Коваль Олексій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ко́валь Олексі́й Володи́мирович
Художник ємальєр Олексій Коваль.jpg
Народження 16 жовтня 1977
Київ,  Україна
Навчання Республіканська художня школа ім.Т.Г.Шевченка (м.Київ), Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури (м.Київ)
Напрямок Гаряча емаль, живопис
Премії Премія імені Катерини Білокур
Сайт oleksiikoval.com

Ко́валь Олексі́й Володи́мирович ( нар. 16 жовтня 1977, Київ) — український художник емальєр, колекціонер, етнознавець, член Національної спілки художників України. Лауреат Премії імені Катерини Білокур (2020).

Творча біографія[ред. | ред. код]

У 1996 році закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка[1] (клас живопису). З 1996 по 2002 роки навчався в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури,[2] факультет живопису (майстерня В. І. Забашти). З 2000року працює у монументальному мистецтві. У його доробку –– фрески, мозаїки, ескізи вітражів.

Олексій Коваль розробляв проекти та реалізовував їх з українськими та закордонними  архітекторами, зокрема С. М. Миргородським, Ю. Остапенко, В. Завгороднею, К. Любек, М. Бізатті. З 2006 по 2009 роки навчався техніці гарячої емалі в майстерні І. М. Кириченка та вивчав особливості техніки у приватних майстернях світу: в країнах Європи, Китаї, Індії. З 2009 року працює, використовуючи різні можливості техніки та матеріали.

Олексій Коваль - автор монументальних картин з емалі. Емаль — довготривала техніка не тільки з огляду на її стійкість до впливу часу та дії зовнішніх чинників. Сама робота над однією картиною може займати рік від задуму до створення, особливо коли йдеться про кількаметрові панно. Олексій Коваль починав навчатися техніці гарячої емалі у приватній майстерні Івана Кириченка і засвоїв своєрідний графічний підхід до роботи із живописною емаллю. У роботі з емаллю Олексій Коваль застосовує сегментовані мідні дошки з попередньо протравленим заглибленим рельєфом — подібні до підготовлених до друку офортних форм.Поєднання заглибленого рельєфу на міді і переливів опуклої напівпрозорої емалі надає роботам оптичну багатовимірність. Перед тим як розрізати мідну дошку на фрагменти для випікання емалі, Олексій друкує форми-протоемалі на папері — виготовляє естампи, ідентичні відбиткам офорту.

Виставки[ред. | ред. код]

Персональні[ред. | ред. код]

  • 2020 — «Жива Земля», галерея Portal11[3], м. Київ
  • 2020 — «З минулого в майбутнє», Український архів — музей, м. Клівленд, США
  • 2019—2020 — «Мова емалі», галерея Бейолу, м. Стамбул, Туреччина[4]
  • 2019 — «З минулого в майбутнє», Музей народної архітектури та побуту «Пирогів», м. Київ
  • 2019 — «Мова емалі», Верховна Рада України, м. Київ
  • 2019 — «Навколо», галерея «Триптих Арт»[5], м. Київ
  • 2019 — «Мова емалі», Національний заповідник «Софія Київська», м. Київ
  • 2019 — «Земля і Небо», галерея «Зелена Канапа», м. Львів
  • 2018 — Український національний музей, м. Чикаго, США
  • 2018 — «Олексій Коваль: Емалі. Історія. Україна. Світ», Чернівецький художній музей, м. Чернівці[6]
  • 2018 — «Олексій Коваль: Емалі. Історія. Україна. Світ», Хмельницький обласний художній музей, м. Хмельницький[7]
  • 2018 — «Олексій Коваль: Емалі. Історія. Україна. Світ», Музей мистецтв Прикарпаття, м. Івано-Франківськ[8]
  • 2018 — «Олексій Коваль: Емалі. Історія. Україна. Світ», Тернопільський обласний художній музей, м. Тернопіль[9]
  • 2018 — галерея «Триптих Арт», м. Київ
  • 2017 — «Український портрет», галерея КУМФ, м. Торонто, Канада
  • 2017 — «Олексій Коваль: Емалі. Історія. Україна. Світ», Національний музей ім. А.Шептицького, м. Львів[10]
  • 2017 — «Зустріч», галерея «Зелена канапа», м. Львів
  • 2016 — «Радощі життя», галерея «Менора», м. Дніпро 
  • 2016 — «Зимовий сад[11]», Музей українського живопису, м. Дніпро
  • 2016 — «Червона лінія», Музей духовних скарбів[12], м. Київ
  • 2016 — «Лінії життя», галерея «Триптих Арт», м. Київ
  • 2015 — «Магічний світ», галерея «Сади Перемоги»[13], м. Одеса
  • 2015 — «Пілігріми», галерея «Парсуна»[14], м. Київ
  • 2015 — «Світи. Погляди. Подорожі», галерея «Зелена канапа», м. Львів

Симпозіуми, пленери[ред. | ред. код]

  • 2019 — Міжнародний фестиваль емалі, «Музей українського живопису», м. Дніпро
  • 2016 — «International puppets festival», м. Рига (Латвія)
  • 2016 — «Internationaler PUPPENFrühling 2016»[15], м. Мюнстер (Німеччина)
  • 2016 — Майстер класи з лакового живопису, Університет Мистецтв, м. Ханой, В'єтнам
  • 2015 — «Kraft Vilnus», м.Вільнюс (Литва)
  • 2013 — «Медитативна Покхара», м. Покхара (Непал)
  • 2012, 2015, 2016 — Міжнародний симпозіум в м.Разлог (Болгарія)
  • 2004—2012 — Симпозіум художників, м.Хвар, м. Дубровник, м.Задар (Хорватія)
  • 2001 — «Пейзажі Флоренції», м.Флоренція (Італія)
  • 1998—2004 — Конгрес молодих митців, м.Алупка, м.Чернівці (Україна)

Колективні                      [ред. | ред. код]

Серії робіт[ред. | ред. код]

Українська серія[ред. | ред. код]

"Перед побаченням", емалі, мідь, левкас, 2016. Серія "Українська серія".

Українська Серія налічує 30 творів і починає свій відлік із диптиху «Українські весільні портрети». Перші твори світ побачив у 2015 році у Києві. Після цього серія виставлялася в Львівському національному музеї ім. Шептицького (2017р.), Тернопільському обласному художньому музеї (2018р.), Музеї мистецтв Прикарпаття (2018р.), Художніх музеях Чернівців та Хмельницького (2018р.), Національному заповіднику Софія Київська (2019р.), Національному музеї народної архітектури та побуту України «Пирогів» (2019 р.) та кулуарах Верховної Ради України (2019р.). Роботу над цією темою художник планує продовжувати, доповнюючи новими творами як у техніці емалі, так і у інших техніках. За задумом художника, український проект має бути дуже масштабним, адже він має стати явищем, помітним із суттєвої історичної дистанції.

Мала українська серія[ред. | ред. код]

"Парубок", емалі, мідь, ретро світлина, 2018. Серія "Мала українська серія".

В основу композицій етносерії покладено старі чорно-білі світлини. Колекційні фотореліквії автор поєднує з візерунками зі старих килимів, рушників, вишиванок, порохівниць. Композиційною особливістю серії є видовжені форми панно, на зразок традиційних українських вишитих рушників – оберегів. Інтерпретовані орнаментальні схеми є знаковими взірцями вишивок, рушників з мотивами « Дерева Життя» та килимів з обереговою символікою. Вперше "Мала українська серія" була презентована для перегляду в галереї КУМФ, м. Торонто, Канада на виставці "Український портрет" у 2018.

Місця сили[ред. | ред. код]

"Пінія", емалі, мідь, 2019. Серія "Місця сили".

Серія складається з творчих робіт Олексія Коваля, присвячених оточуючому світу. До серії належать такі твори, як: "Великі дерева", "Весна іде", "Зірки. Платани. Барселона", "Полуничні дерева", "Тераси", "Золота ріка", "Пінія". Робота над серією розпочалась в 2015. Перші твори було продемонстровано на виставках в галереях "Триптих Арт", "Зелена канапа", "Парсуна".

Ляльки[ред. | ред. код]

Файл:Дари волхвів емалі мідь.jpg
"Дари волхвів", емалі, мідь, бронза, 2015. Серія "Ляльки".

Серія емалей «Ляльки» складається із більш ніж тридцяти робіт. Завдяки рельєфному трактуванню облич та рук персонажів, відкритим обрисам та виступаючим елементам, емалі із цього циклу балансують на межі з малими скульптурними формами. Образи, що постають у галереї «ляльок» є міфологічними, окрім загальновідомих міфічних персонажів (біблійних волхвів, казкових гігантів), художник викликає до життя таких постатей як: морського царя, генерала-лахмітника, пірата й піратриці, сторожів воріт.

Символи[ред. | ред. код]

"Господар", емалі, мідь, 2020, Серія "Символи".

До серії увійшли твори, що, в першу чергу, присвячені українським символам. Це - "Соняшник", "Мотанка", "Земля", "Чумацький шлях", "Калина", "Трави". Роботи з даної серії експонувались в галереї "Триптих Арт" (м.Київ), галереї "Portal 11" (м.Київ), в виставкових залах Національного заповідника "Софія Київська", в залах Національної спілки художників України. Панно "Чумацький шлях" було презентовано в місті Нью Йорк, США в 2019р. та зараз є надбанням Greater Columbus Convention Center[17], м.Коламбус, штат Огайо, США.

Східна серія[ред. | ред. код]

"Ніч. Магнолії" (фрагмент), емалі, мідь, 2014. Серія "Східна серія".

Створена після подорожі до Індії у 2008р. До серії увійшли портрети, пейзажі та орнаментальні композиції Серія нараховує 18 авторських робіт. Деякі з творів, що увійшли до цієї серії, було експоновано на персональній виставці художника в галереї "Beyoglu" мерії міста Стамбул, Туреччина в 2019-2020рр.

Музеї та приватні колекції[ред. | ред. код]

Твори знаходяться в музеях та приватних колекціях: Національний музей у Львові ім. А.Шептицького (м. Львів), Канадсько-Українська Мистецька Фундація (м.Торонто, Канада), Greater Columbus Convention Center[17] (м.Коламбус, штат Огайо, США), Juanita Folmsbee Collection (м.Марракеш, Марокко), Reese Brothers Productions[18] (США), приватна колекція Понамарчук І.[19], Художній музей (м. Чернівці), Художній музей (м. Хмельницький), Музей українського живопису, м. Дніпро, Тернопільський обласний художній музей.

Олексій Коваль - колекціонер[ред. | ред. код]

Олексій Коваль вивчає та колекціонує роботи українських художників-графіків. В його приватній колекції налічується більше 100 робіт таких визнаних українських митців, як: Георгій Якутович (1930-2000), Анатолій Базилевич (1926-2005), Михайло Дерегус (1904-1997), Стефанія Гебус-Баранецька (1905-1985), Олена Кульчицька (1877-1967), Тетяна Яблонська (1917-2005), Микола Попов (1927-2010), Павло Бедзір (1926-2002), Роман Романишин (1957), Костянтин Калинович (1959), Оксана Стратійчук (1968) та інших. Окрім графіки Олексій досліджує та колекціонує український народний одяг, предмети побуту українців XIX-поч.ХХст., малу скульптурну форму країн Європи.

Публікації[ред. | ред. код]

Друковані видання[ред. | ред. код]

  1. Журнал «Пам’ятки України», №1-2 (245-246), 2018, стр.58-67
  2. Журнал «Образотворче мистецтво», №3, 2017, стр. 44-46
  3. Журнал «Ukrainian people»[20], 16 лютого 2017
  4. Журнал «Разом»[21], №49, 2017, стр.26-27
  5. Журнал «ID. Interior Design»[22], №12-01, 2016-2017
  6. Журнал «Антиквар», № 5-6, 2016, стр.138-143
  7. Журнал «Країна», №4 (307), 2016, стр.11
  8. Журнал «Міжнародний туризм», №2 (128), 2016, стр.120-125
  9. Газета «Turkiye»[23], січень 2020
  10. Газета «Сьогодні», 22 травня, 2018
  11. Газета «Форвард», 2 березня, 2018
  12. Газета української діаспори в Америці «Новий шлях»[24], 21 березня, 2017, стр.12
  13. Газета «Свобода» (США), 10 березня 2017
  14. Газета «Сьогодні», 30 березня 2017
  15. Газета «День», №56 (454), 21 травня 2015

Інтернет видання[ред. | ред. код]

  1.  «Вічні картини емальєра Олексія Коваля» [25]
  2.  «Як Коваль вишиває квіти зі скла»[26]
  3.  «Емалі Олексія Коваля»[27]
  4.  «Емалі потужні і вимагають навколо себе простору»[28]
  5.  «Емалі Олексія Коваля, або навіщо створювати те, що неможливо зруйнувати»[29]
  6.  «Олексій Коваль: Емалі. Історія. Україна. Світ»[30]
  7.  «Художник Олексій Коваль малює емаллю та вогнем»[31]
  8.  «Олексій Коваль. Місця сили»[32]
  9.  «Майстер-емальєр Олексій Коваль любить світ і хоче, щоб світ любив Україну»[33]
  10.  «Вічність емалі у творах Олексія Коваля»[34]
  11.  «В пошуках вічного мистецтва»[35]
  12.  «Як Коваль вишиває квіти зі скла»[36]
  13.  «Київський художник Олексій Коваль»[37]
  14.  «Зміст і краса емаллю»[38]

Фільми[ред. | ред. код]

«Олексій Коваль», режисер Андрій Павлюк, 2015, Київський міжнародний фестиваль короткометражних фільмів.

Окремі видання[ред. | ред. код]

"Oleksii Koval": Альбом-каталог. - К.: Art Huss[39], 2016 - 127c. - ISBN 978-617-711074-2. (укр.) (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Catalogue Contemporary Ukrainian Graphics at the Turn of the XXI/XXI Century [40]produced in conjunction with an exhibition at the Ukrainian institute of Modern Art (UIMA). 2320 W. Chicago Ave., Chicago, IL.
Олексій КовальPicto infobox cinema.png
Жанр Документальний
Режисер Андрій Павлюк
Оператор Олександр Яровий
Музика Awakening, Rakesh Chaurasia, Rupak Kulkarni, Sunil Das, Ulhas Bapat, Madhu Dhumal
Звукорежисер Роман Черенов
Країна Україна
Дата виходу 2015

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://dergartschool.kiev.ua/
  2. http://naoma.edu.ua/ua/news/
  3. Олексій Коваль | PORTAL 11. PORTAL 11 - сучасна арт галерея українських художників | Київ (uk). 2016-01-05. Процитовано 2021-01-25. 
  4. 26 Aralık 2019 ve 17 Ocak 2020 tarihleri arasında ‪Başkanlık Binası Sergi Salonu’nda Ukraynalı sanatçı Oleksii Koval’ın "Emaye Dili" sergisi düzenlenecektir - Новини Генерального консульства. istanbul.old.mfa.gov.ua (ua). Процитовано 2021-01-25. 
  5. https://www.triptych-art.com/?lang=en
  6. В Чернівцях — виставка картин в техніці гарячої емалі | (ru-RU). Процитовано 2021-01-25. 
  7. Відкриття мистецького проекту Олексія Коваля “Емалі:Історія.Україна.Світ” | Управління інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації. kultura.km.ua. Процитовано 2021-01-25. 
  8. Мистецтво ювелірів демонструє тематична виставка в Івано-Франківську (ВІДЕО) (uk). Процитовано 2021-01-25. 
  9. Олексій Коваль. Емалі:Історія. Україна. Світ. Афіша Тернополя - moemisto.ua.. moemisto.ua (uk). Процитовано 2021-01-25. 
  10. Олексій Коваль. Мистецький проект "Емалі Історія Україна Світ". Афіша розваг Львова (uk). Процитовано 2021-01-25. 
  11. Виставка. Андрій КописовМузей українського живопису. museum.net.ua. Процитовано 2021-01-25. 
  12. Червоні лінії життя на емалях Олексія Коваля. ART Ukraine. Процитовано 2021-01-25. 
  13. http://sadypobedy.od.ua/gallery/
  14. http://parsuna.ua/
  15. https://www.teddybaer-total.de/de/the-show/
  16. https://redwoodartgroup.com/artexpo-new-york/
  17. а б https://columbusconventions.com/
  18. https://www.reesebrothersproductions.com/work.html
  19. https://kmr.gov.ua/uk/content/ponamarchuk-igor-tarasovych
  20. а б https://ukrpeople.com/
  21. а б https://razom.media/
  22. а б https://www.idmagazine.com.ua/
  23. а б http://www.turkiyegazetesi.com.tr/
  24. а б https://www.newpathway.ca/about-us/
  25. “ВІЧНІ” КАРТИНИ ЕМАЛЬЄРА ОЛЕКСІЯ КОВАЛЯ. Ukrainian people (uk). 2020-02-07. Процитовано 2021-01-27. 
  26. Час i Подii. www.chasipodii.net. Процитовано 2021-01-27. 
  27. Емалі Олексія Коваля -Музей українського живопису. museum.net.ua. Процитовано 2021-01-27. 
  28. Олексій Коваль “Емалі – потужні і потребують навколо себе простору.”. UaPost - Ukrainian American Media. Процитовано 2021-01-27. 
  29. Емалі Олексія Коваля, або Навіщо створювати те, що неможливо зруйнувати?. ART Ukraine. Процитовано 2021-01-27. 
  30. Олексій Коваль: Емалі. Історія. Україна. Світ | 2018 рік | Виставки | Художній музей. artmuseum.te.ua. Процитовано 2021-01-27. 
  31. Художник Олексій Коваль малює емаллю та вогнем - 20 хвилин. te.20minut.ua (uk). Процитовано 2021-01-27. 
  32. Алексей Коваль: Места силы | CHERNOZEM.INFO. СHERNOZEM.INFO портал візуальної культури (uk). Процитовано 2021-01-27. 
  33. Майстер-емальєр Олексій Коваль любить світ і хоче, щоб світ любив Україну. РАЗОМ Media Group (en-US). 2017-09-19. Процитовано 2021-01-27. 
  34. Вічність емалі у творах Олексія Коваля (фото) – Терен (uk). Процитовано 2021-01-27. 
  35. В поисках вечного искусства: эмали Алексея Коваля. Антиквар (uk). 2016-10-11. Процитовано 2021-01-27. 
  36. Як Коваль «вишиває» квіти зі скла. Тижневик "Номер один" (uk). Процитовано 2021-01-27. 
  37. КИЇВСЬКИЙ ХУДОЖНИК ОЛЕКСІЙ КОВАЛЬ... (uk). Процитовано 2021-01-27. 
  38. Зміст і краса емаллю. газета Проскурів (uk). 2018-04-26. Процитовано 2021-01-27. 
  39. https://www.arthuss.com.ua/
  40. UIMA. https://uima-chicago.org.