Ковтун Георгій Кирилович
| Георгій Кирилович Ковтун | |
|---|---|
 Генерал-майор СБУ | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
28 вересня 1930 Виноградівка, Михайлівський район, Амурська область |
| Смерть |
11 грудня 2004 (74 роки) Київ |
| Громадянство |
 Україна |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1995—1998 |
| Приналежність |
Україна |
| Рід військ |
 СБУ |
| Формування | Головне управління розвідки Служби національної безпеки України |
Гео́ргій Кири́лович Ко́втун (нар. 28 вересня 1930 — 11 грудня 2004) — український спецпризначенець. Заступник Голови КДБ УРСР, керівник Головного управління розвідки Служби національної безпеки України (1984—1992). Генерал-майор, доктор юридичних наук[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 28 вересня 1930 року в селі Виноградівка Михайлівського району Амурської області. З відзнакою закінчив Канське училище військових перекладачів Радянської армії (училище Головного розвідувального управління Генерального штабу Радянської армії), що у Канську Красноярського краю. Спеціалізувався на англійській і китайській мовах. У 1958—1962 роках навчався у Вищій школі КДБ при Раді Міністрів СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського.
Служив у Забайкаллі, у складі спецгрупи виконував завдання на Тибеті. Служив у центральному апараті КДБ, Західному та Далекосхідному прикордонних округах. Брав безпосередню участь у локалізації прикордонного китайсько-радянського конфлікту, під час якого була спроба захоплення китайськими регулярними частинами острова Даманський.
У 1984 році призначений заступником Голови КДБ УРСР. Зробив вагомий внесок у підвищення ефективності діяльності Першого (розвідувального) управління КДБ Української РСР[2].
З 1991 року брав активну участь у реформуванні органів безпеки України.
З листопада 1991 по грудень 1992 рр. — був заступником Голови СНБ України — начальником Головного управління розвідки Служби національної безпеки України[3].
Автор праць[ред. | ред. код]
- Філософія розвідки.— К.: Президент, 2001.— 629 с.
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- 2 ордени Червоної Зірки (1977 р., 1984 р.),
- орден Червоного Прапора (1990 р.),
- нагрудні знаки «Почесний співробітник держбезпеки» (1967 р.)
- «Почесна відзнака ГУР СБ України» (2002 р.),
- медаль «За отличие в охране государственной границы СССР» (1958 р.),
- медаль «За безупречную службу» I (1970 р.), II (1965 р.) і III (1960 р.) ступенів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Служба зовнішньої розвідки України. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 13 вересня 2017.
- ↑ Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!. Архів оригіналу за 13 Вересня 2017. Процитовано 13 Вересня 2017.
- ↑ КОВТУН Георгий Кириллович. Архів оригіналу за 13 Вересня 2017. Процитовано 13 Вересня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Олександр Скрипник. Філософія розвідки Георгія Ковтуна.— Сайт Служби зовнішньої розвідки України
- Ковтун Георгий Кириллович.— История отечественных спецслужб и правоохранительных органов [Архівовано 13 Вересня 2017 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Выпуск газета Сегодня № 181 (436) за 29.09.99 «ХОРОШИЙ АГЕНТ СТОИТ ЦЕЛОЙ АРМИИ…» [Архівовано 13 Вересня 2017 у Wayback Machine.]
- КГБ УССР или Последний «орел» лубянского «гнезда» [Архівовано 13 Вересня 2017 у Wayback Machine.]
