Ковтюх Єпіфан Іович

Ковтюх Єпіфан Іович
Народження	9 (21) травня 1890(1890-05-21) Висунськ, Херсонська губернія Російська імперія
Смерть	28 липня 1938(1938-07-28) (48 років) Москва, СРСР
Поховання	Розстрільний полігон «Комунарка»
Країна	СРСР
Приналежність	РІА  Радянська армія
Рід військ	піхота
Освіта	Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби	1911–1938
Партія	КПРС
Член	Всеросійський центральний виконавчий комітет
Звання	Комкор
Командування	Таманська армія
Війни / битви	Перша Світова війна Громадянська війна в Росії
Нагороди	Георгіївський хрест 1 ступеня Георгіївський хрест 2 ступеня Георгіївський хрест 3 ступеня Георгіївський хрест 4 ступеня

Ко́втюх Єпіфа́н Іо́вич (нар. 9 (21) травня 1890(18900521) — пом. 28 липня 1938) — радянський військовий діяч, герой громадянської війни, комкор.

Біографія

Єпіфан Іович Ковтюх народився в посаді Висунськ Херсонської губернії Російської імперії у сім'ї висунського міщанина Іова Прокоповича Ковтюха . В дитячому віці, разом з сім'єю, переселився на Кубань, в станицю Полтавську.

В 1911 році був призваний до армії. Брав участь в Першій світовій війні, воював на Кавказькому фронті. В липні 1916 року дістав офіцерський чин прапорщика. Лютневу революцію зустрів в чині штабс-капітана, на посаді командира роти. За особисту мужність був удостоєний чотирьох солдатських Георгіївських хрестів, а також, будучи в чині офіцера, бойового ордену.

Після Лютневої революції на загальних полкових зборах обраний членом полкового комітету. З початком Громадянської війни став на сторону «червоних». Командував ротою, був заступником командира загону Червоної Гвардії на Кубані. Брав участь у боях з білогвардійцями на Північному Кавказі.

В липні — серпні 1918 року керував обороною Катеринодара. Після захоплення міста денікінцями, вивів загони до Геленджика.

27 серпня 1918 року було створено «червону» Таманську армію. Командувачем армії обрано І. І. Матвєєва, а його заступником і командувачем 1-ї колони військ — Є. І. Ковтюха. Армія розпочала знаменитий Таманський похід, що тривав до 17 вересня 1918 року і закінчився з'єднанням з головними силами в районі станиць Дондуковської та Курганної.

Після розстрілу 10 жовтня 1918 року І. І. Матвєєва, призначається командувачем Таманської армії, а після її розформування — начальником 48-ї Таманської стрілецької дивізії.

За визволення Царицина і станції Тихорецької Є. І. Ковтюха нагороджено орденом Червоного Прапора. Незабаром він стає командиром Зведеного кінного корпусу в складі 7-ї кавалерійської дивізії і Таманської кавалерійської бригади.

В серпні — вересні 1920 року Є. І. Ковтюх — начальник гарнизону Катеринодара, командувач експедиційного десантного загону в тилу врангелівців. За вдале проведення десанту семеро осіб, а серед них Є. І. Ковтюх і Д. А. Фурманов, нагороджено орденами Червоного Прапора.

В 1922 році закінчив Військову академію РСЧА.

В 1926 році нагороджено третім орденом Червоного Прапора (за взяття Армавіру в 1918 році).

В 1928 році закінчив Курси вдосконалення командного складу РСЧА. Займав посаду командира корпуса.

З 1936 року — армійський інспектор і заступник командувача військ Білоруського військового округу.

В жовтні 1937 року був заарештований по обвинуваченню у шпигунстві і терористичній діяльності з 1918 року та контрреволюційній змові.

28 липня 1938 року, за вироком Військової колегії Верховного суду СРСР, комкора Ковтюха Є. І. розстріляно.

В 1956 році справу щодо Ковтюха Є. І. припинено за відсутністю в його діях складу злочину, а його самого посмертно реабілітовано й поновлено у військовому званні.

Літературна діяльність

В 1926 році вийшла в світ документальна книга Ковтюха Є. І. «Від Кубані до Волги і назад». Пізніше вона перевидавалась ще двічі, але під назвою «„Залізний потік“ у військовому викладенні».

Образ Є. І. Ковтюха в радянській літературі

Героїчні події Таманського походу 1918 року були відтворені О. С. Серафимовичем в романі «Залізний потік» (1924 р.). Образ Кожуха в ньому був змальований з Є. І. Ковтюха.

В 1922 році опубліковано повість Д. А. Фурманова «Червоний десант». В ній яскраво описано події, що стосувались експедиційного десанту в тил врангелівців в 1920 році. Тоді командиром загону був Ковтюх, а комісаром — сам Фурманов. Дещо пізніше Д. А. Фурманов також написав нарис «Єпіфан Ковтюх».

Цікавився образом Є. І. Ковтюха також і О. М. Толстой. В кінцевій книзі трилогії «Ходіння по муках» — «Похмурий ранок» його виведено під прізвищем Кожуха.

Джерела та література

• В. І. Прилуцький. Ковтюх Єпіфан Йович [Архівовано 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 392. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• В. К. Чумаченко. Ковтюх Єпіфан Йович [Архівовано 18 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.

Література

• Реабілітовані історією. Масові репресії на Миколаївщині в 1920-1950-ті роки: Збірник. Випуск 2. — Київ — Миколаїв: Світогляд, 2004, — стор.164-166.
• Полководцы гражданской войны. М., 1960;
• Горлов В. П. Героический поход. М., 1967.

Посилання

• В. І. Прилуцький. Ковтюх Єпіфан Йович / Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2007. — 528 с.: іл. [Архівовано 4 Квітня 2013 у Wayback Machine.]
• біографія на сайті «Яндекс. Словари»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• біографія на сайті ХРОНОС [Архівовано 16 Жовтня 2011 у Wayback Machine.]
• біографія на сайті КАППЕЛЬ
• родовід [Архівовано 13 Листопада 2017 у Wayback Machine.] http://ru.rodovid.org/wk/Служебная:Tree/877740