Ковач Павло Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ковач Павло Павлович
Павло ковач.png
Народження 9 червня 1959(1959-06-09) (61 рік)
Свобода, Берегівський район, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Навчання Закарпатський художній інститут
Діяльність художник

Павло Павлович Ковач (нар. 9 червня 1959, Свобода) — український художник, куратор[1], живописець, графік, перформер, вчитель, учасник групи «Поп-транс», співзасновник галереї «Коридор» та музею-майстерні Павла Бедзира, член спілки художників України.

Живе та працює в Ужгороді.

Життєпис[ред. | ред. код]

Павло Ковач народився 9 червня 1959 року в с. Свобода (Берегівський район, Закарпаття). У 1976 році вступив в Ужгородське училище прикладного мистецтва на відділення художньої обробки металу. Навчався у Василя Петрецького, Івана Маснюка, Шандора Петкі, Йосипа Пала та інших відомих художників Закарпаття. У 1978 році познайомився з Павлом Бедзіром: авангардним художником, майстром абстрактного мистецтва та творчим дисидентом. Ця зустріч мала величезне значення у творчому розвитку молодого художника[2].

З 1984 року Павло розпочав виставкову діяльність, а через 5 років взяв участь у міжнародному бієнале. З 1989 по 2002 рік працює вчителем малювання у Ужгородській гімназії. У 1998 році входить до мистецької групи «Поп-транс», з якої проводяться десятки виставок у Бостоні, Берліні, Парижі, Києві та в інших містах України[3].

З 2002 року Павло Ковач займається реконструкцією та реставраційною роботою. Він відновлює розписи Хрестовоздвиженського кафедрального греко-католицького собору в Ужгороді, а також церкви в с. Білки, що в Іршавському районі Закарпаття. В 2003 започатковує неформальну Галерею «Коридор», що об'єднує митців, музикантів та літераторів з нетрадиційною формою художнього висловлювання[4]. В 2009 році ініційовує перше вручення премії Павла Бедзира — її отримав Роберт Саллер за твір «Ксенія». В 2011 лауреатом премії став Володимир Топій. В різні роки нею були нагороджені Антон Варга, Петро Ряска та Данило Ковач. В 2016 році засновує майстернею-музеєм Павла Бедзира[5], де діє бібліотека заснована ще Павлом Бедзиром, проводяться зустрічі з художниками, презентації проектів, портфоліо, ревю та дискусії, події та виставки, пов'язані з діяльністю резиденції «Вибачте, вільних номерів немає».[6]

Творчість[ред. | ред. код]

Павло Ковач займається живописом, інсталяцією, відео-перформансом. Він підкреслює, що не працює у єдиному стилі і позитивно ставиться до всіх форм мистецтва.

Роботи художника виставлялися у художній галереї сучасного мистецтва Bottega, Щербенко артцентрі,[7] Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький арсенал», Музеї історії міста Києва, Карась Галереї (усі вони знаходяться в м. Київ). Роботи митця демонстрували в ILKO Gallery, галереї «Ужгород» (Ужгород), галереї Коридор (Ужгород), в Галереї Дзиґа[8], Галереї Гаррі Боумена (Львів), галереї Детенпула (Львів)[9], а також у галереях та на фестивалях в Польщі, Угорщині, Словаччини, Італії, США та в інших країнах[10]. Учасник проекту Відкритий архів[11] та проекту Відкритої групи "ArsLongaVitaBrevis"[12].

Павло Павлович Ковач курував виставки, відомий своїми перформансами та особливо справою збереження пам'яті про життя і творчість Павла Бедзира, якого він називає своїм вчителем.[13][14] Також, неформальний вчитель вплинув на молодше покоління художників Закарпаття, серед яких Аттіла та Томаш Гажлінскі, Антон Варга, Петро Ряска, Павло Ковач молодший, Данило Ковач, Юрій Білей, Станіслав Туріна.


Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Покровці» у «Коридорі». MUKACHEVO.NET (uk-UA). Процитовано 2020-09-18. 
  2. КОВАЧ ПАВЛО (старший). zakarpat.brovdi.art (uk-ua). Процитовано 2020-06-08. 
  3. Ужгородський “Поп-Транс” виставляється в мистецькій галереї Гері Боумена у Львові @ Закарпаття онлайн. Закарпаття онлайн. Процитовано 2020-06-08. 
  4. 15 років галереї Коридор. Varosh (uk). 2018-03-20. Процитовано 2020-06-08. 
  5. Uzhgorod.in. Комната-музей Павла Бедзира (АНОНС). uzhgorod.in (ru-RU). Процитовано 2020-09-18. 
  6. Арт-гид по современному искусству Украины. Часть 2. Процитовано 2020-05-15. 
  7. Мистецтво і страждання у проекті Павла Ковача. ART Ukraine. Процитовано 2020-09-18. 
  8. » Archive » пожовкле листя або Зріз Контекстної Присутності (uk). Процитовано 2020-09-18. 
  9. Tumblr. Tumblr. Процитовано 2020-09-18. 
  10. Павло Ковач: художник без рамок. Varosh (uk). 2020-04-28. Процитовано 2020-06-08. 
  11. Вiдкритий архiв. openarchive.com.ua. Процитовано 2020-09-18. 
  12. Ars longa vita brevis - ВІДКРИТА ГРУПА. open-group.org.ua. Процитовано 2020-09-18. 
  13. Карпенко, Дмитро. Павло Ковач: „Я вільний від усіляких стилів, бо маю інші пріоритети“. Український журнал. Процитовано 2020-09-18. 
  14. Історія художника Бедзіра, яка розповідає про життя покоління. Українська правда _Життя. Процитовано 2020-09-18. 

Відео[ред. | ред. код]

Відео перформансів та робіт[ред. | ред. код]

Мовчання Сфінкса. Перформанс на Тиждні актуального мистецтва, Львів, 2016

Перформанс Павла Ковача на Тиждні актуального мистецтва, Львів, 2015

Робота Павла Ковача в проекті "Тимчасова виставка.Ситуація", Галерея Коридор, Ужгород, 2014

Перформанс "Повішання картини" 1990-ті, Дрогобич

Інтервью[ред. | ред. код]

Відеопортрет художника

Павло Ковач про виставку "Культурний ландшафт". "Ранок на Тисі" (24.10.17)

Павло Ковач про здобуття ордена Кирила та Мефодія. «Ранок з UA: Закарпаття» (27.01.2020)

Ужгородцям і гостям міста презентували ювілейну "Стіну" Павла Ковача

"Мистецтво жити". В сплетінні епох. Павло Ковач телеканал Тиса-1, (30.04.13)