Козарська Дубиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто
Козарська Дубиця
Bosanska Dubica/Козарска Дубица

Kozarska Dubica.JPG
Міський колаж

Герб
Герб

Координати 45°11′01″ пн. ш. 16°48′28″ сх. д.H G O

Країна Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
Суб'єкт конфедерації Республіка Сербська
Регіон Прієдор
Громада Козарська Дубиця
Голова громади Раденко Реліч (СНСД)[2]
Перша згадка 1197
Попередні назви Босанська Дубиця (до 1992 р.)
Площа 499,01 км²
Висота центру 104  м
Населення 11 566 [1]  (2013)
Міста-побратими Ягодіна[d]
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+387) 52
Поштовий індекс 79240
Статистичний номер
населеного пункту
210765[3]
GeoNames 3203657
OSM r9110095  ·R
Офіційний сайт www.kozarskadubica.org
Козарська Дубиця. Карта розташування: Боснія і Герцеговина
Козарська Дубиця
Козарська Дубиця
Козарська Дубиця (Боснія і Герцеговина)
Козарська Дубиця у Вікісховищі?

Козарська Дубиця (босн. Bosanska Dubica, серб. Козарска Дубица; до 1992 — Босанська Дубиця) — місто на північному заході Боснії і Герцеговини, на території Республіки Сербської, в історичній області Боснійська Країна. Центр однойменної громади в регіоні Прієдор.

За даними перепису населення 2013 року, в містечку проживає 11 566 осіб.[4]

Історія[ред. | ред. код]

Босанська Дубиця — дуже давнє місто. Це підтверджується багатьма археологічними пам'ятками, виявленими в цій місцевості. На думку історика Д. Самарджії, на цьому обширі ще в 930 році існувало велике місто Дубиця. За свідченням історика Г. Гaджиалагича, Дубиця вперше згадується в джерелах у 1197 році.

Ціле Середньовіччя Дубиця перебувала у складі Угорської монархії, за винятком 1398—1402/4 рр., коли вона входила у Боснійську державу за врядування Хрвоє Вукчича.

Коли 1463 року Боснія потрапила під османську владу, Дубиця залишалася частиною угорського королівства. І лише в 1538 році, коли турки вийшли до річок Уна і Сава, Дубиця опинилася під турецьким управлінням.

До приходу турків більшість населення дубицьких володінь було католиками, православних же в цьому районі не було або було дуже мало. Після подій 1538 р. це співвідношення різко змінюється. Католицьке населення відступає всередину монархії, а православне і турецьке населення переселяється в ці місця. Турків приваблювали великі маєтки, якими їх наділяла Порта, а православне населення служило їм як робоча сила і як допоміжні загони в турецькій армії.

Протягом усього XVIII ст. австрійське та турецьке панування над Дубицею змінювали одне одного. Так, 1687 року австрійці захопили і утримували Дубицю аж до 1701 р. з невеличкою перервою з 1690 по 1692 рік. Під турецьке правління вона потрапляє знову 1701 року і це триває до 1716 року, коли Дубицю повторно завойовує Австрія. Її панування в Дубиці триває до 1739 року, коли Белградським миром встановлено кордон між Австрією та Туреччиною по річках Уна і Сава. Цей мир протримався недовго, і вже 1788 року Австрія знову взяла Дубицю. Навколо міста в той і наступні роки точилися такі жорстокі бої, що цю війну Туреччини та Австрії названо Дубицькою війною. 1797 року Османська імперія знову захопила Дубицю, яка залишалася у її складі до Берлінського конгресу 1878 року.

Із 1929 до 1941 р. Босанська Дубиця входила до складу Врбаської бановини Королівства Югославія. Під час Другої світової війни місто входило до Незалежної Держави Хорватія на правах районного центру великої жупи Лівац-Заполє.

У 1970-х роках Босанська Дубиця пережила значне піднесення своєї економіки. Протягом 1980-х років набуло розмаху будівництво та реконструкція, але цей бум зупинила нова війна, під час якої все традиційне боснійське населення міста (більш ніж 6 000 душ) було вигнано зі своїх осель, при цьому чимало цивільних загинуло, а приблизно стільки ж сербських утікачів із Хорватії (та/або з інших боснійських міст) оселилося у Босанській Дубиці, часто у домівках боснійців. Протягом липня—вересня 1992 р. було повністю зруйновано всі три мечеті міста.[5] Одну з них — головну мечеть міста Градска Джамія («Міська мечеть») в 2003 році було відбудовано, а її гарем огошено національною пам'яткою Боснії та Герцеговини.[5]

Після Боснійської війни, в рамках широкомасштабного політичного рішення про очищення топонімів на території Республіки Сербської від усіх боснійських означень влада цього суб'єкту конфедерації Боснії та Герцеговини перейменувала місто на «Козарську Дубицю».[6]

Населення[ред. | ред. код]

Босанська Дубиця
Рік перепису 1991[7] 1981[8] 1971[9]
Серби 5540 (40,49%) 3439 (30,78%) 3417 (37,20%)
Мусульмани 6 084 (44,47%) 4 812 (43,07%) 4 927 (53,64%)
Хорвати 288 (2,10%) 316 (2,82%) 481 (5,23%)
Югослави 1 329 (9,71%) 2 453 (21,96%) 251 (2,73%)
Інші 439 (3,20%) 150 (1,34%) 109 (1,18%)
Усього 13 680 11 170 9 185

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Preliminary results of the 2013 Census of Population, Households and Dwellings in Bosnia and Herzegovina. bhas.ba. Sarajevo: Agency for Statistics of Bosnia and Herzegovina. 5 листопада 2013. с. 9. Процитовано 16 July 2015. 
  2. Офіційний сайт громади (серб.)
  3. Sistematski spisak općina i naselja. fzs.ba. Архів оригіналу за 9 травень 2016. Процитовано 21. 10. 2015. 
  4. Перепис населення, домогосподарств та жител у Боснії та Герцеговині 2013 року на території Республіки Сербської – попередні результати, Республіканський інститут статистики, Баня-Лука, 2013 р.
  5. а б Harem Gradske džamije u Bosanskoj Dubici, proglašava se nacionalnim spomenikom Bosne i Hercegovine. old.kons.gov.ba (боснійською). Komisija za očuvanje nacionalnih spomenika. Процитовано 31 грудня 2016. 
  6. Mitja Velikonja (2003). Religious Separation and Political Intolerance in Bosnia-Herzegovina. Texas A&M University Press. с. 259. 
  7. Nacionalni sastav stanovništva - rezultati republike po općinama i naseljima 1991., Bilten br.234, Sarajevo 1991., Zavod za statistiku Bosne i Hercegovine, Sarajevo
  8. Savezni zavod za statistiku i evidenciju FNRJ i SFRJ: Popis stanovništva 1981., str. 77
  9. Savezni zavod za statistiku i evidenciju FNRJ i SFRJ: Popis stanovništva 1971., str. 51

Література[ред. | ред. код]

  • Hadžialagić Husref, Bosanska Dubica kroz vjekove, Rijeka 2005
  • Samardžija Dušan, Bosansko Dubičko područje u NOR-u i Socijalističkoj revoluciji 1941 — 1945., Bosanska Dubica 1984
  • Прото Вујасиновић Славко, Манастир Моштаница, Бања Лука 1933.
  • Mihić Ljubo, KOZARA priroda, čovjek, istorija, Novi Sad 1987
  • Kreševljaković Hamdija, Kapetanije u Bosni i Hercegovini, Sarajevo 1980
  • Čelebija Evlija, Putopis odlomci o Jugoslovenskim zemljama, priredio i komentarisao Hazim Šabanović, Sarajevo 1957