т. д.

Посилання[ред. | ред. код]