Козаневич Мар'ян Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мар'ян Омелянович Козаневич
Державний секретар публічних робіт та гірництва ЗУНР
На посаді
з 4 січня 1919 — травень 1919
Президент Євген Петрушевич
Прем'єр-міністр Сидір Голубович
Особові дані
Ім'я Мар'ян Омелянович
Surnom(s) Козаневич
Народився 1877(1877)
Місце народження с. Буців, Перемишльський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Місце смерті Львівська область,  УРСР
Етнічне походження українець
У шлюбі з Іванна Ільницька
Вища освіта Пшибрамська гірнича академія
Професія гірничий інженер

Мар'я́н Омеля́нович Козане́вич (*1877, Буців Перемишльського повіту, Австро-Угорська імперія — † 1940, СРСР) — український громадсько-політичний та державний діяч, діяч ЗУНР, гірничий інженер.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у 1877 році в селі у с. Буців Перемишльського повіту (нині Мостиський район, Львівська область, Україна) у родині священика Омеляна Козаневича. Навчався у гірничій академії в чеському місті Пршибрам. У 1900 році працював за фахом — інженером-техніком у Стебнику, після у Величці, комісаром соляної копальні Калуша, гірничим інженером в Дрогобичі. У 1902 році одружився з Іванною Ільницькою.

З студентських років активно брав участь в українському русі. Був головою філії товариства «Сільський господар» у Калуші, входив до складу Української соціал-демократичної партії.

У часі постання ЗУНР — делеґат Української Національної Ради ЗУНР від міста Дрогобича.

В уряді Сидора Голубовича — державний секретар публічних робіт та гірництва. Входив до складу комісії УНРади щодо технічної відбудови — домагався з бюджету 3 мільйони корон тільки на початкові роботи. Підрахував, що на відбудову знищених 60 000 помешкань та 120 000 господарських приміщень потрібно було  приблизно — 2 мільярди корон — не враховуючи потреб відбудови промислових підприємств. З огляду на жахливе безгрошів'я воєнного часу 21 лютого 1919 року на засіданні уряду ухвалено щомісяця видавати лише 915 тисяч корон — на консервацію доріг, регуляцію рік.

У травні 1919 — делеґат з'їзду інженерів та техніків у Станиславові.

У часі весняного наступу польських військ виїздить зі Станиславова разом з урядом.

Його дружина і син арештовані та інтерновані польською владою.

Повернувся з еміґрації, працював у Гребенові Сколівського повіту. Перебував в рядах Львівського Українського технічного товариства. У 1936 році вийшов на пенсію та оселився у Зимній Воді. Багато подорожував, зокрема, побував у Китаї.

Після приходу більшовиків викликали на допити, загинув при невідомих обставинах у 1940 році та похований на цвинтарі Зимної Води.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. Т. 3. — Львів, 1994. — С. 1066;
  • Кривава Книга / Упорядник, автор. передм. Я. Радевич-Винницький. (Передрук вид. 1919, 1921 рр.) — Дрогобич, 1994.

Посилання[ред. | ред. код]