Ковзкий затвор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ковзаючий затвор від Mauser 98

Ковзаючий затвор — механізм вогнепальної стрілецької зброї, що забезпечує відкривання і закривання каналу ствола шляхом прямолінійного поступального руху затвора уздовж осі ствола.

Механізм[ред.ред. код]

Карабін, що використовує ковзаючий затвор, стріляє унітарним патроном і для відкриття і запирання ствола затвор рухається в особливій коробці назад вперед і по своїй осі. Переміщення затвору здійснюється рукояткою, яка кріпиться збоку до затвору, і для запирання каналу ствола затвор повертається зліва направо до упору гребеня затвора в праву стінку (плече) коробки. При відкритті затвора особливий пристрій (екстрактор), розміщений в його гребені, витягує із патронника стріляну гільзу; при запиранні каналу ствол затвор вводить в патронник патрон і в той же час зводить ударник, для запалювання капсуля при пострілі.

До недоліків поздовжньо-ковзного затвора відносяться необхідність конструктивно забезпечити великий поздовжній хід — не менше довжини патрона, що веде до збільшення сукупної довжини ствольної коробки, отже — і зброї в цілому, збільшенню маси і витрати металу. Крім того, в більшості випадків потрібне застосування спеціального замикаючого пристрою, так чи інакше утримує затвор у казенного зрізу стовбура під час пострілу.

Історія[ред.ред. код]

Гвинтівка Дрейзе[ред.ред. код]

Ковзаючий затвор гвинтівки Дрейзе

В середині ХІХ століття стали в великих кількостях з'являтися конструкції гвинтівок, які заряджались з казенника. В них застосовувались різні конструкції затворів: відкидні, кранові та інші. Однією з найбільш вдалих і перспективних гвинтівок, які заряжались з казенника була гвинтівка Дрейзе 1841 року, яка була вперше оснащена ковзаючим затвором. Сама по собі вона була недосконала: використовувався паперовий патрон з капсулем, який розташовувався на дні, через що для пострілу його потрібно було протикати довгою голкою, яка часто ламалася. Але це вже був справжній патрон, да і ковзаючий затвор виявився достатньо зручним у використанні і тому став достатньо популярним.

Гвинтівка Дрейзе моделі 1841 року

Затвор у гвинтівки Дрейзе представляв собою трубку, яка ковзала вперед і назад в ствольній коробці, яка складала продовження ствола, і яка містила в собі замочний механізм. Замикання його здійснювалося поворотом за годинниковою стрілкою, в якості єдиного бойового виступу при цьому використовувалася рукоятка, що заходила для цього за скіс масивної ствольної коробки (подібно до того, як здійснюється фіксація у віконному шпінгалеті). Прорив газів частково усувався надвиганням конічної виїмки переднього кінця затвора на конічний задній обріз ствола. Щільне притискання затвора до поверхні конуса досягалося тим, що скіс, за який здійснювалося замикання, мав похилу поверхню.

Гвинтівка Дрейзе мала численні переваги. Скорострільність її була достатньо висока для того часу (до 10-12 пострілів на хвилину) завдяки тому, що всі операції по відмиканню і замиканню каналу ствола, його відкривання і закривання, досилання патрона в ствол, а також постановка ударника на бойовий взвод здійснювалися одним рухом по «перекручуванні» затвора. Не було необхідності ні рукою досилати патрон, заштовхуючи його в ствол, ні окремо зводити курок, як в системах з відкидним або крановим затвором. Однак внаслідок своїх не менш численних недоліків ця гвинтівка свого часу не отримала належної уваги. Згодом було створено певну кількість систем з ковзаючими затворами, що в певній мірі повторювали конструкцію Дрейзе, у тому числі — гвинтівки Гріна, Ліндрена, Террі тощо, але практично всі вони були маловдалими і особливого поширення не отримали.

Гвинтівка Шасспо[ред.ред. код]

Гвинтівка Шасспо з багнетом
Затвор гвинтівки Шасспо

Наступна вдала і масово застосовувана конструкція військової гвинтівки з поздовжньо-ковзаючим затвором з'явилася лише через більш ніж 20 років після Дрейзе у Франції — голчаста гвинтівка Шасспо. Гвинтівка Шасспо, прийнята у Французькій Імперії в 1866 році, мала всі основні конструктивні риси, які згодом будуть характерні для однозарядних і магазинних гвинтівок з поздовжньо-ковзаючим затвором. Навіть зовні її затвор був схожий на сучасний. Як і гвинтівка Дрейзе, вона мала поздовжньо-ковзний затвор, який замикався поворотом, єдина істотна відмінність полягала в тому, що капсуль в її паперовому патроні був розташований не в дінцю кулі, а біля основи гільзи, що дозволило вкоротити голку і зробити зброю по-справжньому надійною. Крім того, потужний 11-мм патрон надавав їй дуже хорошу для свого часу балістику.

Гвинтівки 1867–1870 рр.[ред.ред. код]

У 1867 році в Російській Імперії взяли частково схожу на системи Дрейзе і Шасспо гольчату гвинтівку Карлі, яка використовувалася ще навіть у російсько-турецькій війні 1877-78 років. Приблизно тоді ж, у 1868 році, в Італії була введена голчаста гвинтівка Каркано, яка перероблялась зі старих 7-лінійних рушниць, які заряджались з дула — вона вважалась невдалою.

В Америці в той же самий час був створений цілий ряд дуже скорострільних для свого часу магазинних гвинтівок з поздовжньо ковзаючим затвором, рухом якого керувала рухлива спускова скоба (система Генрі). У них використовувалися малопотужні патрони револьверного типу з кільцевим займанням, тому військове застосування їх було досить обмеженим, проте вони були виключно популярні і зіграли велику роль в освоєнні «Дикого Заходу».

Гвинтівка Бердана[ред.ред. код]

Розрізана модель гвинтівки Бердана

У 1870 році в Російській Імперії була прийнята гвинтівка американської системи Бердана, що мала в цілому схожий по конструкції на французький поздовжньо-ковзний затвор, але вже використовувала більш досконалі патрони центрального займання з металевою гільзою, що дозволило остаточно вирішити проблеми з досягненням обтюрациї і в цілому підвищити надійність роботи зброї. При використанні такого патрона вельми зручним виявилося те, що стріляна гільза легко і природно витягалася з патронника за допомогою встановленого спереду на ковзному затворі підпружиненого гачка-викидача (екстрактора) при його ході назад. В інших системах, де затвор не мав великого поздовжнього переміщення, доводилося або виколупувати гільзу з патронника вручну пальцями, або застосовувати для її видалення додаткові пристрої, що ускладнювали конструкцію зброї і знижували її надійність. Досилання патронів також здійснювалося самим затвором при його русі вперед, що виключало необхідність вставляти патрон в патронник стовбура рукою, досить було вкинути його у вікно ствольної коробки. Тому після переходу на металеву гільзу поздовжньо-ковзний затвор виявився найбільш зручним і відразу отримав широке поширення.

Гвинтівки 1871–1898 рр.[ред.ред. код]

У 1871 році в Німеччині була прийнята гвинтівка Gewehr 1871 конструкції братів Петера Пауля і Вільгельма Маузера під патрон з металевою гільзою, також з ковзаючим затвором. За німцями послідували французи, в 1874 році прийнявши гвинтівку Гра, що являла собою переробку голчастої системи Шасспо під патрон з металевою гільзою. Старі гвинтівки з відкидними і клиновими затворами проіснували ще до кінця XIX століття, але нові військові системи після середини 1870-х років створювалися майже виключно з ковзаючими затворами.

Коли в останній чверті XIX століття була поставлена ​​задача створення нової військової магазинної гвинтівки, поздовжньо-ковзний затвор знову проявив свої позитивні якості, оскільки дозволяв найбільш зручно здійснити подачу патронів з магазину. У другій половині 1880-х — початку 1890-х років магазинні гвинтівки були прийняті практично у всіх розвинених країнах, причому всі вони за виключно рідкісним винятком використовували саме поздовжньо-ковзаючі затвори. Введення більш потужних патронів з бездимним порохом зажадало посилення замикаючого вузла, внаслідок чого на гвинтівковому затворі з'явилося від двох до чотирьох окремих бойових упорів. При цьому рукоятка перезарядження найчастіше вже не грала ніякої ролі в замиканні каналу ствола, що дозволило винести її в деяких системах далеко назад, розмістивши позаду ствольної коробки, цим підвищивши зручність перезарядження і ще більш збільшивши скорострільність.

Маузер 98[ред.ред. код]

Див. Маузер 98

Маузер 98

Ближче до кінця XIX століття з'явилася, мабуть, найбільш вдала і досконала система такої зброї — гвинтівка Маузера 1898, що мала дуже міцний затвор, який замикався на три бойових упори, і винесену далеко назад довгу рукоятку. Ця система з деякими видозмінами досі широко використовується в мисливській, спортивній та снайперській зброї, ставши своєрідним стандартом для неавтоматичних гвинтівок. З'являються гвинтівки із затвором «прямої дії», в яких стрілок був позбавлений необхідності повертати затвор вручну для досягнення замикання і відмикання каналу ствола, так як це здійснювалося спеціальним механізмом, — для перезарядки було достатньо відвести затвор назад і дослати вперед (гвинтівка Маннліхер, гвинтівка Росса та інші).

Новітня зброя[ред.ред. код]

Затвор і ударник АК-47

Тим часом, прогрес в області стрілецької зброї продовжувався. Подальше підвищення скорострільності і зручності користування призвело до появи автоматичної зброї, в якій, за дуже рідкісним винятком, також стали використовувати поздовжньо-ковзаючі затвори. При використанні в автоматичній зброї, такий затвор (часто виконаний конструктивно у вигляді двох і більше частин, з яких затвором зазвичай іменують тільки одну, безпосередньо здійснює закривання і замикання каналу ствола) здійснює всі операції по відпиранию, відкриванню, закриванню і запиранню каналу ствола, досилання патрона, видаленню стріляної гільзи, забезпечує роботу ударного механізму, а крім того — в багатьох системах безпосередньо забезпечує роботу автоматики перезарядження, що використовує для свого функціонування енергію його віддачі (вільний затвор і напіввільний затвор).

Наприклад, типовим зразком автоматичної зброї з поздовжньо-ковзаючим затвором є автомат Калашникова.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Затвори стрілецької зброї

Посилання[ред.ред. код]