Козирєв Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Микола Олександрович Козирєв
Николай Александрович Козырев
Народився 19 серпня (2 вересня) 1908(1908-09-02)
Санкт-Петербург
Помер 27 лютого 1983(1983-02-27) (74 роки)
Ленінград
Поховання кладовище Пулковської обсерваторіїd
Місце проживання Ленінградський університет
Країна СРСР СРСР
Діяльність астроном, астрофізик
Alma mater фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd
Санкт-Петербурзький державний університет
Галузь астрономія, астрофізика
Заклад Пулковська обсерваторія
Кримська астрофізична обсерваторія
Вчене звання доктор фізико-математичних наук
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Діти Микола Миколайович Казанськийd
Нагороди
Особ. сторінка timashev.ru/Kozyrev/

CMNS: Козирєв Микола Олександрович у Вікісховищі

Микола Олександрович Козирєв (рос. Николай Александрович Козырев; 19 серпня (2 вересня) 1908(19080902), Санкт-Петербург27 лютого 1983, Ленінград) — радянський астроном-астрофізик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Родився в Санкт-Петербурзі у дворянській сім'ї. У 1928 закінчив фізико-математичний факультет Ленінградського університету. Після закінчення навчання прийнятий аспірантом в Головну астрономічну обсерваторію СРСР в Пулково. Працював у Ленінградському інституті інженерів залізничного транспорту. Після закінчення аспірантури (1931) зарахований разом з В.А.Амбарцумяном в штат обсерваторії фахівцем першого розряду. Паралельно з роботою в обсерваторії читав лекції з теорії відносності в Ленінградському педагогічному інституті.

Через конфлікт з директором 8 березня 1936 був звільнений з Пулковської обсерваторії.

7 листопада 1936 був заарештований, а 25 травня 1937 засуджений[1] у зв'язку з «Пулковською справою» на 10 років тюрми. До травня 1939 відбував покарання у місті Дмитровськ-Орловський Курської області, потім етапований в Норильлаг НКВД (Норильськ, Дудинка). З січня 1940 переведений за станом здоров'я на Дудинську мерзлотну станцію, де працював геодезистом, навесні 1940 розконвойований, а в грудні того ж року призначений начальником мерзлотної станції.

25 січня 1941 , нібито за ворожу агітацію серед ув'язнених, засуджений повторно на 10 років позбавлення волі. Деякі пункти обвинувачення:[2][3]

Після суду був переведений в Норильськ і призначений на роботу на металургійний комбінат інженером Теплоконтролю.[6] Навесні 1943 за станом здоров'я був переведений на роботу в Геологічне управління Норильського комбінату інженером-геофізиком. До березня 1945 працював виконробом експедиції на Хантайському озері і начальником Північного магніторозвідувального загону Нижньо-Тунгуської геологічної експедиції.

14 грудня 1946 за клопотанням колег-астрономів звільнений умовно-достроково, як талановитий вчений, а 21 лютого 1958 повністю реабілітований.

У 1947 захистив докторську дисертацію на тему «Джерела зоряної енергії та теорія внутрішньої будови зірок».

1957 року одружився з вченою-археологом Козирєвою Риммою Василівною. У подружжя народилося двоє синів: Дмитро (1958) і Федір (1961).[7]

До 1958 працював у Кримській астрофізичній обсерваторії АН СРСР, потім у Пулковській обсерваторії .

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні наукові праці присвячені фізиці зірок, дослідженню планет і Місяця. Розробив теорію протяжних зоряних атмосфер і встановив ряд особливостей випромінювання, що виходить з них (1934, ця теорія була узагальнена С.Чандрасекаром і отримала назву теорії Козирєва—Чандрасекара). Розробив теорію сонячних плям при припущенні, що пляма перебуває у променевій рівновазі з навколишньою фотосферою. Виявив в спектрі темної частини диска Венери емісійні смуги, дві з яких були приписані молекулярному азоту (1953).

Отримав спектрограми місячного кратера Альфонс, що вказують на вихід газів (молекулярного водню і вуглецю) з центральної гірки кратера. Цей прояв свідчить про вулканічні явища на Місяці або про тектонічні переміщення біля його поверхні[8]. Явище вулканічної діяльності на Місяці як наукове відкриття внесено в Державний реєстр наукових відкриттів СРСР під № 76 з пріоритетом від 3 листопада 1958.[9]

Передбачив відсутність магнітного поля у Місяця за кілька років до перших космічних експедицій до нього (в 1959 це передбачення було підтверджено вимірами, зробленими станцією «Луна-1»). Виявив водень в атмосфері Меркурія (1963) на підставі порівняльного вивчення контурів ліній водню в спектрах Меркурія і Сонця. Зробив висновок про високу температуру (до 200 000 К ) в центрі Юпітера.

Розробив основи і успішно намагався підтвердити експериментальними даними фундаментальну теорію, що описує поведінку фізичного часу («Причинна механіка»). Приводом для роздумів про роль фізичного часу в житті зоряної матерії послужили оцінки енерговиділення зірками, яке не може пояснюватися термоядерними реакціями в них.

На його думку, "дзеркала з алюмінієвим покриттям виявилися здатними відображати і фокусувати «потоки часу». При дзеркальному відображенні ХІД часу, як псевдоскаляр, змінює знак. Тому Світ із зворотною течією часу повинен бути рівноцінний нашому Світові, відбитому в дзеркалі. ... Досліди показали, що відбиватися дзеркалом може тільки дія випромінюючих час процесів..."[10][11][12]

«Причинна механіка» і псевдонауковці[ред. | ред. код]

Останнім часом з'явилася велика кількість статей і праць, приписуваних Миколі Козирєву, а також посилань на неіснуючі роботи або неіснуючі твердження Миколи Козирєва. Часто в цих матеріалах, виконаних у містичному дусі, містяться «докази» існування таких явищ як «надсвітові сигнали», «торсіонні поля», «розум всесвіту»[13]. Подібних робіт Микола Олександрович Козирєв ніколи не видавав[14][15].

Праці[ред. | ред. код]

Відзнаки та пам'ять[ред. | ред. код]

Нагороджений золотою медаллю Міжнародної академії астронавтики (1970).

Іменем Козирєва називані

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Справка КГБ о судьбе пулковских астрономов. Архів оригіналу за 29 Червня 2011. Процитовано 7 Листопада 2011.
  2. И. Шкловский. Эшелон. Архів оригіналу за 4 Листопада 2011. Процитовано 7 Листопада 2011.
  3. Анатолий Львов. Бунтарь, еретик, мыслитель. Астроном и астрофизик Николай Козырев. Архів оригіналу за 6 Травня 2009. Процитовано 7 Листопада 2011.
  4. Спростування відомого висловлювання з роботи Карла Маркса «До критики політичної економії»
  5. Анекдотичну версію наводить Сергій Довлатов у своїй книзі «Соло на ундервуде» [Архівовано 28 Березня 2010 у Wayback Machine.]: Козирєв засуждений за те, що намагався угнати з Росії на Захід річку Волга
  6. Козирєв  — один з персонажів книги «Норильські оповідання» Сергія Снегова: Норильские рассказы. Сергей Александрович Снегов. Москва, Издательство «Советский писатель», 1991
  7. Чубарова (Козирєва) Римма Василівна [Архівовано 28 Березня 2020 у Wayback Machine.] на сайті «Марійська історія в особах»
  8. Мартынов Д. Я. Курс общей астрофизики — 4-е изд. — М.: Наука, 1988. — С. 528. — 640 с. — ISBN 5-02-013875-4
  9. Научные открытия России. Архів оригіналу за 22 Квітня 2012. Процитовано 7 Листопада 2011.
  10. http://www.nkozyrev.ru/mechanics/001.php [Архівовано 10 Серпня 2011 у Wayback Machine.] Н. А. КОЗЫРЕВ. Астрономические наблюдения посредством физических свойств времени. Главная астрономическая обсерватория АН СССР, Пулково, СССР
  11. http://www.univer.omsk.su/omsk/Sci/Kozyrev/vsp0.win.htm [Архівовано 30 Серпня 2011 у Wayback Machine.] Биография Н. А. Козырева
  12. Проблемы исследования Вселенной, Вспыхивающие звезды: Труды симпозиума, приуроченного к открытию 2,6 м телескопа Бюраканской астрофизической обсерватории. Бюракан, 5-8 октября 1976 года. — Ереван, 1977, М. — Л. с.209-227.
  13. Сайт присвячений Миколі Олександровичу Козирєву, експерименти з перевірки у Новосибірську. Архів оригіналу за 10 Серпня 2011. Процитовано 7 Листопада 2011.
  14. «Предвидение Козырева» П. А. Зныкин (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 травня 2012. Процитовано 12 травня 2012.
  15. «Предвидение Козырева. Приложение I» П. А. Зныкин (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 травня 2012. Процитовано 13 травня 2012.

Література[ред. | ред. код]

  • Астрономические наблюдения по методике Козырева и проблема мгновенной передачи сигнала
  • Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Козырев Николай Александрович. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
  • Картина мира: наука, философия и религия. Материалы международной научно-практической конференции, посвященной 100-летнему юбилею астрофизика Н. А. Козырева. СПб.: «Европейский Дом», 2009.-262

Посилання[ред. | ред. код]