Кодекс Наполеона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кодекс Наполеона (фр. Code Napoléon), офіційно Цивільний кодекс Франції (фр. Code Civil des Français) — масштабний кодекс цивільного права Франції, розроблений групою юристів під час правління першого консула Французької республіки (потім імператора) Наполеона Бонапарта.

Введений указом Наполеона 21 березня 1804 року (30 вантоза XII року Республіки), ще при консульстві, незадовго до проголошення Наполеона імператором. З подальшими поправками діє у Франції, незважаючи на численні зміни політичного устрою, досі й ніколи не переглядався повністю (обмежено діє в таких заморських співтовариствах, що користуються самоврядністю: на Майотті, Новій Каледонії і островах Уолліс і Футуна).

Кодекс побудований за інституційною системою; він закріпив завоювання Французької революції, поклав початок ері кодифікації у Європі і став фундаментом романської цивільно-правової традиції. При розробці особлива увага зверталася на чіткість і несуперечність формулювань. Містить фундаментальні положення про право приватної власності, відшкодування збитків, договірне право та інше. Значна кількість статей Кодексу за 200 років жодного разу не піддавалися поправці. Аби адаптувати кодекс до змін часу у Франції було ухвалено більше чотирьохсот законів, при цьому кількість статей в ньому збільшилося з 2281 (у первинній редакції) до 2534 (на теперішній час[1]).

Історико-правові передумови кодифікації[ред.ред. код]

Створення Кодексу Наполеона[ред.ред. код]

Прийняття та опублікування Кодексу[ред.ред. код]

Загальна характеристика Кодексу[ред.ред. код]

Зміни Кодексу[ред.ред. код]

Рецепція та вплив Кодексу[ред.ред. код]

Документ був прийнятий в імперську епоху, коли країна виходила з революційної смути, а перед Бонапартом стояло завдання стабілізувати державу і дати тверду юридичну базу новому порядку. На початок Великої французької революції 1789—94 років північний схід країни в основному жив за німецьким звичайним правом, південь — за римським. Закони різнилися від провінції до провінції і навіть від міста до міста: у країні діяло близько 366 місцевих кодексів.

Кодекс скасував все попереднє цивільне законодавство, гарантував цивільні свободи, включаючи свободу віросповідання, і закріпив рівність всіх перед законом.

Кодекс Наполеона зробив величезний вплив на розробку і кодифікування цивільного права в Європі (у тому числі в німецьких державах, що виявилися під час Наполеонівських воєн під французькою окупацією, а також в Польщі, де взагалі дуже сильним був вплив наполеонівської Франції; потім, вже в пізніші епохи, в Бельгії, Італії і інших країнах), а також в Північній АмериціЛуїзіані і Квебеці, хоча вони на той момент перестали бути французькими колоніями). Окрім цього, він діяв у французьких колоніях.

Розробники Кодексу (Франсуа Тронше, Фелікс Біго де Преаменю, Жан Порталіс, Жак Маваль, Жан-Батист Трельяр)

AduC 105 Tronchet (F.D., 1726-1806).JPG Bigot de Préameneu by Julien Léopold Boilly.jpg Jean-Étienne-Marie Portalis by Pierre Gautherot.jpg Boucher-Desnoyers - Jacques, marquis de Maleville (1741-1824).jpg Jean-Baptiste Treilhard.jpg

У розробці кодексу брали участь французькі вчені-юристи тієї пори — Франсуа Тронше, Фелікс Біго де Преаменю, Жан Порталіс і Жак Маваль, які утворили комісію кодифікування Державної ради. Вони створили творчу компіляцію з римського права, правових звичаїв населення, королівських ордонансів, революційних законів і судової практики старих парламентів, а також на основі аналізу юридичних теорій інших європейських країн. Комісія провела «професійний» референдум: до всіх судів був розісланий проект кодексу на обговорення.

Публікація проекту кодексу у газеті Le Moniteur universel

Le Moniteur Universel (Code civil) 1.png Le Moniteur universel (Code civil) 2.png Le Moniteur universel (Code civil) 3.png Le Moniteur universel (Code civil) 4.png

У розробці кодексу брав участь і сам Наполеон: з 1801 року він головував на 36 з 84 засідань Державної ради, присвячених обговоренню нового зведення законів. Він вважав, що цей Кодекс буде більш довговічним пам'ятником собі, ніж його військові перемоги:

« Моя правдива слава полягає не в тому, що я виграв сорок битв; Ватерлоо затьмарить у пам'яті нащадків інші перемоги... Але що не забудеться і буде жити вічно, так це мій Цивільний кодекс.  »

— Наполеон Бонапарт, (Montholon Ch. T. Recits de la captivite. — T. I. — P. 401)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Див. поточну редакцію тексту Кодексу на урядовому порталі "Законодавство Франції" (Légifrance) (фр.)

Література[ред.ред. код]

  • Шершеневич Г. Ф., проф. Казанского университета. Очерки по истории кодификации гражданского права. Часть 1. Франция. — Казань: Типо-литография Императорского Университета, 1897. — 61 с. (також є сучасні перевидання, наприклад, у збірнику: Шершеневич Г. Ф. Избранное / Вступ. слово, сост.: П. В. Крашенинников. — М.: Статут, 2016. — 496 с. — (Юристы, изменившие право, государство.)).
  • Юшкевич В. А. Наполеон I на поприще гражданского правоведения и законодательства. — М., 1905.
  • Daniłowicz Ignacy. Kodex Napoleona w porównaniu z prawami polskiemi i litewskiemi: rozprawa opracowana w roku 1818 na temat zadany przez Radę b. Uniwersytetu Wileńskiego / Z autografu znajdującego się w dziale rękopisów Biblioteki Cesarskiej Publicznej w Petersburgu wyd. Aleksander Kraushar. — Warszawa, 1905.
  • Шенвиц Феликс. Кодекс Наполеона: Его характер и причины распространения. - СПб. - Варшава: Книгоиздательское товарищество "Оросъ", 1912. - 81 с.
  • Французский гражданский кодекс 1804 года. С позднейшими изменениями до 1939 года. - М.: Юридическое издательство НКЮ СССР, 1941. — 472 с.
  • Арисов Н. Н. Французский Гражданский Кодекс 1804 года (кодекс Наполеона и его основные институты). — М.: Мысль, 1972.
  • Боботов С. В. Наполеон Бонапарт - реформатор и законодатель. - М.: Издательская фирма "Контракт", 1998. - 336 с.
  • Бердникова С. А. Гражданский кодекс Франции 1804 г.: учеб. пособие / Краснояр. гос. университет, каф. истории и права. — Красноярск: КГУ, 2002. - 124, [1] с.
  • Французский гражданский кодекс / Науч. ред.: Д.Г. Лавров; Пер. с франц.: А.А. Жукова, Г.А. Пашковская. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 1101 с. - (Законодательство зарубежных стран). - ISBN 5-94201-299-7
  • Badinter, Robert. Le plus grand bien. — Paris: Fayard, 2004. - 86 p.
  • Довгерт А. С., Захватаєв В. М. Цивільний кодекс Франції (Code Civil des Français), Кодекс Наполеона (Code Napoléon) // Юридична енциклопедія: В 6-ти тт. — Т. 6: Т — Я. — К., 2004. — 768 с. — С. 369 – 371.
  • Саидов А. Х. Кодексу Наполеона – 200 лет / Юрист. - 2004. - № 12.
  • Медведев С. Н. Code civil (к 200-летию действия Гражданского кодекса Франции) // Проблемы гражданского права. Сборник научных статей. — Ставрополь: Сервисшкола, 2006. — С. 178-184.
  • Кодекс Наполеона в теоретических и исторических исследованиях: сборник статей / Министерство внутренних дел Республики Беларусь, Академия МВД; научный редактор С. В. Липень. — Минск: Академия МВД Республики Беларусь, 2007. — 258, [1] с.; 21 см. — ISBN 978-985-427-399-0.
  • Тараборин Р. С. Кодекс Наполеона 1804 года: историко-правовая характеристика// Вопросы управления (журнал). — Декабрь 2009. — Выпуск № 4(9)
  • Katarzyna Sójka-Zielińska. Kodeks Napoleona. Historia i współczesność. Wydanie 2. — Warszawa: Wydawnictwo Prawnicze LexisNexis Polska, 2008. — 585 s.
  • Богоненко В. А. Кодификация гражданского права в странах правового классицизма: Монография. – Минск, 2008. — 142 с.
  • Тараборин Р. С. Влияние кодекса Наполеона 1804 г. на развитие гражданского права европейских стран XIX в. // Научный Вестник Уральской Академии Государственной службы. – 2010. – Вып. 2 (11).
  • Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) = Code civil des Français (Code Napoléon) / пер. с фр. В. Н. Захватаева, Москва-Берлин: Инфотропик Медиа, 2012. - 624 c. ( див. також: Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Предисловие / В. Н. Захватаев / пер. с франц., приложения В. Н. Захватаев. – Київ: Алерта, 2016. – 1156 с. — ISBN 978-617-566-377-6)
  • Захватаев В. Н. Кодекс Наполеона: Монография. - Москва - Берлин: Инфотропик Медиа, 2012. - 800 с. ( див. також: Захватаев. В. Н. Кодекс Наполеона: Монография. / Издание второе, переработанное и дополненное. – Київ: «Алерта», 2016. – 1340 с. — ISBN 978-617-566-383-7).
  • Сирко М. В. Цивільний кодекс Франції 1804 року та його вплив на цивільне законодавство країн Європи (на прикладі Польщі та Румунії). Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 — теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2015. — 215 с.
  • Липень С. В. Отечественная цивилистическая традиция начала XX века и Кодекс Наполеона // Журнал российского права. - 2015. - № 1. - С. 74 - 81.

Посилання[ред.ред. код]