Козакевич Еммануїл Генрихович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Козакевич Еммануїл Генрихович
Народження 11 (24) лютого 1913
  Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія[1]
Смерть 22 вересня 1962(1962-09-22)[1][2] (49 років)
  Москва, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Новодівочий цвинтар
Національність єврей
Громадянство СРСР
Мова творів російська
Рід діяльності письменник
Жанр військова проза
Magnum opus: повість «Зірка», роман «Весна на Одері»
Член політичної партії Комуністична партія Радянського Союзу
Нагороди та премії
Сталінська премія Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Медаль «За відвагу»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За взяття Берліна»

Козаке́вич Еммануї́л Ге́нрихович (24 лютого 1913, Кременчук — 22 вересня 1962, Москва) — український та єврейський радянський письменник.

Життєпис[ред.ред. код]

Еммануїл Генрихович Козакевич народився (11) 24 лютого 1913 року в місті Кременчук Полтавської губернії в родині єврейського публіциста Г. Л. Козакевича. У 1930 році він закінчив машинобудівельний технікум у Харкові. Наступного року родина Козакевичів переїхала до Біробіджана (Єврейської автономної області).

Козакевич працював на будівництві бригадиром, інженером і начальником будівництва, а згодом головою радгоспу «Вальдгейм». Він сформував єврейський молодіжний театр, був керівником Біробіджанського державного єврейського театру, головою обласного радіомовлення їдишем. У 1935—1938 роках Еммануїл Козакевич працював у газеті «Біробіджанер штерн», де публікував свої вірші, написані їдишем.

Перша віршована збірка Козакевича «Біробіджанбуд» побачила світ у 1932 році. У 1930-і роки він перекладав театральні спектаклі для єврейського театру та написав для нього п'єсу «Молоко та мед».

У 1938 році Козакевич переїхав до Москви. Під час Другої світової війни служив на фронті у письменницькій роті. Війну закінчив у посаді помічника начальника розвідки армії.

Перша ж повість російською мовою «Зірка[ru]» (про Другу світову війну) принесла письменнику широку популярність і Сталінську премію в 1948 році. У 1950 році Козакевичу присуджено ще одну Сталінську премію за роман «Весна на Одері».

Нагороджений орденами і медалями.

Наприкінці життя тяжко хворів, його зокрема лікував відомий лікар-письменник Юлій Крелін.
22 вересня 1962 року письменник Еммануїл Козакевич помер у Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.

Екранізації[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Казакевич Эммануил Генрихович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.