Ковтун Володимир Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ковтун Володимир Гаврилович
Ковтун.jpg
Народився 16 липня 1931(1931-07-16) (88 років)
Гуменці
Діяльність поет
письменник
Alma mater Київський університет
Нагороди Орден Знак Пошани

Володи́мир Гаври́лович Ко́втун (16 липня 1931(19310716), село Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області) — український письменник (поет, прозаїк, публіцист), журналіст і громадський діяч.

Член Національної спілки журналістів України (від 1964 року) і Національної спілки письменників України (від 1992 року). Засновник Руху і Конгресу української інтелигенциії.

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї сільських інтелігентів: батько Гаврило Дорофійович (1903 — 1941) — агроном, мати Явдоха Данилівна (1903 — 1986) — учителька.

Закінчив факультет журналістики Київського університету (1950—1955).

Липень 1955 — жовтень 1958 — кореспондент обласної газети «Вінницька правда».

Жовтень 1958 — січень 1960 — літературний працівник журналу «Блокнот агітатора».

Січень 1960 — серпень 1966 — інструктор, консультант, завідувач сектору, заступник завідувача ідеологічного відділу ЦК КПУ.

Серпень 1966 — жовтень 1976 — заступник головного редактора, головний редактор на Київській кіностудії імені Олександра Довженка.

Жовтень 1976 — жовтень 1979 — відповідальний секретар журналу «Новини кіноекрану».

1979—1989 — був відсторонений від роботи за свої прогресивні погляди на майбутнє України, звинувачений у буржуазному націоналізмові, за розпорядженням першого секретаря комуністичної партії України Володимира Щербицького до Володимира Ковтуна застосували стеження для пошуку компромату. В цей час Ковтун лишився роботи, коштів на проживання, поневірявся.

1989—1993 — редактор відділу, політичний оглядач «Народної газети».

1995—1999 — голова секретаріату Конгресу української інтелігенції, від травня 1999 — заступник голови.

Дружина Марина Миколаївна Меднікова (*1946) — журналістка, письменниця, сценаристка багатьох телевізійних серіалів, відома роботою на кіностудії ім. О. Довженка та на телеканалі «1+1». Донька Марина (*1958) — кандидат психологічних наук, кандидат богословія, викладач вищої школи в Празі та празького Карлового університету.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Орден «Знак пошани» (1965).
  • Орден Св. архістратига Божого Михаїла (січень 1999; УПЦ КП).

Видані твори[ред. | ред. код]

  • Роман «Пейзаж з собакою в дусі реалізму» (1989).
  • Роман «Милая Маруся» (1993).
  • Книга «Історія Народного Руху України» (1995, 1999).
  • «Іван Драч. Спроба портрету українського політика» (1998).
  • Збірка віршів «Від мене» (1999) — літературна премія імені Василя Мисика.

Література[ред. | ред. код]