Кодекс академічної честі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кодекс академічної честі (англ. academic honor codes) є актом етичного регулювання академічної діяльності — зводом морально-етичних правил професійної поведінки та норм навчальної та наукової діяльності представників окремої соціальної групи — членів академічної спільноти, що регламентує стандарти соціальної поведінки учасників академічної діяльності, приписуючи обов'язковість їх виконання усіма представниками зазначеної соціальної групи.

Кодекс академічної честі (доброчесності) зазвичай оформлюється як документ, що схвалюється як найбільш широким представництвом відповідної соціальної групи академічної спільноти (як правило на рівні академічних установ та/або академічних громадських організацій). У зв'язку з цим зазначені акти етичного регулювання мають універсальні норми та локальну складову, що, як правило, залежить від конкретного соціокультурного контексту та обставин, що постійно змнінюються.

Як правило, вони є сукупністю нормативних вимог, які ґрунтуються на попередньому досвіді, ціннісних орієнтаціях, ідеалах, світогляді членів відповідної соціальної групи академічної спільноти та не мають жорсткої юридичної фіксації.

Акти етичного регулювання академічної діяльності відносяться до групи м'яких документів (те, що в англійській мові прийнято називати soft law).

Моделі етичного регулювання академічної діяльності[ред.ред. код]

Можна виділити три моделі етичного регулювання навчальної та наукової діяльності академічних установ (зокрема — вищих навчальних закладів та наукових установ). Дві з них більш-менш точно відповідають двом основним підходам до забезпечення професійно-етичної регуляції в цілому, що орієнтовані на:

  1. «згоду» (англ. compliance);
  2. «чесність» (англ. integrity);
  3. «об'єднання» першої та другої моделей між собою.

Перша модель передбачає глибоку інтегрованість етичного регулювання в комплекс механізмів управління університетом і підтримки внутрішньо університетської дисципліни та передбачає:

  1. розгорнуту кодифікацію, що фіксує обов'язки членів академічної спільноти на основі опису належних і неналежним дій;
  2. пріоритетну увагу до санкцій і їх диференціацію;
  3. створення та фіксацію повноважень етичних органів (зокрема — передачу їм частини адміністративно-дисциплінарних функцій);
  4. регламентацію процедур прийняття рішень етичного регулювання навчальної та наукової діяльності.

Нормативна документація за цією моделлю включає значний масив актів із спеціальними додатками з конкретних питань етичного регулювання і розгорнутими кейсами з минулого досвіду роботи етичних органів (зазвичай — відповідних комісій і уповноважених).

Друга модель спирається переважно на декларації принципів і цінностей. Обов'язки членів конкретної соціальної групи академічної спільноти (зокрема — науковців, викладачів і осіб, що навчаються) сформульовані у вигляді цілей індивідуальних дій або навіть бажаних індивідуальних властивостей, які повинні виявлятися в тих чи інших практичних контекстах. Призначення і застосування санкцій — в сфері повноважень адміністрації академічної установи. Нормативна документація є лаконічною. У діяльності етичних комісій та уповноважених з етики робиться наголос на проведення консультаційної та навчально-виховної роботи.

Третя модель має змішаний характер, передбачає поєднання ціннісних декларацій і набору конкретизованих норм. Як правило, регламентація, що здійснюється на основі останніх, не є дуже детальною. Пріоритетним визнається індивідуальна спроможність членів спільноти виносити оцінки та приймати рішення. Система регулювання у цій моделі не зосереджується на контролі і санкціях, однак припускає можливість їх використання в разі прийняття відповідних рішень етичними комісіями або уповноваженими.

Документи етичного регулювання академічної діяльності в зарубіжних університетах відрізняються не тільки за своєю належності до певної моделі. Серед інших істотних відмінностей можна вказати наступні:

  • поєднання норм, що стосуються діяльності членів відповідної соціальної групи академічної спільноти, в єдиному документі або їх локалізацію по спеціалізованим кодексам (правилами поведінки);
  • об'єднання декларацій академічних прав та свобод з фіксацією обов'язків або їх закріплення в окремих актах;
  • включення принципів і норм дослідницької етики в єдиний академічний кодекс або оформлення їх в якості спеціалізованого кодексу (керівних принципів, правил поведінки).

Динамічність актів етичного регулювання академічної діяльності[ред.ред. код]

Важливою рисою етичних документів, що регулюють життя зарубіжних університетів, є їх дінамичний розвиток. Вони покликані вирішувати ті конкретні проблеми, які стоять перед університетом «тут й зараз». Зазначене вимагає постійної зміни версій (редакцій) кодексів і правил поведінки, а також введення в них спеціальних розділів, присвячених тим проблемам студентського та викладацького життя, які найбільш гостро сприймаються громадською думкою. Зокрема, етичні кодекси багатьох американських університетів містять розділи або спеціальні додатки, що стосуються сексуальних домагань, вогнепальної зброї, університетської «дідівщини», пов'язаної з функціонуванням студентських клубів і земляцтв тощо.

Кодекси академічної честі університетів України: статистика[ред.ред. код]

За даними дослідження 172 державних і комунальних ВНЗ України III—IV рівня акредитації:

  • кодекси честі студента або його аналоги було знайдено на сайтах 27 ВНЗ (що становить 15,5 % генеральної сукупності), з них:

13 — окремі кодекси честі для студентів; 6 — були складовою загального кодексу честі (норми якого поширюються на всіх представників академічної спільноти); 4 — аналогі кодексу честі студента з іншою назвою; 4 — складові загального аналогу кодексу честі; 145 — публічні згадки відсутні.

  • етичні кодекси викладача або його аналоги було знайдено на сайтах 19 ВНЗ(11 % від загальної кількості досліджених сайтів ВНЗ) — з 172 ВНЗ, у тому числі: лише 5 (мають окремий документ з назвою «етичний кодекс викладача» або «кодекс честі викладача»;

6 — є складовою загального етичного кодексу (норми якого поширюються на всіх представників академічної спільноти); в 4 — подібний документ фігурує під іншою назвою в 4 — є аналогом етичного кодексу викладача з іншою назвою; 153 — публічні згадки відсутні.

  • етичні акти для різних категорій учасників академічної діяльності, спільні для викладачів та студентів, були у 6 ВНЗ (загальні кодекси честі) та ще у 4 ВНЗ — аналоги, що мають іншу назву, але відповідають за змістом.
  • акти из документованих процедур протидії плагіату були опубліковані на сайті окремим документом у 26 ВНЗ; опубліковані на сайті як частина іншого документа у 9 ВНЗ; згадувалися в розділі наукових видань у вимогах до публікацій у 18 ВНЗ; були лише за даними бази користувачів антиплагіатних програм — 11 ВНЗ; побіжно згадувалися — 39 ВНЗ; публічні згадки були відсутні — у 103 ВНЗ[1]

Кодекси академічної честі українських університетів: приклади[ред.ред. код]

1. Загальний кодекс честі (норми якого поширюються на всіх представників академічної спільноти) мають вищі навчальні заклади:

1.1. Як повноцінний документ:

1.2. Як простий короткий перелік етичних норм:

1.3. Як аналог загального кодексу честі з іншою назвою (норми якого поширюються на всіх представників академічної спільноти) мають вищі навчальні заклади:

1.3.1. Як повноцінний документ:

1.3.2. Як Простий короткий перелік:

1.3.3. Як Розділ в іншому документі

2. Кодекс честі студента мають вищі навчальні заклади:

2.1. Як повноцінний документ:

2.2. У вигляді брошури (2-3 текстові частини):

2.3. Як простий короткий перелік:

2.4. Аналог кодексу честі студента з іншою назвою мають вищі навчальні заклади:

2.4.1. Як повноцінний документ:

2.4.2. У вигляді брошури (2-3 текстові частини):

3. Кодекс честі викладача мають вищі навчальні заклади:

3.1. Як повноцінний документ:

3.2. У вигляді брошури (2-3 текстові частини):

3.3. Як простий короткий перелік:

3.4. Аналог кодексу честі з іншою назвою мають вищі навчальні заклади:

3.4.1. Як повноцінний документ:

3.4.2. У вигляді брошури (2-3 текстові частини):

3.4.3. Як розділ в іншому документі

Міжнародні акти щодо етики академічної діяльності[ред.ред. код]

Етичні принципи та рекомендації щодо етичної поведінки академічної діяльності зафіксовано в міжнародних документах, зокрема:

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Аналітична довідка за результатами дослідження практик академічній доброчесності у вищих навчальних закладах України. — К.: Інститут освітньої аналітики МОН України, 2016. — 41 с.
  2. Етичний кодекс викладача та студента Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. 6 вересня 2012 р.
  3. Кодекс честі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». КПІ ім. Ігоря Сікорського. Процитовано 2017-08-04. 
  4. Кодекс честі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (ухвалений 29.12. 2015)
  5. Кодекс академічної доброчесності (затверджено 03.07.2017). Ізмаїльський державний гуманітарний університет. Процитовано 2017-08-04. 
  6. Кодекс честі (ухвалений 23.02.2016). Таврійський державний агротехнологічний університет. Процитовано 2017-08-04. 
  7. Кодекс честі колективу (затверджено 19 червня 2014 р.). Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка. Процитовано 2017-08-04. 
  8. Кодекс професійної етики та організаційної культури працівників і студентів (2008). Харківський національний економічний університет. Процитовано 2017-08-04. 
  9. Кодекс корпоративної культури. Київський університет імені Бориса Грінченка. Процитовано 2017-08-09. 
  10. Декларація про дотримання Кодексу корпоративної культури. Київський університет імені Бориса Грінченка. Процитовано 2017-08-09. 
  11. Кодекс честі студента (затверджено 28.04.2006р.). Запорізька державна інженерна академія. Процитовано 2017-08-04. 
  12. Кодекс поведінки студентів. Запорізька державна інженерна академія. Процитовано 2017-08-04. 
  13. Кодекс честі студента (2013). Криворізький національний університет. Процитовано 2017-08-04. 
  14. Кодекс честі студента. Національний авіаційний університет. Процитовано 2017-08-04. 
  15. Кодекс честі і гідності студента (прийнято 16.04.2015). Національний університет «Одеська юридична академія». Процитовано 2017-08-04. 
  16. Кодекс студента. Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. Процитовано 2017-08-04. 
  17. Кодекс честі студента. Харківський державний університет харчування та торгівлі. Процитовано 2017-08-04. 
  18. Кодекс честі студента (випускника). Донбаська державна машинобудівна академія. Процитовано 2017-08-04. 
  19. Кодекс честі студента. Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. Процитовано 2017-08-04. 
  20. Декларація про академічну доброчесність студента, аспіранта, докторанта. Київський університет імені Бориса Грінченка. Процитовано 2017-08-09. 
  21. Кодекс Етики студента. Одеська національна академія зв'язку імені О. С. Попова. Процитовано 2017-08-04. 
  22. Кодекс честі викладача (31.12.2013). Криворізький національний університет. Процитовано 2017-08-04. 
  23. Кодекс честі науково-педагогічного працівника. Національний авіаційний університет. Процитовано 2017-08-04. 
  24. Кодекс честі викладача. Запорізька державна інженерна академія. Процитовано 2017-08-04. 
  25. Кодекс честі викладача. Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. Процитовано 2017-08-04. 
  26. Декларація про академічну доброчесність науково-педагогічного, наукового, педагогічного працівника. Київський університет імені Бориса Грінченка. Процитовано 2017-08-09. 
  27. Кодекс честі викладача. Донбаська державна машинобудівна академія. Процитовано 2017-08-04. 


Освіта Це незавершена стаття про освіту.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.