Ковальчук Інна Георгіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інна Ковальчук
Інна Ковальчук.jpg
Народилася 2 вересня 1971(1971-09-02) (51 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність поетеса
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d]
Мова творів українська
Премії
  • Всеукраїнська літературна премія ім.Василя Мисика (2018)
  • Всеукраїнська літературна премія ім.Павла Тичини (2020)

Інна Георгіївна Ковальчук (народилася 2 вересня 1971[1], Київ) — українська поетеса і перекладач. Член Національної спілки письменників України, лауреат Літературної премії імені Павла Тичини за 2020 рік.

Життєпис[ред. | ред. код]

Інна Ковальчук народилась в Києві. Закінчила музичну школу по класу скрипки, спеціалізовану українсько-англійську школу № 112 імені Т. Г. Шевченка, філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, аспірантуру за спеціальністю «Сучасна російська мова».[2]

Працювала керівником служби зовнішніх зв'язків концерну «Наука» Міннауки України, служби зовнішніх зв'язків АТ ХК «Київміськбуд», керівником міжнародної служби народного депутата України Поляченка В. А., Почесного консула Республіки Чилі в Україні з правами державного нотаріату.[джерело?]

Творчість[ред. | ред. код]

Поетка, прозаїк, перекладач, літературний критик, автор семи збірок поезії «Курсиви долі» (2012), «Осінь покоління» (2013), «Свобода самоти» (2014), «Воскресле сонце» (2015), "Крещендо" (2017), "Пора індульгенцій" (2018), "Під знаком Діви" (2021), трьох збірочок віршів для дітей «Бе-ре-зень» (2013), «Відгадайки для малят» (2014), "Казки зимових вечорів" (2015), прози для дітей "Даринка" (2021), книги перекладів "У НІ СОН" (2018), книги перекладів сонетів Радко Радкова (2020), упорядник і перекладач українсько-македонської поетичної антології (2020). Член НСПУ, Асоціації ронделістів України. Почесний член Спілки незалежних письменників Болгарії, Дружества письменників Македонії, Дружества письменників Хорватії, та Дрежества письменників Чорногорії. Член журі літературних премій ім. Максиміліана Кирієнка-Волошина та ім. Шолом-Алейхема.

Твори перекладені російською, болгарською, македонською, польською, сербською, хорватською, іспанською, португальською, англійською мовами.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Лауреат міжнародного поетичного фестивалю «Зірка Різдва — 2014» у номінації «стилістична майстерність».
  • Лауреат міжнародної літературної премії «Гілка золотого каштану — 2014» за поетичну збірку «Свобода самоти».
  • Лауреат всеукраїнської літературної премії ім. Василя Мисика за поетичну збірку «Крещендо» (2018).
  • Лауреат всеукраїнської літературної премії ім. Павла Тичини за поетичну збірку «Пора індульгенцій» (2020).
  • Лауреат міжнародної літературної премії ім. Радко Радкова (Болгарія).
  • Лауреат міжнародної літературної нагороди ім. Кирила і Мефодія (Болгарія).
  • Лауреат міжнародної літературної нагороди «Вільям Шекспір» до дня пам'яті Шекспіра.
  • Лауреат міжнародної літературної премії ім. Клеменса Яницького «Яниціус» (Польща).
  • Нагороджена орденом святої праведної Анни другого ступеня.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. КОВАЛЬЧУК Інна Георгіївна. Архів оригіналу за 11 Січня 2015. Процитовано 12 Вересня 2015. 
  2. Петро Засенко (15 квітня 2013). Плекаючи дорідний плід. Українська літературна газета, №6(90). Процитовано 25 квітня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]