Когуч Павло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Михайлович Когуч
УПА погон 08 - Поручник.svg Поручник
Загальна інформація
Народження 9 вересня 1923(1923-09-09)
Павлівка, Тисменицький район, Івано-Франківська область
Смерть 14 лютого 1946(1946-02-14) (22 роки)
біля с. Вікторів Галицького р-ну, Івано-Франківська область
Псевдо «Олесь», «Павло», «Пробій», «Славко»
Військова служба
Роки служби 1943 — 1951
Приналежність Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Вид ЗС UPA-Zaslugy1.png УПА
Формування OUN-r Flag 1941.svg
Війни / битви Друга світова війна
Командування
командир сотень УПА «Заведії» та «Месники»
Нагороди та відзнаки

Бронзовий Хрест Бойової Заслуги — 1945

Павло Михайлович Когуч (Олесь, Павло, Пробій, Славко; 9.09.1923, с. Павлівка, Тисменицький район, Івано-Франківська область — 14.02.1951, біля с. Вікторів Галицького р-ну Івано-Франківської обл.) — український військовий діяч, поручник Української повстанської армії, командир сотень УПА «Заведії» та «Месники», лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта — середня спеціальна: закінчив гімназію та педкурси. За фахом — вчитель. Працював вчителем у с. Рибне Тисменицького р-ну. Активний член товариств «Пласт», «Сокіл» та «Просвіта», особливо відзначався у драматичному та хоровому гуртках, місцевій футбольній команді «Пробій». Член ОУН із кінця 1930-х рр. В роки німецької окупації за дорученням ОУН працює в українській допомоговій поліції (1942—1943). В УНС із 1943 р., інтендант сотні «Різуна». Закінчив старшинську школу УПА «Олені» (07.1944). Командир чоти сотні УПА «Заведії» (07.1944-01.1945), командир сотні УПА «Заведії» ТВ-22 «Чорний ліс» (01.-04.1945). 7.04.1945 р. у бою в с. Посіч Тисменицького р-ну тяжко поранений у праву руку, тривалий час лікувався. Командир сотні УПА «Месники» куреня «Смертоносці» (літо 1945 — осінь 1947). Восени 1947 р. після розформування відділу перейшов в лави збройного підпілля ОУН. Організаційний референт (осінь 1947 — 09.1950), а відтак керівник (09.1950-02.1951) Станиславівського надрайонного проводу ОУН. Загинув у криївці під час сутички з опергрупою відділу 2-Н УМДБ. Старший булавний (?), поручник (22.01.1946) УПА; відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА (1945).

Джерела та література[ред. | ред. код]