Козакевич Еммануїл Генрихович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Козакевич Еммануїл Генрихович
Дата народження 24 лютого (9 березня) 1913[1]
Місце народження Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія[2]
Дата смерті 22 вересня 1962(1962-09-22)[2][1] (49 років)
Місце смерті Москва, РРФСР, СРСР[2]
Поховання Новодівочий цвинтар
Національність єврей
Громадянство СРСР
Мова творів російська
Рід діяльності письменник
Жанр військова проза
Magnum opus: повість «Зірка», роман «Весна на Одері»
Нагороди Сталінська премія, Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», Order of the Patriotic War 2nd class[d], Орден Червоної Зірки, Медаль «За відвагу», Медаль «За визволення Варшави» і Медаль «За взяття Берліна»

Козаке́вич Еммануї́л Ге́нрихович (24 лютого 1913, Кременчук — 22 вересня 1962, Москва) — український та єврейський радянський письменник.

Життєпис[ред.ред. код]

Еммануїл Генрихович Козакевич народився (11) 24 лютого 1913 року в місті Кременчук Полтавської губернії в родині єврейського публіциста Г. Л. Козакевича. У 1930 році він закінчив машинобудівельний технікум у Харкові. Наступного року родина Козакевичів переїхала до Біробіджана (Єврейської автономної області).

Козакевич працював на будівництві бригадиром, інженером і начальником будівництва, а згодом головою радгоспу «Вальдгейм». Він сформував єврейський молодіжний театр, був керівником Біробіджанського державного єврейського театру, головою обласного радіомовлення їдишем. У 1935—1938 роках Еммануїл Козакевич працював у газеті «Біробіджанер штерн», де публікував свої вірші, написані їдишем.

Перша віршована збірка Козакевича «Біробіджанбуд» побачила світ у 1932 році. У 1930-і роки він перекладав театральні спектаклі для єврейського театру та написав для нього п'єсу «Молоко та мед».

У 1938 році Козакевич переїхав до Москви. Під час Другої світової війни служив на фронті у письменницькій роті. Війну закінчив у посаді помічника начальника розвідки армії.

Перша ж повість російською мовою «Зірка[ru]» (про Другу світову війну) принесла письменнику широку популярність і Сталінську премію в 1948 році. У 1950 році Козакевичу присуджено ще одну Сталінську премію за роман «Весна на Одері».

Нагороджений орденами і медалями.

Наприкінці життя тяжко хворів, його зокрема лікував відомий лікар-письменник Юлій Крелін.
22 вересня 1962 року письменник Еммануїл Козакевич помер у Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.

Екранізації[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: open data platform — 2011.
  2. а б в Казакевич Эммануил Генрихович — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.