Ковальчук Андрій Трохимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ковальчук Андрій Трохимович
 Генерал-майор
Загальна інформація
Народження 28 квітня 1974(1974-04-28) (49 років)
Щитинь, Любешівський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Війни / битви
Командування
з 2021 Оперативне командування «Південь» ОК «Південь», командувач
2016—2021  ДШВ, нач. штабу
2014—2016
 80 ОДШБр, командир
????—2014
 80 ОАеМБр, начальник штабу
Нагороди та відзнаки
Герой України
Хрест бойових заслуг
Хрест бойових заслуг
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
CMNS: Ковальчук Андрій Трохимович у Вікісховищі

Андрі́й Трохи́мович Ковальчу́к (нар. 28 квітня 1974, с. Щитинь Любешівського району Волинської області) — генерал-майор Збройних сил України, командувач Оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ (з 2021)[1]. Командувач об'єднаного стратегічного угруповання військ (ОСУВ) «Олександрія» (2022)[2].

Начальник штабу — перший заступник командувача Десантно-штурмових військ ЗСУ (2016―2021), командир 80-ї бригади (2014―2016). Герой України[3].

У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ[4].

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище в 1997 році з відзнакою.

Після здобуття освіти починав службу на посаді командира взводу в 51-й механізованій дивізії. Потім обіймав посади начальника штабу танкового батальйону, командира механізованого батальйону, начальника штабу аеромобільного полку.

У 2004 році Андрій Ковальчук уперше закінчив Національну академію оборони України — за спеціальністю «бойове застосування та управління діями підрозділів (частин, з'єднань) Сухопутних військ». Здобув кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-тактичного рівня.

У 2005—2006 роках у званні майора брав участь у Миротворчій місії в Косово.

У 2011 році Андрій Ковальчук служив на посаді начальника штабу вертолітного загону в Ліберії.[5]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

На момент початку війни Андрій Ковальчук перебував на посаді начальника штабу 80-ї окремої аеромобільної бригади.[5]

У червні—липні 2014 року 1-ша аеромобільно-десантна рота 1-ї батальйонної тактичної групи 80-ї бригади в боях звільнила Лиман, Миколаївку та Слов'янськ. Потім десантники під керівництвом Ковальчука здійснили марш у напрямі населеного пункту Щастя з метою допомоги 3-й батальйонній тактичній групі. Згодом підрозділи спільно деблоковували Луганський аеропорт, при цьому полковник був поранений, проте продовжив виконувати завдання.

У серпні 2014 року призначений командувачем 80-ї окремої аеромобільної бригади.[6].

19 липня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а 10 жовтня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького II ступеня.

З березня 2016 року наказом міністра оборони був призначений на посаду начальника штабу — першого заступника командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України.[джерело?]

Нагородні атрибути звання Герой України полковнику Андрію Ковальчуку були вручені Президентом України Петром Порошенком під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності України 24 серпня 2016 року.

14 жовтня 2016 року присвоєно військове звання генерал-майора[7].

У 2018 році здобув ступінь магістра державного управління у Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського. А в червні того ж року отримав меч королеви Великої Британії Єлизавети ІІ, що традиційно, ще з 1996 року, отримують найкращі випускники Національного університету оборони України з рук військового аташе британського посольства[8].

У травні 2019 року певний час перебував на посаді начальника штабу — першого заступника командувача операції Об'єднаних сил.[9]

9 серпня 2021 року Андрія Ковальчука наказом Міністра оборони призначено на посаду командувача оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ.[10]

Волинянин брав активну участь у звільненні правобережної Херсонщини. Українські війська у листопаді 2022 року завершили успішний наступ у напрямку Херсона та вийшли до Дніпра. Під командуванням Андрія Ковальчука військові частини та з'єднання також діяли на Одещині, Запоріжжі й Миколаївщині. Російські загарбники зазнали значних втрат та відступили.

Російське вторгнення в Україну (2022)[ред. | ред. код]

Командувач об'єднаного стратегічного угруповання військ «Олександрія» (південний театр бойових дій)[2].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016) — за особисту мужність, героїзм і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[11]
  • Хрест бойових заслуг (27 липня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі[12]
  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (10 жовтня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[13]
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (19 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[14]
  • орден Данила Галицького (2 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[15].
  • почесний громадянин Любешівського району (2017)[16].
  • перехідний меч королеви Великої Британії Єлизавети II (випускнику Національного університету оборони імені Івана Черняховського, 2018)[17].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В оперативному командуванні «Південь» представили нового командувача. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 11 вересня 2022.
  2. а б Оперативне командування "Південь"/Operational Command “South”. www.facebook.com (укр.). Процитовано 11 вересня 2022.
  3. Указ Президента України №347/2016 Про присвоєння А.Ковальчуку звання Герой України.
  4. Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових // НВ. — 2022.
  5. а б Герой України, генерал Андрій Ковальчук: Ми будемо наступати однозначно – це справа честі за всіх загиблих десантників. Новинарня (укр.). 20 грудня 2018. Архів оригіналу за 11 Липня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
  6. Герой України генерал-майор Андрій Ковальчук: «Ми просто залишили зруйноване Луганське летовище, бо необхідності тримати його далі не було». Ирта-Fax. Архів оригіналу за 8 Грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
  7. Указ Президента України від 14 жовтня 2016 року № 452/2016 «Про присвоєння військових звань»
  8. Любешівчанину вручили меч королеви Великої Британії. lyubeshiv.rayon.in.ua (укр.). 16 червня 2018. Процитовано 11 вересня 2022.
  9. Цензор.НЕТ. Командування ООС вручило нагороди військовослужбовцям Десантно-штурмових військ. ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 8 Грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
  10. Зеленський провів кадрові призначення в ЗСУ: змінив командувачів Повітряних сил та Десантно-штурмових військ. espreso.tv (укр.). Архів оригіналу за 9 Серпня 2021. Процитовано 9 серпня 2021.
  11. Указ Президента України від 23 серпня 2016 року № 347/2016 «Про присвоєння А.Ковальчуку звання Герой України»
  12. Указ Президента України від 27 липня 2022 року № 533/2022 «Про нагородження відзнакою Президента України “Хрест бойових заслуг”»
  13. Указ Президента України від 10 жовтня 2015 року № 574/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  14. Указ Президента України від 19 липня 2014 року № 599/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  15. Указ Президента України від 2 травня 2022 року № 293/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  16. Кость Гарбарчук, «Зараз так склалося, що я краще знаю Луганську та Донецьку області, ніж рідну Волинь» [Архівовано 29 Серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Волинь-нова», 20 червня 2017 р.
  17. Волиняну вручили почесний королівський меч. газ. Волинь-нова, 19 червня 2018 р., с. 4

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 161
23 серпня 2016
Наступник:
Семенов Вячеслав Анатолійович Чибінєєв Валерій Вікторович