Кодекси майя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ah Puch.svg

Ко́декси ма́йя  — умовна назва чотирьох рукописів народу майя, що зберігаються в західноєвропейських бібліотеках.

Історія[ред.ред. код]

Трагедія зіткнення двох цивілізацій[ред.ред. код]

Трагічна історія зіткнення двох цивілізацій ( іспано-католицької і майяської ) найбільш яскраво відбилася як в знищенні людських ресурсів майя і ацтеків, так і в цілеспрямованому знищенні бібліотек цих народів.

  • За неповними підрахунками іспанські завойовники під час конкісти (загарбницької війни в Америці) винищили близько 70 000 000 індіанців.
  • Католицька політика контрреформації, широко використана як в Європі, так і в тогочасній Америці, спонукала католиків-іспанців до майже повного знищення літературних джерел захопленого і сильно винищеного народу. Саме тому нащадки мають так мало документальних джерел на паперових носіях.
  • Після широкомасштабних загарбницьких боїв в Америці іспанські вояки, неписьменні в більшості, масово винищували індіанські кодекси. Переклади текстів, які почули католицькі священики в війсках, переконали тих в демонології і єретизмі книжок - на тогочасне ставлення до носіїв чужих культур. Вояки отримали дозвіл на неконтрольоване винищення усіх книжок майя чи ацтеків. Так, збережені відомості про значну загибель кодексів ацтеків під час руйнації міста Теночтітлан у 1521 р. Те ж саме спіткало і рукописи майя.

Іспанець Алонсо де Соріта сповіщав, що у 1540 р. бачив в горах Гватемали багато рукописів індіанців і навіть прохав старих перекладати для нього тексти. За його висновками, то були історичні звістки чи хроніки[1].

Дієго де Ланда і кодекси майя[ред.ред. код]

Дієго де Ланда, портрет 16 ст. в монастирі Іцамал, Юкатан.

В червні 1562 р. католицький єпископ Юкатана Дієго де Ланда видав наказ знищувати усі кодекси індіанців, які потраплять в руки католиків. Правовірні католики, нажахані спаленням єретиків живцем і доносами в інквізицію навіть від власних дітей, наказ виконали. Рукописи майя були майже цілком знищені. Дієго де Ланда звітував :

Ми знайшли безліч (індіанських) книжок, записаних їх знаками. Оскільки тексти не мали нічого, окрім забобонів і диявольських спокус, ми їх спалили, що завдало індіанцям великого горя.

Нетривалість паперових носіїв взагалі — могутній обмежувальний фактор з вивчення історії народів. Тому сучасна наука знає найбільше лише про ті минулі цивілізації, які широко використовували не паперові носії інформації — свинець, кераміку і, особливо, камінь. Значне використання каменю і довготривалість написів на камені і обумовлюють наші досить широкі знання про минуле Стародавніх

  • Єгипту
  • Греції
  • Риму
  • Майя.

Чотири кодекси[ред.ред. код]

Дрезденський кодекс майя, сторінка № 2.

Чотири випадково збережені кодекси індіанців майя мають сучасні назви за містами, в бібліотеках яких вони зберігаються. Це звичні для європейців паперові носії інформації.

Дрезденський та Мадридський кодекси мають тексти стосовно астрономії і прогностики на майбутнє, Паризький - це тексти про астрологію, ритуали і богів.[2]

Матеріал[ред.ред. код]

Бог дощу у майя - Чак
Ваза з півночі країни Гватемала. Малюнок в стилі кодексів з зображенням писця. 7-10 століття

Більшість дослідників( на початок 21 ст.) згідна з думкою, що майя з півострова Юкатан були першим народом Америки, який почав виготовляти власний папір. Кодекси майя написані на папері з кори фікусів ( hun або huun ). Сучасні науковці домовились використовувати ацтекську назву цього паперу - аматль.

Кору здирали, зачищали від поверхневого шару і отримували довгі волокна. Попереднє їх використання - виготовлення тканин для одягу. Але полотно з волокон після циклів вимочування, пом'якшення і висушування почали використовувати для малюнків і писемності. Сам папір вважався дивом, а його виготовлення, як і створення текстів, супроводжувалося релігійними обрядами.

Окрім паперу аматль використовували також шкіри оленів ( що нагадує європейський пергамен ), кераміку тощо.

За археологічними і письмовими джерелами майя( а також сапотеки і тольтеки ) виготовляли папір для рукописів вже у 3 столітті н.е., свої кодекси приблизно з 660 року, а їх широке використання прийшлося на 9 століття.

Тексти й малюнки створювали з використанням органічних і мінеральних складових. Малюнок починали з контурів, зазвичай чорною фарбою. А вже тло в межах контурів розфарбовували різними кольорами, керуючись релігійно-символічними настановами.

Недовга доба компромісів (колоніальні кодекси)[ред.ред. код]

Колоніальний кодекс ацтеків «Бурбонський» з поясненнями кастільською мовою, сторінка № 9.

Так склалося, що деяка частина кодексів виготовлялася і після військового підкорення індіанців. Європейські місіонери в 16 столітті почали використовувати кодекси майя з метою більш швидкого залучення індіанців до католицтва. Випадково вцілілих писців і художників-індіанців примушували робити тексти і малюнки, до яких католицькі місіонери додавали написи латиною чи кастильською ( іспанською ) мовою з поясненням малюнків і текстів. Частка текстів компромісної доби була копіями більш ранішніх текстів, що були згодом знищені. Тому вартість цих копій 16 ст. для історичних досліджень значно зросла. Вони навіть отримали назву « колоніальні кодекси ».

Представники ордену францисканців також складали звіти про місцеві вірування та звичаї. Частка кодеків була вивезена в Іспанію серед здобичі як військові трофеї. Але вони були забуті в Європі на десятиліття.

Розміри[ред.ред. код]

Репродукція кодексу з міста Копан, Гондурас, музей.

Вивчення випадково збережених кодексів доводить, що рукописи майя мали 20 см завширшки і декілька метрів завдовжки. Під час створення книги необхідна кількість «сторінок» додавалась пришиванням, аби довести текст до кінця. Рукопис складали на кшталт «гармошки». Складену подібним засобом книжку захищали обкладинками зі шкіри чи дерева, яке прикрашали малюнками, коштовним камінням чи витворами золота.

Розшифровка текстів[ред.ред. код]

Повної розшифровки текстів майя досі нема. Справу утруднюють особливості піктограм майя, які можуть мати до трьох різних значень. Як і кожна мова, мова майя змінювалась з часом, що і відбилося на фонетиці і змісту ієрогліфів.

Знахідки і надії на майбутнє[ред.ред. код]

Аби врятувати кодекси від знищення іспанськими загарбниками, майя ховали вцілілі рукописи в землі чі в печерах. Висока тропічна вологість довершила їх знищення. Індіанська спроба захисту кодексів не вдалася.

Необхідність збереження мимоволі унікальними кодексів майя, які стали унікальними, спонукає вчених робити їх копії і факсиміле, які передаються в різні бібліотеки і музейні збірки заради запобігань знищення в якомусь єдиному місці збереження.

Вивчення доколумбових цивілізацій Америки продовжується, а сама американістика як історична дисципліна знаходиться в процесі довгого становлення і досить швидкого розвитку. Продовження розкопок приносить і нові знахідки. Серед них - і рукописи майя. Але використання індіанцями органічних матеріалів не на користь довготривалості цих матеріалів. Щільно склеєні шматки кодексів майя, знайдені археологами, неможливо розгорнути через відсутність в сучасності відповідних зберігаючих технологій. Надія на хіміків-технологів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Zorita, Alonso de, Life and labor in ancient México: the brief and summary relations of the lords of New Spain. 1963, стр. 271—272.
  2. а б «The Dresden Codex». World Digital Library. 1200-1250. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-08-21. 

Джерела[ред.ред. код]