Козак Іван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Козак
Козак Іван.JPG
Народження 8 серпня 1891(1891-08-08)
с. Гічва, Ліський повіт Бойківщина
Смерть грудень 1978
Нью-Йорк Flag of the United States.svg США
Приналежність ZUNR coa.svg УГА
Освіта Львівська академічна гімназія
Звання 09 УГА Сотник.svg Сотник УГА
Командування командир жандармерії УГА
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919
Українсько-радянська війна
Інше Доктор права, комендант штабу 5-ї Херсонської дивізії УНР.
Нагороди
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Хрест Симона Петлюри
Галицький хрест
«Воєнний хрест» (УНР)
Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина)
Військовий Хрест Карла (Австро-Угорщина)

Іван Козак (8 серпня 1891 — грудень 1978, Нью-Йорк, США[1]) — український військовик, громадський діяч. Доктор права, сотник УГА, Армії УНР.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 8 серпня 1891 року в селі Гічва, Ліського повіту на Бойківщині.

Закінчив Українську Академічну Гімназію у Львові (1910), правничі студії у Львові та Празі, де отримав ступінь доктора права.

Під час Першої світової війни служив у австрійській армії у званні поручника, брав участь у важких боях на російському фронті і був важко поранений. Нагороджений бронзовою і срібною медалями за хоробрість, «Signum Laudis», вояцьким хрестом Карла, медалею за пораненя, і пропам'ятним хрестом 1912. Ставши інвалідом через поранення, направлений на розвідчу службу, а потім служив у полевій жандармерії.

З листопада 1918 року добровільно служив в Українській Галицькій Армії, був одним з організаторів Державної і Полевої Жандармерії УГА, потім служив командувачем жандармерією Львівської области ЗУНР, наприкінці був командиром жандармерії УГА — з лютого 1919 року, по Олександру Красіцькому, котрий того часіу отримав призначення на посаду (керунок) на команданта Державної жандармерії ЗО УНР та виїхав до Начальної Команди ГА.

Після катастрофи УГА служив у 1-ї кавалерійської бригаді сотника Едмунда Шепаровича, наприкінці в Дієвій Армії як командант штабу 5-ї Херсонської дивізії УНР. У серпні 1920 р. перейшов з групою генерала Антіна Кравса в Чехословаччину, залишився в таборі Української бригади в Ліберці та Йозефові, де був останнім комендантом бригади УГА в Чехословаччині.

Мав адвокатську канцелярію в Угневі, де якийсь час працював майбутній полковник УПА Онишкевич Мирослав.[2] Заарештований польською окупаційною владою в 30-х роках, відбував ув'язнення у концтаборі «Береза Картузька».[3]

Переїхав до США 1949 року, оселився в Нью-Йорку, де помер у грудні 1978 року.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]