Козе-Ууемийза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище
Козе-Ууемийза
ест. Kose-Uuemõisa
Фасад мизи

Координати 59°12′18″ пн. ш. 25°06′13″ сх. д.H G O

Країна Естонія Естонія
Повіт Гар'юмаа
Волость Козе
Перша згадка 13 ст.
Площа 1,48 км²[1]
Офіційна мова естонська
Населення 929 осіб (31 грудня 2021)[2]
Національний склад естонці
Часовий пояс UTC+2, влітку UTC+3
Телефонний код +372
GeoNames 591074
Офіційний сайт kose.kovtp.ee/et/kose-uuemoisa-alevik
Козе-Ууемийза. Карта розташування: Естонія
Козе-Ууемийза
Козе-Ууемийза
Козе-Ууемийза (Естонія)
Козе-Ууемийза. Карта розташування: Гар'юмаа
Козе-Ууемийза
Козе-Ууемийза
Козе-Ууемийза (Гар'юмаа)
Мапа

Козе-Ууемийза (ест. Kose-Uuemõisa) — селище на півночі Естонії.

Географія[ред. | ред. код]

Знаходиться у волості Козе і повіті Гар'юмаа. Розташований на узбережжі річки Піріта в її центральній частині русла. Виник навколо однойменної мизи. У селищі є дитячий садок і початкова школа, бібліотека, медичний пункт. Поруч лісова природоохоронна зона.

Селище Козе-Ууемийза виникло в середині XX століття, коли всередині комплексу мизи і в її найближчій околиці з'явилися сучасні будови. Станом на 2011 рік населення селища становило 874 осіб (2000 року 992 осіб). У дитячому садку і початковій школі селища в 2009/10 навчальному році навчалося 45 дітей (в 2002/03 році — 72 дитини). У селищі діють підприємства по переробці торфу, металообробці, транспортних перевезеннях тощо.

У парку поряд з мизою росте понад 80 видів дерев і чагарників, також в ньому живе більше 100 видів птахів. У селищі росте дуб Киллі-Тоома (ест. Kõlli-Tooma), що знаходиться під охороною. Він названий на честь Киллі-Тоома, ватажка селянського повстання 1805 року.

З 1961 року в Козі-Ууемийза проживав дослідник творчості Реріхів П. Ф. Бєліков.[3]

Миза[ред. | ред. код]

Село було місцем для мизи починаючи з 1340-х років, хоча середньовічна будівля згоріла під час Лівонської війни. Сучасна будівля, у неоренессансному стилі, датується 1850-ми роками і була зведена для балтійської німецької родини фон Уекскулл. У парку, що прилягає до панському будинку є каплиця з родинною усипальнею, побудована в 1905 році. Вона побудована у неоготичному стилі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Land Board — 1990.
  2. Департамент статистики Естонії — 1991.
  3. Л. А. Андросова, Н. Д. Спирина. Павел Федорович Беликов — исследователь творчества Н. К. Рериха. — Рериховские чтения-1982. Всесоюзная научная конференция. Бурятский Институт Общественных наук СО АН СССР, Институт истории, филологии, философии СО АН СССР, Комиссия по востоковедению СО АН СССР: Препринт, 1983.

Посилання[ред. | ред. код]