Кожушко Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Михайлович Кожушко
Народився 10 квітня 1928(1928-04-10)
с. Коржумари, Криничанський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Помер 26 листопада 2011(2011-11-26) (83 роки)
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Дніпровський національний університет залізничного транспорту
Посада Народний депутат України[1]
Партія КПРСКПУ
Нагороди
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Заслужений працівник транспорту України

Кожушко Олександр Михайлович (10 квітня 1928(19280410), с. Коржумари, Криничанський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР — 26 листопада 2011) — український радянський залізничник і державний діяч. Заслужений працівник транспорту України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 квітня 1928 року у с. Коржумари, Криничанський район, Дніпропетровська область, в українській селянській родині.

У 1944-1948 роках навчався у Дніпропетровському технікумі залізничного транспорту, по закінченні якого був розподілений на Бесарабське відділення Кишинівської залізниці.

З 1953 року переведений на Одеське відділення Одесько-Кишинівської залізниці. Працював поїзним диспетчером, заступником начальника відділу руху Одеського відділення.

У 1965 році закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту й був призначений начальником станції Одеса-Застава I.

З березня 1966 року повертається в апарат Одеського відділення на посаду начальника відділу руху, з грудня 1969 року — заступник начальника Одеського відділення.

У 1971 році призначається начальником служби руху — заступником начальника Одесько-Кишинівської залізниці.

З 1977 року — начальник Одесько-Кишинівської залізниці, а з 1979 року — начальник Одеської залізниці.

З 1981 до 20 липня 1994 року обіймав посаду начальника Донецької залізниці. При ньому Донецька залізниця стала однією з найбільш високооснащених, як в технічному, так і в соціальному плані, а також стала одним із беззаперечних лідерів у вантажній роботі на мережі залізниць Радянського Союзу.

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 10-11-го скликань (1981–1990) та Верховної Ради України II скликання (1994–1998). Очолював комітет Верховної Ради з питань транспорту і зв'язку, був безпосереднім творцем і автором Закону України «Про залізничний транспорт». Член фракції КПУ.

Помер 26 листопада 2011 року.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, медалями. Двічі нагороджувався нагрудним знаком «Почесний залізничник».

Удостоєний почесного звання «Заслужений працівник транспорту України». Лауреат державних премій.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]