Коефіцієнт інтелекту

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
IQ-тести спеціально розроблені для отримання нормального розподілу результатів

Коефіцієнт інтелекту (англ. IQ — intelligence quotient) — кількісна оцінка рівня інтелекту людини: рівень інтелекту відносно рівня інтелекту середньостатистичної людини такого ж віку. Визначається за допомогою спеціальних тестів.

Тести IQ розраховані на оцінку розумових здібностей, а не рівня знань (ерудиції). Коефіцієнт інтелекту є спробою оцінити Фактор загального інтелекту (g).

Тести IQ розробляються так, щоб результати описувалися нормальним розподілом з середнім значенням IQ, рівним 100 і таким чином, щоб 50% людей мали IQ між 90 та 110 і по 25% — нижче 90 та вище 110. Середній IQ випускників американських ВНЗ становить 115, відмінників — 135—140. Значення IQ менше 70 часто кваліфікується як розумова відсталість.

Історія[ред.ред. код]

Поняття коефіцієнту інтелекту ввів Вільям Штерн у 1912 році. Він спрямував увагу на серйозні недоліки розумового віку, як показника в шкалах Біне. Штерн запропонував використовувати у якості показника інтелекту частки від ділення розумового віку на хронологічний. IQ вперше був використаний у шкалі інтелекту Стенфорда-Біне у 1916 році.

У наш час інтерес до тестів IQ зріс у багато разів, через що з'явилася велика кількість різних необґрунтованих шкал. Тому порівнювати результати різних тестів дуже важко і саме число IQ втратило інформативну цінність.

Формула IQ[ред.ред. код]

в різних тестах на визначення рівня інтелекту використовують різні формули для підрахунку одна з них виглядає так: IQ = РВ / ХВ × 100,

де РВ — розумовий вік, а ХВ — хронологічний вік. Наприклад, людині 20 років, розумовий вік якої становить 22 роки, має IQ 22 / 20 × 100 = 110.

Критика IQ[ред.ред. код]

Радянський психолог Лев Семенович Виготський у своїх роботах показав, що поточний IQ дитини мало що говорить про перспективи її подальшого навчання та розумового розвитку. У зв'язку з цим він ввів поняття «зона найближчого розвитку». Схожий жарт говорить, що тести на IQ насправді перевіряють здатність людини вирішувати ці тести. Це недалеко від істини. По суті від випробуваного потрібно рішення певних завдань певним чином. Чим насправді розумніша людина, тим більше варіантів рішень, альтернативних запропонованим творцями тесту, вона зможе запропонувати.

Тести[ред.ред. код]

Кожний тест складається з декількох завдань, де рівень складності поступово зростає. За результатами тесту підраховується IQ. в сучасній психології використовують декілька видів тестів на рівень інтелекту: Айзенка, Векслера, Равена. При використанні теста Равена, критичним вважається рівень в 70 балів. Нижче цього рівня клінічні психологи класифікують розумову відсталість.

Джерела[ред.ред. код]