Козир Феодосій Сидорович
| Козир Феодосій Сидорович | |
|---|---|
| Народився |
1 січня 1911 Семей, Степове генерал-губернаторство, Російська імперія |
| Помер | 2 листопада 1938 (27 років) |
Козир Феодосій Сидорович, в деяких документах також Федосій (* 1 січня 1911, Російська імперія — † 2 листопада 1938, Барнаул, Алтайський край, РРФСР, СРСР) — представник козацтва і українства царської і радянської епох, алтайський, сибірський, російський і радянський вчитель, викладач і суспільний (комсомольський) діяч, нащадок представників «народу Гетьмана Богдана» сиріч старих українських або як в царські часи казали (мало)російських, (старо)руських козачих родів з села Нова Осота Чигиринського уїзду (поряд з Холодним Яром), в 1930-ті роки взяв участь в створенні системи середньої і вищої освіти на Алтаї. Чоловік київськоі і української вчительки С.А.Невірівської, яка чудом пережила сталінські репресії, згодом приймала участь у дослідженнях поховань в Дарницькому концтаборі і Биківні, викладала у школах Нового Києва в 1950х-1960х, у колі рідних і близьких дуже мало згадуючи про пережите у страшні 1930ті.
Працював директором школи, заступником директора Барнаульського педінституту, був членом горкому партії і пленуму обкому. Арештований 5 грудня 1937 року, помер (розстріляний) у тюрмі, його ім'я, так само як і імена багатьох інших репресованих у 1930-ті роки викладачів і працівників вищої школи на Алтаї на довгі роки було незаслужено забуто.
Молодший брат Михайла Сидоровича Козиря (1894—1930), анархокомуніста Алтайської губернії, одного з організаторів і керівників Робітничо-Селянської Армії Алтаю (під керівництвом Юхима Мамонтова), репресованого і розстріляного в 1930 році. Обоє — діти сім'ї переселенців з села Нова Осота Чигиринського повіту Київської губернії Російської імперії, населеного пункту, який дав Україні щонайменше двох повстанських отаманів Холодного Яру, їхніх земляків, а можливо і далеких родичів. Представники козацько-християнського роду Козирів згадуються у регіоні з часів Гетьманщини. Прізвище Козир фігурує у реєстрах Війська Запорізького часів Хмельниччини 1648 року.
Життєпис[ред. | ред. код]
На даний момент точно не відомо на честь якого з угодників Божих Феодосіїв був названий при хрещенні своїми батьками, переселенцями з Чигиринщини. Швидше за все на честь Феодосія Печерника або Феодосія Священника.
Народився в м. Семипалатинськ (сучасний Семей) або його околицях, батьки, переселенці з села Нова Осота Чигиринського повіту Київської губернії загинули під час громадянської війни 1917-1920-х рр. Сам Феодосій так само як його брати і сестри, виховувались у дитячих будинках у 1920х-1930х рр. За родинними спогадами вдома у родині любили співати українські народні пісні.
У 1931 році закінчив Зміїногорський педтехнікум.
У 1934 році став студентом історичного факультету в Барнаульському учительському інституті (нині Алтайський державний педагогічний університет), секретарем ВЛКСМ інституту[1].
У 1936 році працював помічником директора вишу по адміністративно-господарській частині[1].
У 1934-1936 рр. одружився з Невірівською Софією Алоїзівною (1911—2004), яка під час його арешту працювала вчителькою історії 5-7 класів в школі Центрального району м. Барнаул, а в 1950-х рр. потрапила на Україну, де все життя працювала вчителькою історії у школах Дарницького району міста Києва. Після його арешту жінка залишилась вагітною з трирічною дитиною на руках і як жінка «ворога народу» була звільнена з роботи і залишилась практично без засобів до існування.
За деякими даними, репресований у зв'язку з тим, що серед його родичів були учасники Народної Повстанської Армії на Алтаї у 1917—1920 рр., можливо його далеким родичем є Козир Михайло Сидорович, один з командирів цієї армії.
З Книги Пам'яті Алтайського краю:
Козир Федосій Сидорович. Народився в 1911 р., м. Семипалатинськ; руський; Вчитель школи № 41. Проживав: м. Барнаул. Заарештовано 3 грудня 1937. Засуджений: Військова Колегія Верховного Суду СРСР 2 липня 1938 р., ОБВ.: За ст. 58-8, 11. Вирок: ВМН. Розстріляно 2 листопада 1938 р. місце поховання — м. Барнаул. Реабілітований 6 жовтня 1956 Верховним судом СРСР справу припинено за відсутністю складу злочину.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 20 Жовтня 2019. Процитовано 20 Жовтня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- http://stalin.memo.ru/spiski/pg11149.htm [Архівовано 31 Січня 2011 у Wayback Machine.]
- http://stalin.memo.ru/regions/rp19_1.htm [Архівовано 31 Січня 2011 у Wayback Machine.]
- http://www.uznal.org/book_of_memory.php?bukva=10&name=95&surname=82&repression=21 [Архівовано 18 Квітня 2015 у Wayback Machine.]
- http://lists.memo.ru/d17/f7.htm [Архівовано 31 Січня 2011 у Wayback Machine.]
- Гришаев, В. Ф. «Комарики — малярики» []: [О педагогах Ф. С. Козыре, И. К. Федяеве, А. П. Юферове из Барнаула, репрессир. в 1937 г.] / Гришаев В. Ф. // Вечерний Барнаул. — 1995. — 11 февр. — С. 5. ББК 63.3(2)614-361 + 74.03(2).
- https://ru.wikisource.org/wiki/Комарики-малярики_(Гришаев)